Рішення № 29074126, 28.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/9252-2012 28.01.13Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРМА»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Алдаганова Руслана Вахаєвича

про тлумачення змісту правочину

Головуючий суддя: Грєхова О.А.

судді: Ярмак О.М.

Бондарчук В.В.

Представники сторін:

від позивача: Пономаренко І.С. - представник за довіреністю

від відповідача: Косик С.І. - представник за довіреністю

від третьої особи: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про тлумачення змісту умов Договору № 922-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р., укладеного за участю вигодонабувача -ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з наступних питань: як слід трактувати поняття страхової суми, її межі та загальний максимальний розмір обсяг страхових виплат, тобто, чи може загальна сума виплат за всіма страховими випадками під час дії договору перевищувати розмір страхової суми за договором?; роз'яснити умову застосування страховою компанією системи пропорційної (дольової) виплати страхового відшкодування з врахуванням того, що під час дії договору проводилася виплата страхового відшкодування, тобто фактично відбулося зменшення розміру страхової суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/9252-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012.

Представником відповідача 31.08.2012 через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач проти позову заперечує.

Ухвалою суду від 10.09.2012 відкладено розгляд справи на 17.09.2012.

11.09.2012 від відповідача по справі через відділ діловодства суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої статті 81 ГПК, має доводитися заінтересованою стороною, зокрема, шляхом подання належним чином завіреної копії ухвали суду про порушення провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розглянувши вказане клопотання, а також вивчивши подану відповідачем копію рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.06.2012 у справі № 2-5992/11 суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, оскільки предметом розгляду у справі № 2-5992/11 було стягнення заборгованості по кредитному договору, тоді як предметом спору у даній справі є тлумачення змісту правочину.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О. А. у відрядженні та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-53/9252-2012 передано для розгляду судді Блажівській О. Є.

Ухвалою суду від 17.09.2012 розгляд справи призначено на 01.10.2012.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 року у зв'язку з поверненням судді Грєхової О.А. з відрядження справу № 5011-53/9252-2012 передано для розгляду судді Грєховій О. А.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 01.10.2012 представника позивача розгляд справи відкладено на 05.11.2012.

Ухвалою суду від 05.11.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Алдаганова Руслана Вахаєвича та відкладено розгляд справи на 07.11.2012.

07.11.2012 представником позивача через відділ діловодства суду в порядку ст. 22 ГПК України подано додаткове обґрунтування вимог заяви про тлумачення змісту правочину, яке залучено судом до матеріалів справи. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд розтлумачити зміст пунктів 23.6.2. та 20.10. Договору №022-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 07.11.2012 представника третьої особи розгляд справи відкладено на 26.11.2012.

Ухвалою суду від 26.11.2012 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника голови суду від 26.11.2012 визначено склад колегії: суддя Грєхова О. А. (головуючий), Ярмак О. М., Сташків Р. Б.

Ухвалою суду від 26.11.2012 розгляд справи призначено на 17.12.2012.

Приймаючи до уваги те, що суддя Сташків Р. Б. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 17.12.2012 визначено наступний склад суду: суддя Грєхова О. А. (головуючий), Ярмак О. М., Бондарчук В. В.

Ухвалою суду від 17.12.2012 відкладено розгляд справи на 28.01.2013 у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи та нез'явленням в засідання суду представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.01.2013 проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання 28.01.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника третьої особи в судовому засіданні 28.01.2013 від останнього до суду не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

13.11.2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «АРМА» (з 04.06.2010 року - ПрАТ

«Страхова компанія «АРМА») та Алдагановим Р.В. було укладено Договір №022-40100307

добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір страхування).

Згідно з п. 2.4. Договору страхування вигодо набувачем визначено ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до пунктів 4 та 4.1. Договору страхування об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням наступним транспортним засобом та його додатковим обладнанням - автомобіль марки ACURA, модель МDХ, реєстраційний номер СА 9534 АМ.

Відповідно до п. 5.2. Договору страхування загальна страхова сума становить 371 175,00 грн.

12.01.2008 року із застрахованим транспортним засобом трапилася дорожньо-транспортна пригода.

26.05.2008 року мало місце пошкодження вітрового скла автомобіля.

Обидві вказані події були визнані страховими випадками, у зв'язку з чим страховою компанією було прийнято рішення про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до листа Банку №05/05/01/03 від 25.01.2008 року останнім прийнято рішення про направлення суми страхового відшкодування на СТО ТОВ «Автотехнік» на ремонт транспортного засобу та вказано відповідні реквізити для перерахування грошових коштів.

Відповідно до банківської виписки, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи, 08.02.2008 року на рахунок ТОВ «Автотехнік» було перераховано 71046,00 грн. страхового відшкодування згідно розпорядження №2060-А-Ч від 08.02.2008 року по страхувальнику Алдаганову Р.В.

По другому страховому випадку, що мав місце 26.05.2008 року, банк, відповідно до листа №928 від 02.06.2008 року не заперечив проти виплати відшкодування по страховому випадку.

Згідно платіжного доручення №2111 від 18.07.2008 року страхова компанія сплатила 5905,00 грн. страхового відшкодування згідно розпорядження №2381-А-Чк від 18.07.2008 року по страхувальнику Алдаганову Р.В. за ремонт транспортного засобу.

Відповідно до п. 20.15. Договору страхування договір страхування, по якому виплачено страхове відшкодування, зберігає дію до кінця вказаного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою і виплаченим відшкодуванням (якщо після виплати страхового відшкодування в Договір страхування не були внесені відповідні зміни по збільшенню страхової суми). Якщо страхове відшкодування виплачено в розмірі страхової суми, дія Договору страхування в частині відповідальності Страховика припиняється з дня списання вказаної грошової суми з поточного рахунку страховика.

Оскільки Договором страхування була встановлена загальна страхова сума у розмірі 371 175,00грн., то після сплати страхового відшкодування по двом страховим випадкам у розмірі 71 046,00 грн. та 5905,00 грн. позивач вважає, що ліміт відповідальності страхової компанії зменшився відповідно до 294 224,00грн.

21.08.2008 року був вчинений угон застрахованого транспортного засобу. Дана подія була визнана страховим випадком, у зв'язку з чим Страховою компанією було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.

У відповідності до п. 20.10. Договору страхування, якщо страхова сума виявиться меншою за ринкову вартість більше ніж на 10%, страховик має право застосувати пропорційну (дольову) систему виплати страхового відшкодування.

На думку позивача, після виплати відшкодування по страховим подіям від 12.01.2008р. та 26.05.2008р., вартість застрахованого транспортного засобу перевищує розмір страхової суми за Договором. Враховуючи це, Страхова компанія прийняла рішення про виплату страхового відшкодування за фактом угону транспортного засобу із застосуванням пропорційної системи виплат.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Згідно ч. 1 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

За приписами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до Листа ВСУ від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього. В той же час, при реалізації третьою особою свого права вимагати від страховика сплати страхової виплати, у останнього виникає обов'язок цю виплату здійснити. Тобто право Банку кореспондується із обов'язком Страхової компанії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, вважаючи порушеними свої права як вигодонабувача, звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовними вимогами до Страхової компанії про стягнення страхового відшкодування у розмірі 352 616,25грн. (за мінусом 5%-ї франшизи) та до Алдаганова Р.В. про стягнення 5%-ї франшизи у розмірі 18 558,75 грн. За результатами розгляду цивільної справи Соснівським районним судом м. Черкаси було прийнято рішення від 02.06.2012 року у цивільній справі №2-5992/11, яким позов задоволено у повному обсязі. Наразі рішення переглядається у апеляційному порядку.

У процесі розгляду цивільної справи з боку Страхової компанії надавалися заперечення стосовно розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті, з урахуванням уже проведених виплат.

Наведене свідчить про наявність спору між Банком та Страховою компанією з приводу вирахування суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті на користь Банку, зумовлене різним тлумаченням умов Договору страхування, зокрема пункту 23.6.2. у сукупності із положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління ПрАТ «СК «АРМА», 20.02.2007 року, та пунктом 20.15. Договору №022-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Поряд із цим нормою ч. 3 вказаної статті законодавець передбачив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Розглядаючи вказані вимоги, суд враховує, що ч. 2 ст. 213 ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого правочину та визначає, що тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні пункти (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 21.11.2011 р. у справі № 54/280).

Більше того, виходячи зі змісту ст. ст. 213, 637 ЦК України на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору, однак, при цьому, тлумачення умов договору здійснюється без їх зміни (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 18.05.2011 р. у справі № 34/319, від 08.12.2011 р. у справі № 61/176).

Відповідно, тлумачення не може створювати нові умови угоди, натомість, тільки роз'яснювати вже існуючі.

Так, відповідно до п. 23.6.2. Договору страхування, страховик несе відповідальність за договором в межах обумовленої в ньому страхової суми. Незалежно від кількості застрахованих за одним договором страхування об'єктів страхування, загальна відповідальність страховика за цим договором не може перевищувати розміру страхової суми, визначеної в договорі, та дійсного розміру збитків внаслідок настання страхового випадку.

Страхова сума в договорі страхування може бути встановлена окремо по кожному об'єкту і ризику, прийнятому на страхування, або по кожному страховому випадку для визначення максимальних зобов'язань страховика.

Поряд із встановленням страхових сум по кожному ризику або по кожному страховому випадку може бути встановлена загальна страхова сума по договору, коли виплачується страхове відшкодування в розмірі загальної страхової суми, то зобов'язання страховика припиняються.

Положення пункту 23.6.2. означають, що страховик несе відповідальність по даному Договору страхування обмежуючись виключно Загальною страховою сумою, що встановлена пунктом 5.2. Договору страхування, незалежно від кількості страхових випадків, що визнані страховиком такими у порядку, передбаченому цим Договором.

Тобто, встановлюючи у пункті 5.2. Договору страхування загальну страхову суму у розмірі 371175,00 грн., сторони цього договору заздалегідь погодили, що ліміт відповідальності страховика обмежується лише цією сумою. При цьому, виплата страхового відшкодування по окремим страховим випадкам, що сталися у період дії цього Договору, призводить до зменшення загальної страхової суми та, як наслідок - до зменшення ліміту відповідальності страховика. У випадку, коли сума сплаченого страховиком страхового відшкодування за страховими випадками, що сталися у період дії цього Договору, дорівнюватиме загальній страховій сумі, встановленій пунктом 5.2. Договору страхування, дія цього договору припиняється.

Так, п. 20.15. Договору страхування встановлено, що договір страхування, по якому виплачено страхове відшкодування, зберігає дію до кінця вказаного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою і виплаченим відшкодуванням (якщо після виплати страхового відшкодування в Договір страхування не були внесені відповідні зміни по збільшенню страхової суми). Якщо страхове відшкодування виплачено в розмірі страхової суми, дія Договору страхування в частині відповідальності страховика припиняється з дня списання вказаної грошової суми з поточного рахунку страховика.

12.01.2008 року із застрахованим транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, 26.05.2008 року мало місце пошкодження вітрового скла автомобіля. Обидві вказані події були визнані страховими випадками, у зв'язку з чим страховою компанією було прийнято рішення про сплату страхового відшкодування у розмірі 71 046,00 грн. та 5 905,00 грн. відповідно.

Після сплати страхового відшкодування у розмірі 71 046,00 грн. за першим страховим випадком загальна страхова сума зменшилася відповідно до 300 129,00 грн. (371 175,00 - 71 046,00), відповідно і договір страхування з моменту списання грошових коштів з рахунку Страховика почав діяти в частині різниці між загальною страховою сумою, що була встановлена п. 5.2. Договору страхування, і виплаченим відшкодуванням по першому страховому випадку із лімітом відповідальності страховика у межах 300 129,00 грн.

Сплата страхового відшкодування у розмірі 5 905,00 грн. за другим страховим випадком зменшила ліміт відповідальності Страхової компанії з 300 129,00 грн. до 294 224,00 грн. (300 129,00 грн. - 5 905,00 грн.).

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у розмірі 5 905,00 грн. по другому страховому випадку, який стався 26.05.2008 року (пошкодження вітрового скла), загальна страхова сума, а відповідно і ліміт відповідальності Страхової компанії, зменшилися до 294 224,00 грн.

Із цього слідує, що Загальна страхова сума, розмір якої встановлений пунктом 5.2. Договору №022-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р., підлягає зменшенню кожен раз на відповідну суму страхового відшкодування, сплаченого Страховиком по кожному окремому страховому випадку незалежно від їх кількості.

21.08.2008 року стався третій страховий випадок, а саме угон застрахованого транспортного засобу. Дана подія була визнана Страховою компанією страховим випадком, у зв'язку з чим було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Пунктами 3.2.1. та 3.2.2. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління ПрАТ «СК «АРМА», 20.02.2007 року, передбачена можливість укладення договору страхування транспортного засобу на повну вартість (коли страхова сума дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент укладення Договору страхування) та договору страхування транспортного засобу на суму в частці від повної вартості (в цьому випадку має місце пропорційна (дольова) система страхового відшкодування).

Аналізуючи зміст Договору страхування, Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління ПрАТ «СК «АРМА», 20.02.2007 року, можна дійти висновку, що даний договір містить елементи договору страхування транспортного засобу на повну вартість, адже при укладенні Договору страхування Страхова сума по транспортному засобу та Загальна страхова сума співпадали та дорівнювали 371 175,00 грн., та договору страхування транспортного засобу на суму в частці від повної вартості, бо внаслідок двох страхових випадків, які сталися у період дії Договору страхування, мало місце зменшення Загальної страхової суми за Договором страхування до 294 224,00 грн.

У даному випадку доцільним буде звернути увагу на приписи ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Пунктом 20.10. Договору страхування встановлено, що якщо страхова сума виявиться меншою за ринкову вартість більше ніж на 10%, страховик має право застосувати пропорційну (дольову) систему виплати страхового відшкодування.

Таке формулювання пункту 20.10. Договору страхування свідчить про те, що при укладенні Договору страхування сторони передбачали та усвідомлювали можливість зменшення Загальної страхової суми внаслідок настання страхових випадків та виплати по них страхового відшкодування.

З огляду на наведене, таку обставину як зменшення Загальної страхової суми внаслідок настання страхових випадків та виплати по них страхового відшкодування можна розглядати як відкладальну та як таку, що зумовлює виникнення у Страхової компанії права для застосування пропорційної (дольової) системи виплати страхового відшкодування.

Отже, з моменту укладення Договору страхування, а саме з 13.11.2007 року, з врахуванням того, що сторонами були узгоджені Страхова сума по транспортному засобу та Загальна страхова сума у однаковому розмірі, а саме у сумі 371 175,00 грн., і до сплати страхового відшкодування за першим страховим випадком, діяв Договір страхування транспортного засобу на повну вартість. З моменту сплати страхового відшкодування за першим страховим випадком у розмірі 71 046,00 грн., що слід розглядати відкладальною обставиною, Загальна страхова сума, а відповідно і ліміт відповідальності Страхової компанії, зменшилися до 300 129,00 грн., отже Договір страхування отримав ознаки договору страхування транспортного засобу на суму в частці від повної вартості.

Зважаючи на той факт, що з моменту виплати страхового відшкодування у розмірі 5905,00 грн. по другому страховому випадку, який стався 26.05.2008 року (пошкодження вітрового скла), Загальна страхова сума, а відповідно і ліміт відповідальності Страхової компанії, зменшилися до 294 224,00 грн., Страхова компанія прийняла рішення про виплату страхового відшкодування за фактом угону транспортного засобу із застосуванням пропорційної (дольової) системи виплати страхового відшкодування.

У даному випадку внаслідок двох страхових випадків, які сталися у період дії Договору страхування, мало місце зменшення Загальної страхової суми за Договором страхування до 294 224,00 грн., тобто настання відкладальної обставини, що є підставою для застосування Страховою компанією пропорційної (дольової) системи виплати страхового відшкодування.

Відповідно до приписів ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 4 судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 статті 13 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Таким чином, з позовної заяви підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, тобто 1 073,00 грн. Решта судового збору вважається зайво сплаченим і підлягає поверненню платнику згідно чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розтлумачити зміст пунктів 23.6.2. та 20.10. Договору №022-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р. наступним чином:

- пункт 23.6.2. Договору №022-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р.:

Страховик несе відповідальність по даному Договору страхування обмежуючись виключно Загальною страховою сумою, що встановлена пунктом 5.2. Договору страхування, незалежно від кількості страхових випадків, що визнані Страховиком такими у порядку, передбаченому цим Договором та сталися у період дії цього Договору. При цьому, Загальна страхова сума, розмір якої встановлений пунктом 5.2. Договору №022-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р., підлягає зменшенню кожен раз на відповідну суму страхового відшкодування, сплаченого Страховиком по кожному окремому страховому випадку незалежно від їх кількості, які сталися у період дії цього Договору.

- пункт 20.10. Договору №022-40100307 добровільного страхування наземного транспорту від 13.11.2007р.:

Зменшення Загальної страхової суми внаслідок вирахування сум сплаченого страхового відшкодування за страховими випадками, що настали під час дії цього Договору, більше ніж; на 10% від ринкової вартості транспортного засобу, встановленої цим Договором, є відкладальною обставиною, яка зумовлює припинення дії Договору страхування транспортного засобу на повну вартість та набрання чинності Договором страхування транспортного засобу на суму в частці від повної вартості, що дає право Страховику при розрахунку розміру страхового відшкодування за страховими випадками, що настали під час дії цього Договору, застосовувати пропорційну (дольову) систему виплати страхового відшкодування.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРМА» (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 52, код ЄДРПОУ 21265671), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, судовий збір у розмірі - 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРМА» (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 52, код ЄДРПОУ 21265671) 29 (двадцять дев'ять) грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 01.02.2013

Головуючий суддя Грєхова О. А. Судді: Ярмак О. М. Бондарчук В. В.