Рішення № 29069157, 01.02.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2013 р.Справа № 5/5025/1321/12Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом арбітражного керуючого Кунашенка Василя Івановича м. Шепетівка

до підприємства Шепетівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№98) с.Климентовичі Шепетівського району

про стягнення 2285 грн. оплата послуг, 97,76 грн. пені,2,22 грн. інфляції, 996,08 грн. господарські витрати в процедурі розпорядження майном, 38,26 грн. пені, 0,97 грн. індексу інфляції, 69578 грн. додаткова винагорода, 2672,25 грн. пені та 67,70 грн. індексу інфляції.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 2285 грн. оплата послуг, 97,76 грн. пені,2,22 грн. інфляції, 996,08 грн. господарські витрати в процедурі розпорядження майном, 38,26 грн. пені, 0,97 грн. індексу інфляції, 69578 грн. додаткова винагорода, 2672,25 грн. пені та 67,70 грн. індексу інфляції.

Відповідач повноважного представника в судове засідання направив, проте у письмовому відзиві на позов частково погоджується на суму 2285 грн. оплата послуг, 996,08 грн. господарські витрати в процедурі розпорядження майном, 69578 грн. додаткової винагороди.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Кунашенко Василь Іванович є арбітражним керуючим (ліцензія №594847 від 15.04.2011р. видана Державним департаментом з питань банкрутства Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.)

Ухвалою господарського суду Хмельницької області по справі №3/5025/741/11 від 25.05.2011р. було введено процедуру розпорядження майном та мене призначено розпорядником майна боржника підприємства Шепетівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№98) с. Климентовичі Шепетівського району.

30.05.2011р. між арбітражним керуючим Кунашенко Василем Івановичем м. Шепетівка (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір №3/5025/741/11 предметом якого було забезпечення майнових інтересів Замовника, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та надання послуг арбітражного керуючого по справі №3/5025/741/11 про банкрутство управління державного департаменту України з питань виконання покараньв Хмельницькій області (№98) с. Климентовичі Шепетівського району, надання інших послуг, що виникають у процесі застосування судових процедур банкрутства, в тому числі спрямованих на виконання грошових зобов'язань боржника, виявлення майна (коштів) боржника та повернення майна (коштів, цінностей) Замовнику.

У відповідності до п. 4.1 договору за надання послуг арбітражного керуючого Замовник здійснює Виконавцю щомісячну оплату в розмірі 3729 грн. без будь-яких відрахувань, оскільки Виконавець є підприємцем і самостійно сплачує податки та обов'язкові платежі до бюджету та цільових фондів. При неповному місяці, що може обумовитися датами відкриття і припинення процедури банкрутства, оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому у цьому місяці часу.

Ухвалою суду від 19.07.2011р. по справі 3/505/741/11 було затверджено мирову угоду від 19.07.2011р. укладені між комітетом кредиторів та відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати витрат першої черги в місячний термін з дня затвердження господарським судом Хмельницької області мирової угоди (19.07.2011р.) не виконав склавши наступну заборгованість: 2285 грн. оплата послуг, 97,76 грн. пені, 2,22 грн. інфляції, 996,08 грн. господарські витрати в процедурі розпорядження майном, 38,26 грн. пені, 0,97 грн. індексу інфляції, 69578 грн. додаткова винагорода, 2672,25 грн. пені та 67,70 грн. індексу інфляції.

В зв'язку із несплатою відповідачем в добровільному порядку заборгованості позивач звернувся до суду з позовом.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем виконано роботи, які прийняті Відповідачем, проте останній розрахунки за виконані роботи не провів, доказів, які б спростовували дане суду не подав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу нарахованих позивачем за період з 20.08.2011р. по 28.11.12р. відповідачу 67,70 грн. нарахувань індексу інфляції з суми 69578 грн., 0,97 грн. нарахувань індексу інфляції з суми 996,08 грн., інфляційних, 2,22 грн. нарахувань індексу інфляції з суми 2285 грн., аналізуючи поданий розрахунок з врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., суд вважає в стягненні 70,89 грн. інфляційних нарахувань відмовити, оскільки позивачем неправомірно не враховано дефляцію за листопад 2012р. (99,9%).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за період з 20.08.2011р. по 28.11.2012р. 2672,25 грн. пені з суми 69578 грн., 38,26 грн. пені з суми 996,08 грн., 97,76 грн. пені з суми 2285 грн. згідно поданого розрахунку, судом враховується наступне.

Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать , види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Поняття неустойки визначено ст. 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання .

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони за договором (п. 4.3 договору) домовились, що за затримку розрахунку згідно з умовами договору Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день затримки, але не більше 50 відсотків від загальної суми платежу.

Як вбачається з поданого розрахунку, позивач при нарахуванні пені посилається на ст. 625 ЦК України та при обчисленні вказує 3%.

Враховуючи викладене, в стягненні 2808,27 грн. пені необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені доказами та підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов арбітражного керуючого Кунашенка Василя Івановича м. Шепетівка до підприємства Шепетівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№98) с.Климентовичі Шепетівського району про стягнення 2285 грн. оплати послуг, 97,76 грн. пені, 2,22 грн. інфляції, 996,08 грн. господарські витрати в процедурі розпорядження майном, 38,26 грн. пені, 0,97 грн. індексу інфляції, 69578 грн. додаткова винагорода, 2672,25 грн. пені та 67,70 грн. індексу інфляції. задоволити частково.

Стягнути з підприємства Шепетівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№98) с.Климентовичі Шепетівського району (код 08681040) на користь арбітражного керуючого Кунашенка Василя Івановича АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 2285 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень) оплати послуг, 996,08 грн. (дев'ятсот дев'яносто шість гривень 08 коп.) господарських витрат в процедурі розпорядження майном, 69578 грн. (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень) додаткової винагороди, 1548,32 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень 32 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 2808,27 грн. пені та 70,89 грн. нарахувань індексу інфляції відмовити.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (АДРЕСА_1), 3 - відповідачу .