Постанова № 29070169, 30.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. 15 год.50 хв.Справа № 2а-4317/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Половенка В.Ю.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Арткат"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки,

встановив:

Приватне підприємство "Арткат" (далі - позивач, ПП) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі- відповідач ДПІ) у якому просить :

-визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки приватного підприємства "Арткат" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Шеду" та з контрагентами - покупцями за жовтень - листопад 2011 року, оформленої актом перевірки № 224/15-3/36944709 від 22.03.2012 року;

-визнати нечинними та скасувати висновки, викладені у акті перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 224/15-3/36944709 від 22.03.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач порушив порядок проведення перевірки передбачений вимогами п. 79.2. ст. 79 ПК України, провівши її без повідомлення позивача та не надіславши останньому наказ та повідомлення до початку перевірки. На думку позивача, відповідач при складені спірного акту перевірки використав недостовірні дані про обставини здійснення господарської діяльності платника податків, а визнаючи нікчемними правочини, складені за результатами цих господарських відносин щодо придбання та реалізації товару, без рішення суду, перевищує надані йому повноваження. Угода із ПП "Шеду", як зазначає позивач, була реально виконана, придбаний товар використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином. Усі зазначені обставини свідчать, на думку позивача, про незаконність проведення перевірки і відповідно про незаконність її висновків та наслідків.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи наступним. Перевірка проведена відповідно до вимог законодавства, наказ та повідомлення на проведення перевірки отримані директором підприємства. ПП "Шеду" - контрагент позивача, не має відповідних можливостей для здійснення господарської діяльності, в тому числі для виконання операцій з постачання товарів позивачу. У ПП "Шеду" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспорті засоби. Враховуючи зазначені обставини, ПП "Шеду" не міг поставити товари на адресу позивача. Тобто, операції з придбання та реалізації товару не мали реального характеру, товар не перевозився та не зберігався, мало місце лише документування господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, суд встановив наступні обставини.

13 березня 2012 року начальником ДПІ у м. Херсоні видано наказ № 146 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Арткат" за жовтень, листопад 2011р. тривалістю 5 робочих днів з 19.03.2012р. Як підставу для прийняття наказу зазначено п.п. 20.1.4 ст. 20, п.п. 78.1.1 ст. 78, п. 79.1. ст. 79 ПК України.

22.03.2012 року ДПІ у м. Херсоні Херсонської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Арткат" за наслідками якої складено акт про результати перевірки № 224/15-3/36944709 від 22.03.2012 року.

Щодо законності організації та проведення перевірки позивача суд відмічає наступне.

Податковим органом була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка у приміщенні податкової інспекції.

Порядок проведення перевірок податковими органами регламентований Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2. ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказ на проведення перевірки позивача був прийнятий 19.03.2012р., повідомлення про проведення перевірки датоване також 19.03.2012р.

Зазначені документи (наказ та повідомлення про проведення перевірки) разом із запрошенням керівнику прибути до податкового органу 19.03.2012р. о 15:00 год. для підписання акту перевірки отримані уповноваженою особою підприємства 27.03.2012р., що підтверджується розпискою про вручення.

Також слід зазначити, що повідомлення про запрошення директора позивача до приміщення ДПІ на 19.03.2012р. для підписання акту перевірки № 1256/15-2 датовано 20.03.2012р.

Перевірка податковим органом розпочата 19.03.2012р. та завершена 22.03.2012р.

Відповідач не надав суду доказів вручення платнику податків до початку перевірки повідомлення про її проведення та копії наказу, внаслідок чого не дотримався обов'язкових умов для проведення документальна позапланова невиїзна перевірка, передбачених п.79.2 ст.79 ПК України.

Тобто податковий орган розпочав перевірку позивача не надіславши йому наказ на проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки, що є порушенням ст. 79 ПК України.

Як вбачається із досліджених судом обставин проведення перевірки позивача, податковим органом порушено порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки, за таких обставин ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень допустила неправомірні дії по проведенню перевірки ПП "Арткат" та складанню акту від № 224/15-3/36944709 від 22.03.2012 року.

Крім того, не погоджуючись з висновками викладеними в акті зазначеної перевірки, позивачем 29.03.2012 року було подано письмові заперечення, які розглянуті податковим органом з порушенням вимог п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України.

Згідно п. 86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

В супереч наведеній нормі, відповідачем відповідь про розгляд заперечень складена 18.09.2012 року та надіслана позивачу 01.10.2012 року. Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити чому ДПІ у м. Херсоні розглянуло заперечення ПП "Арткат" на акт перевірки через 6 місяців, після їх отримання.

Також суд не погоджується із висновками, до яких дійшов податковий орган під час проведення перевірки.

22.03.2012 року державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС Хижняком А.О. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Арткат" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Шеду" та з контрагентами покупцями за жовтень - листопад 2011 року, за наслідками якої складено акт про результати перевірки № 224/15-3/36944709 від 22.03.2012 року. Зазначеним актом встановлено:

-порушення ч.1 ст. 201, ч.1-6 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Арткат" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Операції з купівлі - продажу за участю ПП "Арткат" з контрагентом - постачальником ПП "Шеду" за жовтень 2011 року на суму ПДВ - 165848,48 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ - 29720,03 грн., та продажу товарів в адресу контрагентів - покупців за жовтень 2011 року: СВАТ Іванівський маслозавод" в сумі ПДВ - 9074,29 грн., ПАТ "Новотроїцький часлосирзавод" в сумі ПДВ - 43219,67 грн., КП "Дорожник" Херсонської МР в сумі ПДВ 3908,33 грн., ПАТ РБУ №3 в сумі ПДВ - 25566,67 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі ПДВ - 24612,00 грн., Ф "Каланчацька ДЕД" ДГІ "Херсонський облавтодор" в сумі ПДВ - 15000,00 грн., ПП "Експрес" в сумі ПДВ - 42758,45 грн., продажу товарів в адресу контрагентів - покупців за листопад 2011 року: ТОВ Юк - Інвест 1982" в сумі ПДВ - 15660,00 грн., ПАТ РСУ №3 в сумі 7498,33 грн. ФОП ОСОБА_4 в сумі ПДВ - 2310,00 грн., ПП БФ "Автошляхбуд - САА" в сумі 15618.00 грн. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів».

Підставою для такого висновку відповідача слугували матеріали зустрічних перевірок постачальника товарів ПП "Шеду" (акт перевірки від 06.01.2012р. № 15-2/37239000 за жовтень 2011р, від 27.01.2012р. № 17/15-2/37239000 за листопад 2011р. )

За даними податкового органу частину податкового кредиту позивачем було сформовано із вартості товарів (бітум дорожний, мазут, пічне паливо, бензин), отриманого по видатковим накладним, виписаним від імені ПП "Шеду", у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція, є твердження, про те, що угоди, укладені позивачем із ПП "Шеду" є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався. Такий висновок зроблений у зв'язку із визнанням нікчемними угод поставок товару ПП "Шеду" з його постачальниками. Крім того встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

За таких обставин ДПІ вважає, що господарські операції ПП "Шеду" містять ознаки фіктивності, а відповідно фіктивними є і всі подальші угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП "Шеду".

Отже висновок ДПІ про нікчемність правочинів позивача із ПП "Шеду" ґрунтується на актах перевірок його контрагентів, якими угоди цих підприємств визнані нікчемними.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу з наступних підстав.

За приписами п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

Позивач відповідно до договору від 09.02.2011р. придбав в ПП "Шеду" протягом жовтня, листопада 2011р. бітум дорожний, мазут, пічне паливо.

Розрахунки за товар з ПП "Шеду " проведені повністю.

Транспортування придбаного товару здійснювалось транспортом позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, договором оренди вантажного автомобіля (КАМАЗ 5410, державний номер: НОМЕР_1) у ФОП ОСОБА_5 від 01.04.2011р., додатковою угодою до договору оренди вантажного автомобіля щодо надання у строкове платне користування цистерни напівпричепу марки: ППЦ, реєстраційний номер НОМЕР_2, копіями довіреностей на отримання товару.

Допитаний в якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_6 - директор ПП "Арткат" у період 2011р. - листопад 2012р., пояснив, що підприємство займалося купівлею-продажем нафтопродуктів, мало орендований офіс, який розташований за адресою АДРЕСА_1., на підприємстві працював із головним бухгалтером, одночасно виконував обов'язки водія. Протягом жовтня, листопада 2011р, придбав у ПП "Шеду", з яким працював 1,5 року нафтопродукти. Товар перевозив орендованим автомобілем КАМАЗ напівпричепом з цистерною, який не зберігався, а одразу продавався наступним покупцям.

Здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Шеду", підтверджується наступними документами, що містяться у матеріалах справи:

- податковими накладними;

- видатковими накладними;

- доказами оплати за поставлений товар (квитанціями до касових ордерів);

- товарно-транспортними накладними;

- договором поставки.

Поставлений товар в подальшому продався іншим покупцям, що підтверджується копіями генеральних договорів поставки з контрагентами ПП "Арткат", копіями банківських виписок з рахунка ПП "Арткар".

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Шеду".

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо відсутності ПП "Шеду" за юридичною особою, оскільки позивач змінив юридичну адресу.

Відповідно до акту перевірки ПП "Шеду" від 06.01.2012р., зустрічну звірку не можливо провести у зв'язку з тим, що підприємство має " 30" стан платника в стані переходу до іншої державної податкової інспекції.

Із досліджених у судовому засіданні витягу із Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій вбачається, що статус відомостей про юридичну особу ПП "Шеду" станом на 11.11.2011р. підтверджено. Місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Леніна, буд. 45а, кв.5.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто, на момент виписування податкових накладних ПП "Шеду" (жовтень, листопад 2011р.) та складання актів перевірки від 06.01.2012р. та 27.01.2012р. ЄДР містив запис про реєстрацію його місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Леніна, буд. 45а, кв.5.

Таким чином судом встановлено, що контрагент позивача мав повну податкову правосуб'єктність, не займався фіктивним підприємництвом, здійснював реальні господарські операції.

Як вбачається з актів перевірки ПП "Шеду" податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011р. не прийняті податковим органом, оскільки складені з порушенням вимог законодавства та є недійсними.

Не погоджуючись з діями податкового органу щодо неприйняття податкової звітності за жовтень, листопад 2011р. ПП "Шеду" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовами про визнання протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо невизнання податкової декларації ПП "Шеду" з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011р. як податкової звітності та зобов'язати ДПІ у м. Херсоні прийняти вказані декларації та внести її показники до картки особового рахунку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. у справі № 2а-987/12/2170 та постановою від 12.07.2012р. у справі № 2а-275/12/2170 позовні вимоги ПП "Шеду" задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суд від 17.10.2012р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. у справі № 2а-275/12/2170 залишено без змін. Постанова від 12.07.2012р. набрала законної сили 17.10.2012р.

Щодо визнання податковим органом правочинів нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Стаття 215 Цивільного Кодексу України, на порушення якої вказує відповідач, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оскаржена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само судом не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП "Шеду" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом самостійно не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, - що є тільки припущенням.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчиненого позивачем правочину із ПП "Шеду" законом прямо не встановлена, то такий правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки № 224/15-3/36944709 висновки відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що вимоги ПП "Арткат" про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного підприємства "Арткат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки приватного підприємства «Арткат» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Шеду» та з контрагентами - покупцями за жовтень - листопад 2011 року, оформленої актом перевірки № 224/15-3/36944709 від 22.03.2012 року.

Визнати нечинними та скасувати висновки, викладені у акті перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 224/15-3/36944709 від 22.03.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 лютого 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8