Постанова № 29067718, 31.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.Справа № 5017/1959/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рябіженко І.В., за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт"

на рішення господарського суду Одеської області від 16 листопада 2012 року

по справі № 5017/1959/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт", Одеська обл., м. Білгород -Дністровський, вул. Маяковського, 57

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення 690 467, 55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення 766090,4грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2012р. справу №5017/1959/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 17.09.2012р. у справі №5017/1959/2012 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Меденцев П.А., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2012р. справу №5017/1959/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Погребна К.Ф., суддя Меденцев П.А., суддя Зайцев Ю.О.

13.09.2012 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заявлені вимоги не визнав у повному обсязі та просив суд відмовити позивачу у позові у зв'язку із спливом позовної давності на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

У судовому засіданні від 08.10.2012р. позивачем надані уточнення позовних вимог відносно спливу позовної давності за контрактом №162 від 15.12.2004р., згідно яких позивачем визнано, що строк позовної давності за поставками, які були виконані відповідно до контракту №162 від 15.12.2004р., сплив, оскільки термін його дії закінчився 31.12.2006р. Стосовно поставок, які виконувалися в 2006-2007 років поза межами контракту на підставі відповідних листів відповідача, позивач заперечує щодо спливу строку пред'явлення вимог. Поряд з цим у пункті 2 уточнень позивач вказав, що зазначення у товаросупровідних накладних у якості підстави для здійснення поставки контракт №162 від 15.12.2004р. в період закінчення строку на який він укладався є підставою для віднесення цих поставок до категорії позадоговірних, без зазначення кінцевого терміну сплати.

У судовому засіданні від 22.10.2012р. позивачем додатково надані письмові уточнення заявлених вимог, згідно яких позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставку злитків полімерної сировини різних типів і найменувань на підставі письмових заявок на загальну суму 690467,55грн. З урахуванням позовної давності по контракту позивачем виключено із вимог суму по накладній №12 від 12.01.2006 року на суму 10920грн. Також позивач відмовився від вимог у сумі 64702,85грн., що є вхідним сальдо по акту звірки станом на 01.11.2006р., у зв'язку із неможливістю визначення правової природи цих коштів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 листопада 2012 року по справі № 5017/1959/2012 (головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Меденцев П.А., суддя Зайцев Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16 листопада 2012 року по справі № 5017/1959/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

22.01.2013 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, підставою виникнення спірних правовідносин є недоговірні зобов'язання сторін, що виникли у період 2006 - 2007 роки.

Недоговірні зобов'язання, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, регулюються положеннями глав 78-83 ЦК України.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин може бути вчиненим у письмовій формі за спрощеною процедурою. Таким правочином може бути договір поставки заснований на видатковій накладній та довіреності.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що в накладних відсутній строк оплати, тобто сторони не довели, що вони визначились щодо строку оплати товару, поставленого за відповідними накладними.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

З урахуванням наведеного господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку, що останній строк оплати за накладними, що є предметом розгляду, а саме: накладна №264 від 26.04.2006р. на суму 17640 грн. - письмова заявка від 11.04.2006р. (злитки поліпропілену, злитки поліетилену високого і низького тиску); накладна №273 від 27.04.2006р. на суму 18676 грн. -письмова заявка від 11.04.2006р. (злитки поліпропілену, злитки поліетилену високого і низького тиску); накладна №473 від 07.07.2006р. на суму 40550грн. - письмова заявка від 04.07.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №494 від 13.07.2006р. на суму 40550грн. -письмова заявка від 13.07.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №521 від 21.07.2006р. на суму 40550грн. -письмова заявка від 21.07.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №562 від 31.07.2006р. на суму 40550грн. -(поліпропілен марки А7-74К); накладна №586 від 10.08.2006р. на суму 41100грн. -письмова заявка від 09.08.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №607 від 18.08.2006р. на суму 41100грн. -письмова заявка від 17.08.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №667 від 06.09.2006р. на суму 44025грн. -письмова заявка від 06.09.2006р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н); накладна №695 від 13.09.2006р. на суму 44025грн. -письмова заявка від 12.09.2006р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н); накладна №715 від 22.09.2006р. на суму 44025грн. -письмова заявка від 12.09.2006р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н); накладна №765 від 02.10.2006р. на суму 44350грн. -письмова заявка від 02.10.2006р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н); накладна №778 від 11.10.2006р. на суму 44350грн. -письмова заявка від 11.10.2006р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н); накладна №796 від 18.10.2006р. на суму 44940грн. -письмова заявка від 17.10.2006р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н); накладна №862 від 02.11.2006р. на суму 45500грн. -письмова заявка від 02.11.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №888 від 10.11.2006р. на суму 45500грн. -письмова заявка від 10.11.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №914 від 21.11.2006р. на суму 45500грн. -письмова заявка від 17.11.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №996 від 15.12.2006р. на суму51854грн. -письмова заявка від 06.12.2006р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н, поліетилен низького тиску марки МБ-71); накладна №1020 від 26.12.2006р. на суму 44350грн. -письмова заявка від 25.12.2006р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №35 від 18.01.2007р. на суму 42600грн. -письмова заявка від 18.01.2007р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №94 від 06.02.2007р. на суму 42600грн. -письмова заявка від 05.02.2007р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №115 від 15.02.2007р. на суму 42550грн. -письмова заявка від 15.02.2007р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н); накладна №137 від 26.02.2007р. на суму 46350грн. -письмова заявка від 19.02.2007р. (поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н і марки А10); накладна №170 від 02.03.2007р. на суму 42150грн. -письмова заявка від 28.02.2007р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №178 від 07.03.2007р. на суму 42100грн. -письмова заявка від 06.03.2007р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №185 від 13.03.2007р. на суму 42100грн. -письмова заявка від 12.03.2007р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №194 від 19.03.2007р. на суму 42100грн. -письмова заявка від 15.03.2007р. (поліпропілен марки А7-74К); накладна №212 від 26.03.2007р. на суму 42100грн. - письмова заявка від 26.03.2007р. (поліпропілен марки А7-74К) - настав 26.03.2007 року.

Що стосується заявленої до стягнення заборгованості по накладним №28 від 16.01.2007р. на суму 15092грн. (злитки поліпропілену, злитки поліетилену високого і низького тиску), №443 від 13.06.2007р. на суму 8232грн.(злитки поліпропілену), №446 від 14.06.2007р. на суму 9968грн. (злитки поліетилену високого і низького тиску), №447 від 14.06.2007р. на суму 5434,8грн. (злитки поліпропілену, злитки поліетилену високого і низького тиску), №454 від 15.06.2007р. на суму 15680грн. (злитки поліетилену високого і низького тиску, злитки Л-172/15М, Л-172/15Б, "Типлен", ПМ1/42), №569 від 30.07.2007р. на суму 6045,20грн. (злитки поліетилену високого і низького тиску, злитки полістіролу), то суд приймає до уваги письмові та усні пояснення позивача стосовно помилкового зазначення в них як на підставу виникнення зобов'язання контракту №162 від 15.12.2004р, оскільки останній припинив свою дію 31.12.2006 року.

З урахуванням наведеного господарський суд дійшов вірного до висновку про те, що строк оплати, заявленої до стягнення заборгованості по накладним за період 2006 -2007 роки, настав 30.07.2007р.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 264 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" №01-8/211 від 07.04.2008 року такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Позивачем надані суду банківські виписки за періоди 2009 - 2012 роки у якості доказу часткового погашення заборгованості , що виникла за період 2006 - 2007 роках.

Господарський суд обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки в них відсутні посилання на накладні, що є предметом спору та по яким заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 690467,55грн. Тому, враховуючи норми ст.232 ГК України, 257 ЦК України, господарський суд правильно дійшов до висновку, що позовна давність на звернення позивача з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 690467,55грн. за період з 26.04.2006р. по 30.07.2007р. сплила. Позовна давність застосована судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач зазначає у апеляційній скарзі, що податкові накладні за 2007 рік - № 923 від 06.02.2007 року і № 1084 від 15.02.2007 року, які помилково зазначені відповідачем в платіжних дорученнях 2009-2011 року в якості підстави для оплати, підтверджують факт виконання відповідачем часткової оплати полімерної сировини, отриманої за відповідними товарними накладними, на підставі яких вони були виписані. Так, податкова накладна № 923 від 06.02.2007 року на суму 42600 грн. виписана відповідно до товарної накладної № 94 від 06.02.2007 року, яка є в матеріалах справи, і згідно якої відповідачу був поставлений поліпропілен марки А7-74К в кількості 5 тон на суму 42600 грн.

Аналогічна ситуація має місце з податковою накладною № 1084 від 15.02.2007 року. Ця податкова накладна на суму 42550,00 грн. була виписана відповідно до товарної накладної № 115 від 15.02.2007 року, згідно якої Відповідачу був поставлений поліпропілен марки А7-74К і марки 21030-16Н, в кількості 5 тон на загальну суму 42550,00 грн. В 2009 році відповідач сплатив позивачу 91 932,52 грн., в тому числі:

згідно платіжного доручення № 1 від 23.04.09 на суму 50000 грн., де підставою

платежу помилково зазначені вищевказані податкові накладні № 923 від 06.02.2007

року і № 1084 від 15.02.2007 року, але повинні були бути зазначені відповідні

вищевказані товарні накладні № 94 від 06.02.2007 і № 115 від 15.02.2007 року

згідно платіжного доручення № 2 від 28.04.2009 року на суму 41 932, 52 грн., де

підставою платежу помилково зазначена вищевказана податкова накладна № 1084 від

15.02.2007 року, але повинна була бути зазначена відповідна вищевказана товарна

накладна № 115 від 15.02.2007 року

В 2010 році відповідачем також проводились платежі в якості оплати отриманої від позивача в 2006-2007 р.р. з аналогічними помилками. Так, з посиланням на податкову накладну № 1084 від 15.02.2007 року, як на підставу для виконання платежу, ( а не на відповідну товарну накладну № 115 від 15.02.2007 року) відповідачем були виконані позивачу наступні платежі:

Згідно платіжного доручення № 9 від 09.08.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення №10 від 22.10.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 11 від 02.11.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 12 від 17.11.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 13 від 02.12.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 14 від 17.12.10 на суму 15000 грн.

Крім того, в 2010 році відповідачем були виконані позивачу наступні платежі із зазначенням в якості підстави платежу товарної накладної № 607 від 18.08.2006 року, яка є в матеріалах справи, тобто з правильним зазначенням підстави платежу:

Згідно платіжного доручення № 2 від 05.07.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 3 від 07.07.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 4 від 12.07.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 5 від 14.07.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 6 від 20.07.10 на суму 15000 грн.

Згідно платіжного доручення № 7 від 26.07.10 на суму 15000 грн

Згідно платіжного доручення № 8 від 02.08.10 на суму 15000 грн

Таким чином апелянт вважає, що вищенаведені докази свідчать про те, що відповідачем проводилась в 2009 і 2010 роках часткова оплата вартості отриманої від позивача у власність полімерної сировини, яка була поставлена на підставі товарних накладних № 607 від 18.08.2006 року, № 94 від 06.02.2007 і № 115 від 15.02.2007 року.

Колегія суддів з позицією апелянта не погоджується та зазначає, що предметом контракту №162 від15.12.2004 року є злитки полімерної сировини в асортименті. Товарні накладні №607 (т.2, а.с.69), №115 (т.1, а.с.21), №94 ( т.1, а.с.22) складені на відпуск поліпропілену А7-74 К. Всього за вказаними накладними відпущено поліпропілену на суму (41100,00 грн.+ 42500,00 грн.+ 42600 грн) 126 250,00 грн.

Як було визнано позивачем в апеляційної скарзі, в платіжних дорученнях (а.с.49-56) помилково вказані накладні №1084,923, проти чого не заперечує відповідач, замість накладних №№94, 115. Всього по вказаним накладним позивач отримав від відповідача 105 000,00 грн.(№607) + 181 932,52 грн.(№№94,115) =286 932,52 грн., що значно перевищує вартість отриманого поліпропілену по вказаним вище 3 накладним.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку, про відсутність заборгованості з боку відповідача по накладним №№607,115,94. Зобов'язання, що виникли по вказаним накладним, знаходяться за межами контракту №162 від 15.12.2004 року, що припинив дію 31.12.2006 року, а платежі за цими зобов'язаннями, здійснені у 2007 році та далі не можуть свідчити про перебіг позовної давності за обов'язками за контрактом №162. Колегія суддів підкреслює також, що підставою для відпустки матеріалів на бік по усім трьом накладним є дозвіл генерального директора, але ні як ні контракт №162.

Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт", Одеська обл., м. Білгород -Дністровський, на рішення господарського суду Одеської області від 16 листопада 2012 року по справі № 5017/1959/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 05 лютого 2013 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов