Постанова № 29069170, 05.02.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.01.2013 р. справа №5009/2224/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Кододова О.В.від скаржникаГончаренко А.І - за довіреністювід кредиторане з'явивсявід боржникане з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової службина постанову господарського суду Запорізької областівід 02.07.2012 рокуу справі№5009/2224/12 (суддя Владимиренко І.В.)за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс. Нафта», м. ЗапоріжжядоТовариства з обмеженою відповідальністю «Полонія», м. Запоріжжяпровизнання банкрутомВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс. Нафта», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія», м. Запоріжжя №5009/2224/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справу призначено до розгляду.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія», м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Постанова суду мотивована тим, що боржник відсутній за місцезнаходженням, що підтверджується наданими кредитором документами, а саме довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, яка містить інформацію щодо відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» за місцезнаходженням.

Не погодившись з прийнятою постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 02.07.2012 року по справі №5009/2224/12 та припинити провадження у справі.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що при звернені до суду із заявою про визнання боржника банкрутом ініціюючим кредитором не були дотримані вимоги ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника та неналежно з'ясовані обставини щодо місцезнаходження боржника, оскільки в матеріалах справи відсутні установчі документи ТОВ «Полонія» та не були надані суду докази відсутності учасників товариства (засновників) за місцезнаходження. Також, скаржник вказує на те, що не надані докази звернення ТОВ «Транк.Нафта» до органів державної виконавчої службит щодо розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника.

Посилається на те, що простий вексель ТОВ «Полонія» не містить чіткого зазначення місця платежу, відсутній підпис головного бухгалтеру ТОВ «Полонія».

Крім того, податкова інспекція вказувала не те, що ними не направлялось до державного реєстру повідомлення встанровленного зразку щодо відсутності боржника за його місцезнаходженням (форми 18-ПП).

Також, податкова вказувала на звітування боржника у червні 2012 року, вкзавши, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року подана із наявністю інформації у значеннях показників, що свідчить про введення господарської діяльності та звітування боржника у 2012 році до органів ДПС.

Додатково скаржником було вказано на те, що згідно протоколу обшуку ТОВ «Полонія» від 03.06.2010р. фактичне місцезнаходження боржника: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 105 та засновник і деректор ТОВ «Полонія» Гурильов С.Ю. виступав також засновником ТОВ «Транс.Нафта».

Крім того, податковий орган вказував на те, що передчасна ліквідація боржника, може призвести до втрат бюджету у сумі 39016198,20грн., з огляду на те, що на даний час на розгляді в адміністративному суді знаходяться декілька справ.

Ухвалою від 24.12.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В судове засідання з'явився представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Представники боржника та ліквідатор у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення процедури визнання боржника банкрутом, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта», м. Запоріжжя посилається на те, що 05.04.2012р. нотаріусом був вчинений протест по векселю серії АА 2562045 від 29.12.2011р. на суму 383416,86грн. в не оплаті та вчинений виконавчий напис. Згідно отриманої відповіді на претензію, кредитору стало відомо про відсутність діяльності на підприємстві.

При розгляді справи суд перевіряє підстави внесення запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясовує факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, досліджує правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника.

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Відповідно до ст. 19 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (у редакції Закону України від 17.11.2009 року N 1720-VI) юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, станом на 13.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» було зареєстровано в державному реєстрі - 24.03.1994р. Відповідно до розділу «Статус відомостей про юридичну особу» вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» відсутнє за місцезнаходження.

Вказане свідчить про наявність та підтвердженість доказів про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Полонія» був виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» вексель серії АА №2562045 на суму 383416,86грн. зі строком платежу 03.04.2012р. У зв'язку з не оплатою вказаного векселя 05.04.2012р. був вчинений протест про неоплату №1398 приватним нотаріусом - Масловець Л.С. та здійснений виконавчий напис.

Вказаний вексель, відповідно до вимог ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, відповідає встановленій формі, оскільки обов'язкові реквізити, які повинен містити простий вексель: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою; вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Скаржника, в свою чергу вказує на відсутність у векселі обов'язкового реквізиту, такого як підпис головного бухгалтера. Однак, Державною податковою інспекцією не було надано доказів на підтвердження наявності у ТОВ «Полонія» головного бухгалтера та доказів на підтвердження наявності у штатному розписі такої посади на час видачі векселя простого серії АА №2562045 від 29.12.2011р.

Крім того, посилання скаржника на звітування боржника у червні 2012 року, фактичне місцезнаходження боржника: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 105, виступ однієї і тієї ж особи Гурильова С.Ю., засновником і директором ТОВ «Полонія» та засновником ТОВ «Транс.Нафта», судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на те, що доказів в обґрунтування вказаних тверджень апелянтом до суду надано не було.

До того ж, ухвалою про порушення апеляційного провадження від 24.12.2012р. у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя було витребувано докази наявності грошових вимог до боржника, докази звітування боржника, докази наявності податкового боргу перед бюджетом у боржника та ухвалою про відкладення розгляду справи від додатково до раніш витребуваних вимог було витребувано докази встановлення місцезнаходження боржника за фактичною адресою та докази на підтвердження підстав внесення до ЄДР відмітки про відсутність юридичної особи за місцемзнаходження (форма 18 ОПП).

Однак, вимоги ухвали суду виконані не були, Державною податковою інспекцією, явку свого представника забезпеченор не було.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вина посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд приймає до уваги лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Тобто, вказане свідчить про те, що у разі якщо справа порушується на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа порушується за наявності будь-якої з підстав, а саме у даному випадку у зв'язку з наявністю доказів про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було правомірно встановлено, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість вимог кредитора та неспроможність боржник виконати свої зобов'язання перед кредитором протягом встановленого для погашення строку, а також підтверджуються ознаки відсутності боржника за місцезнаходженням.

У зв'язку з чим, вказані доводи скаржника не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги як обґрунтовані.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12.

Колегія судді Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що постанови господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12 винесені відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12 залишити без задоволення.

Постанову господарського Донецької області від Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова