Ухвала суду № 2907142, 18.06.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а–35/08 (22а-783/07)                                                                                                  Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 34                                                                                                              інстанції – Татарчук В.О.

                                                                                                                                                          А 27/99-07

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2008 року                                                                         м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді–  Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів              –  Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі – Гулая О. Г.,

за участі представників сторін:

позивача – не прибув

відповідача  - Шахматова Т. М. (довіреність № 4274/10/10-010 від 06.02.2008 р.)

прокуратури – не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ “Торгівельний дім “Придніпров'є” , м. Дніпропетровськ

            на постанову господарського суду Дніпропетровської  області від 05 квітня 2007 року

по справі№ А 27/99-07

            за позовом:ТОВ “Торгівельний дім “Придніпров'є” , м. Дніпропетровськ

            до: Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

            за участі:Прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

            про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.12.2006 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

            Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Придніпров’є» (далі - ТОВ «Торгівельний дім «Придніпров’є») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі – ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.12.2006 р. № 0004222301/0 та № 0004232301/0.

            Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки відповідачем були порушені вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Фактично виїзна планова перевірка проведена за непрямим методом, оскільки перевірялися лише податкові декларації позивача.

Незнаходження підприємства за юридичною адресою та ненадання документів фінансово-господарської діяльності на момент початку перевірки сталося внаслідок аварії за адресою: вул. Дзержинського, 16/37, про що складені акти, які були надані відповідачу.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2007 р. у задоволенні позову було відмовлено.

Висновки суду обґрунтовано тим, що як при проведенні перевірки, так і в ході вирішення спору позивачем не надані документи, що були підставою для формування валових витрат за 2005 р. в сумі 14553000 грн. та податкового кредиту за період з січня 2005 р. по червень 2006 р. в розмірі 15136576 грн.

     Згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

      Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи звітними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього пункту).

      В порушення наведеного, позивачем не надані первинні документи та не доведена правомірність формування валових витрат і податкового кредиту у вказаних сумах.

      Суд також зазначив, що відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

      Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку з такою цивільно-правовою операцією.

Позивач не звертався до податкового органу з відповідними заявами і не поновив документи.

Акт від 29.01.2006 р. не дає змоги зробити висновок про те, що були зіпсовані саме первинні документи, які були підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту ТОВ «Торгівельний дім «Придніпров’є».

При проведенні перевірки не застосовувався непрямий метод. До того ж п. п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає можливість, а не обов’язковість застосування податковим органом непрямого методу.  

Позивач з висновком суду не погоджується, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2007 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт зазначає, що суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій нараховано на підставі декларації про прибуток позивача за період з 28.04.2005 р. по 07.08.2006 р. без врахування інших документів.

Позивач вказує, що відповідач, при проведенні виїзної планової перевірки, мав діяти у спосіб, передбачений податковим законом. Однак, в порушення зазначених норм, відповідачем була проведена перевірка згідно з п. п. «б» п. п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» непрямим методом і по своїй суті являлась камеральною, оскільки документами перевірки були тільки податкові декларації позивача.

Згідно п. п. «в» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Отже, при проведенні перевірки застосовувався саме непрямий метод.

Посилаючись на вищезазначені обставини та п. п. 4.4.1 вищезазначеного Закону, згідно якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку, позивач вважає, що суд має задовольнити позовні вимоги, оскільки позивач є платником податків.    

У судовому засіданні 01.04.2006 р. представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав. До канцелярії суду апелянтом було подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи у якості доказів копій поновлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ “Торгівельний дім “Придніпров'є”. Оглянувши надані позивачем об’єкти дослідження, колегія суддів дійшла висновку, що вони не можуть бути визнані судом у якості доказів, оскільки не є оригіналами документів або нотаріально посвідченими копіями останніх.

Оригінали документів бухгалтерського та податкового обліку, копії яких додано до клопотання від 01.04.2008 р. ( а. с. 82, т. 3), суду не надавались.

Таким чином, клопотання позивача про визнання незавірених копій документів у якості доказів по справі відхилено судом.

У судовому засіданні було оголошено перерву з метою надання позивачу можливості надати до суду оригінали документів або звернутися до органів державної податкової служби з клопотанням про проведення додаткової перевірки.

Після перерви позивач не надав суду оригінали документів, представник позивача до суду не прибув. Як пояснив представник відповідача, заяв про проведення додаткової перевірки від позивача не надходило.

Позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку із хворобою ліквідатора. Клопотання відхилено судом, оскільки будь-яких доказів в обґрунтування клопотання до суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив. Просить залишити судове рішення без змін, оскільки позивач не надав ні суду, ні податковій документи, що підтверджують склад валових витрат та податкового кредиту.        

Прокурор до суду не прибув, пояснень та заперечень щодо апеляційної скарги не надав.

Заслухавши представників позивача і відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

      Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи звітними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього пункту).

06.12.2006 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) № 0004222301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ “Торгівельний дім “Придніпров'є” з податку на прибуток в розмірі 7276500 грн., в тому числі 3638250 грн. – основний платіж і 3638250 грн. – штрафні санкції;

2) № 0004232301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість в сумі 7704850, 50 грн., в тому числі 5136567 грн. - основний платіж і 2568283, 50 грн. – штрафні санкції.

Названі податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту від 18.10.2006 р. № 283ДСК/23-426/33338686/133 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ “Торгівельний дім “Придніпров'є”  з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.01.2005 р. по 30.06.2006 р.» у зв’язку із порушенням підприємством п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено внаслідок включення до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум, не підтверджених документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Факти проведення перевірки та відсутності документів на момент її проведення, а також сам розрахунок суми визначених податкових зобов’язань позивач не спростовує, про що свідчить текст позовної заяви.

Документи, що підтверджують обґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту, позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає доведеними обставини щодо порушення позивачем норм п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також факти встановлення податковою названого порушення під час проведення перевірки позивача як платника податків та обґрунтованості визначення суми податкового зобов’язання.

На підставі зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та прийнято у відповідності до норм матеріального права.

Посилання апелянта на ту обставину, що перевірку здійснено неналежним чином, що виключає можливість прийняття судом акту перевірки у якості доказу, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 

Згідно із ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як зазначено вище, колегія суддів, керуючись названими статтями без використання у якості доказу акту перевірки, дійшла висновку щодо наявності правопорушення з боку позивача та обґрунтованості рішення податкового органу. Щодо використання акту керівником податкового органу, то слід зазначити, що, приймаючи рішення, він діє в порядку, передбаченому відповідними законами та інструкціями, до яких гл. 6 КАС України не відноситься.

Відносно того, що акт перевірки прийнято у якості доказу судом першої інстанції, слід зазначити, що назване порушення норм ч. 3 ст. 70 КАС України не призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до норм п. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є таке порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, підстави для скасування рішення суду першої інстанції, відсутні.              

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ “Торгівельний дім “Придніпров'є” , м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2007 р. – без змін.

            Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

            Ухвала  може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

            Ухвалу виготовлено у повному обсязі  29.09.2008 р.

Головуючий суддя:                                                                                     Туркіна Л.П.

            Судді:                                                                                                            Коршун А.О.

                                                                                                                                  Проценко О.А.