Рішення № 29067743, 04.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5017/3526/2012Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача Осадчук О.О.,

від відповідача Шевченко Т.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 1388,52 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2012 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит", порушено провадження у справі № 5017/3526/2012, призначено її до розгляду в засіданні суду на 09.01.2013 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 09.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 04.02.2013 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розпискою представника позивача.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 04.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі - ДП „Одеська залізниця") 1388,52 грн. вартості нестачі вугілля, втраченого в процесі перевезення.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" посилається на ст.ст.526,909,920,924,925 ЦК України, ст.ст.193,216,217,224,225, 314,315 ГК України, ст.ст.12,23 Закону України „Про залізничний транспорт", п.п.31,32,110,111,113,127,131,136 Статуту залізниць України, контракт від 14.11.2011 р. № 51-2, залізничну накладну від 20.05.2012 р. № 52217684, комерційний акт від 26.05.2012 р. БО706634/81, довідку від 23.11.2012 р. № 963 тощо.

ДП „Одеська залізниця" у відзиві на позов просить у задоволенні вимог відмовити, оскільки згідно наявних у справі комерційного акту та акту про технічний стан вагону відправником навантажено вугілля в непідготовлений для цього вагон із зазором між кришкою 2 люка та поперечною балкою шириною 25 мм та довжиною 350 мм, у той час як розмір фракцій антрациту, який перевозився, складає 6-13 мм.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

20.05.2012 р. зі станції Лобовські Копі Донецької залізниці ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" (відправник) на станцію призначення Ізмаїл Одеської залізниці для ДП „Ізмаїльський МТП" (одержувач) відправлено вагон № 65943912 з антрацитом у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52217684, відповідно до відміток якої: антрацит навантажено навалом відправником; поверхня вантажу вирівняна та ущільнена, вантаж марковано вапном; розмір шматків антрациту 6-13 мм; вантаж прямує на експорт в Румунію по контракту від 14.11.2011 р. № 51-2; вантаж у вологому стані; навантаження нижче бортів; вагон власний, власник ДП „Укрспецвагон".

25.05.2012 р. на перегоні Арциз - Ізмаїл оформлено акт загальної форми № 169, яким встановлено, що: у вагоні № 65943912 виявлено ліворуч по ходу потяга над 1,2 люками поглиблення діаметром 2000 мм, глибиною 1000 мм; мають місце сліди старої течі на хребтовій та поперечній балках; вантаж марковано вапном, у місці поглиблення маркування відсутнє.

26.05.2012 р. на станції Ізмаїл Одеської залізниці складено акт № 37 про технічний стан вагону (контейнера), в якому зафіксовано, що: вагон № 65943912 технічно справний; нещільно прилягає 2 люк до поперечної балки, зазор 25 х 350 мм; втрата вантажу можлива; відправник неприлягання люка бачити міг, проте заходів по усуненню можливої втрати вантажу не вжив.

Того ж дня на станції Ізмаїл Одеської залізниці у доповнення до акту загальної форми від 25.05.2012 р. № 169 оформлено комерційний акт БО706634/81, яким встановлено, що: нетто антрациту 65800 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3200 кг; навантаження рівномірне, нижче бортів на 500 мм; вантаж марковано вапном; ліворуч по ходу потяга над 1,2 люками воронкоподібне поглиблення діаметром 2000 мм, глибиною 1000 мм; мають місце сліди старої течі на хребтовій та поперечній балках; на місці поглиблення маркування відсутнє; в технічному відношенні вагон справний; можна побачити сліди старої течі вантажу; нещільно прилягає кришка 2 люка до поперечної балки, зазор 25 х 350 мм; вагон під перевезення сипкого вантажу не обладнаний.

Після складання актів залишок вантажу видано одержувачу, який в порядку, встановленому п.133 Статуту залізниць України, передав право звернення до господарського суду Одеської області ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит", скориставшись яким останнє подало позовну заяву про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 1388,52 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто визначена як 1810 кг; вартість вантажу 767,14 грн. за 1 тону - по довідці від 23.11.2012 р. № 963).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 20.05.2012 р. № 52217684 свідчить про укладення між ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ДП „Ізмаїльський МТП".

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 65943912, який не є власністю ДП „Одеська залізниця", здійснювалось відправником, котрий приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, п.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „... Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)..."

Враховуючи викладене, наведені вище тексти акту про технічний стан вагону та комерційного акту, в якому за правилами п.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у власний не підготовлений для перевезення вугілля вагон з ознаками непридатності в комерційному відношенні (із явним зазором, який міг призвести до витікання вантажу, адже його розмір являється більшим, ніж фракція антрациту, що перевозився), тому ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" слід винним у втраті вантажу.

Разом з тим, абз.1 п.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В п.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт та акт загальної форми з відомостями про воронкоподібне поглиблення, а також відсутність маркування на його місці, підтверджують те, що недостача у вагоні може бути результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату антрациту й з вини перевізника вантажу.

Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій перевізника та відправника, перший - за втрату частини вантажу в процесі перевезення, а другий - за навантаження антрациту в непридатний у комерційному відношенні вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

В п.п.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...

Таким чином, ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями перевізника вантажу збитки в розмірі дійсної його вартості в сумі 694,26 грн. (1388,52 грн./2), розрахунок якої здійснено судом, виходячи з таких показників:

- вартість антрациту за 1 тону - 767,14 грн., яка вказана в довідці відправника від 23.11.2012 р. № 963;

- маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу - 1810 кг.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит" (94700, м. Ровеньки, Луганська обл., вул. Леніна, 82, код 37713861) 694/шістсот дев'яносто чотири/ грн. 26 коп. вартості недостачі вантажу, 804 /вісімсот чотири/ грн. 75 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 05.02.2013 р.

Суддя Лічман Л.В.