Рішення № 29067600, 29.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 5006/17/99/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 85577189,45грн., інфляційних нарахувань у сумі 696023,11грн., 3% річних у розмірі 1716771,23грн, пені 6446610,76грн. та 7% штрафу у розмірі 6245510,64грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Філіпова О.І. - за дов. №9 від 02.01.2013р.

У судовому засіданні оголошувалась

перерва з 24.01.2013р. до 29.01.2013р.

згідно зі ст.77 ГПК України

Суд перебував у нарадчій кімнаті

29.01.2013р. з 10.20 год. до 10.25 год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 85577189,45грн., інфляційних нарахувань у сумі 696023,11грн., 3% річних у розмірі 1716771,23грн, пені 6446610,76грн. та 7% штрафу у розмірі 6245510,64грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір про купівлю-продаж природного газу №14/2597/11 від 30.09.2011р. з додатковими угодами №1 від 30.09.2011р., №2 від 11.01.2012р., акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., вимогу №26-1358/1.6-12 від 29.02.2012р.

До позову додає розрахунки сум пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та 7% штрафу (т.1, а.с.141-143).

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) довідку №9-63-13 від 23.01.2013р. про те, що станом на 01.01.2013р. заборгованість ККП «Донецькміськтепломережа» перед НАК «Нафтогаз України» за договором №14/2597/11 від 30.09.2011р. відсутня (т.1, а.с.145);

2) письмові пояснення б/н від 24.01.2013р. по суті спору з додатками (т.2, а.с.1-13);

3) заяву б/н від 24.01.2013р. про збільшення розміру позовних вимог з додатками, в якій просить стягнути з відповідача: 696023,11грн. інфляційних нарахувань, 2572885,43грн. - 3% річних, 6600225,34грн. пені та 6245510,64грн. - 7% штрафу (т.1, а.с.138-144).

Заява б/н від 24.01.2013р. з додатками судом розглянута та задоволена, з огляду на що суд розглядає справу, виходячи з викладених в ній вимог.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача б/н від 24.01.2013р. предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 85577189,45грн. основного боргу, 696023,11грн. інфляційних нарахувань, 2572885,43грн. - 3% річних, 6600225,34грн. пені та 6245510,64грн. - 7% штрафу.

Відповідач протягом розгляду справи надав відзив №133 від 09.01.2013р., в якому просить: припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з повною оплатою суми боргу; відмовити у задоволенні вимог про стягнення 7% штрафу; зменшити розмір пені та штрафу на 80%, відстрочити до 01.05.2013р. та розстрочити на 12 місяців зі сплатою рівними частинами виконання рішення. До відзиву додав документи на підтвердження викладених обставин та судову практику (т.1, а.с.55-123).

Ухвалою суду від 10.01.2013р. за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.124, 126).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено до стягнення 85577189,45грн. заборгованості за природний газ, поставлений у жовтні - грудні 2011 року за Договором №14/2597/11 від 30.09.2011р.

На момент подання позову заборгованість КПП «Донецькміськтепломережа» за природний газ становила 85577189,45грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р. (т.1, а.с.21-24) та не заперечується відповідачем у відзиві (т.1, а.с.56).

Відповідач надав суду платіжне доручення №5 від 12.12.2012р. на суму 85577189,44грн. (т.1, а.с.63), з якого вбачається, що 28.12.2012р. суму основного боргу за договором №14/2597/11 від 30.09.2011р. у повному обсязі було перераховано з Державного бюджету на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012р.

В матеріалах справи міститься довідка НАК «Нафтогаз України» №9-63-13 від 23.01.2013р. про те, що заборгованість КПП «Донецькміськтепломережа» за договором від 30.09.2011р. №14/2597/11 станом на 01.01.2013р. відсутня (т.1, а.с.145).

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що сума основного боргу погашена у повному обсязі, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 85577189,45грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).

Предметом позовних вимог у даній справі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.138-140) є також стягнення з відповідача 696023,11грн. інфляційних нарахувань, 2572885,43грн. - 3% річних, 6600225,34грн. пені та 6245510,64грн. - 7% штрафу.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Покупець, відповідач) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2597/11 (далі - Договір) (т.1, а.с.13-18).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Відповідно до п.п.6.1., 6.3. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у Покупця заборгованості за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в поряду календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Подавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 30.09.2011р. та №2 від 11.01.2012р. (т.1, а.с.19-20) сторони вносили зміни до Договору щодо ціни газу.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р. (т.1, а.с.21-24) вбачається, що Відповідач на підставі Договору прийняв від позивача у жовтні - грудні 2011 року імпортований природний газ в обсязі 24685,913тис.куб.м. на загальну суму 94244633,72грн.

Акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у жовтні - грудні 2011 року виконав належним чином, що відповідачем не заперечується. Вартість поставленого газу відповідач на момент подачі позову сплатив частково та з порушенням встановлених Договором термінів.

На підставі наявних у справі документів (т.1, а.с.21-24, 63, 128) суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснене нарахування пені, штрафу (7%), річних та інфляційних, була наявна заборгованість перед позивачем.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цих кодексів та інших правових актів.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.6.1, 7.2 Договору зобов'язань, а також на вимогу №26-1358/1.6-12 від 29.02.2012р. (т.1, а.с.10, 12), позивач просить суд стягнути з відповідача 6600225,34грн. пені та 7% штрафу у розмірі 6245510,64грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (т.1, а.с.141-142), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, але містить арифметичну погрішність 0,02грн., з огляду на що загальна сума пені дорівнює 6600225,32грн.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 6600225,32грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 273188,45грн. за період 15.11.2011р. - 13.05.2012р.;

- за листопад 2011 року - у сумі 2788140,91грн. за період 15.12.2011р. - 13.06.2012р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 3538895,96грн. за період 15.01.2012р. - 13.07.2012р.

Стягненню на користь позивача також підлягає вірно розрахована сума штрафу (7%) у розмірі 6245510,64грн., нарахованого на прострочену понад тридцять днів заборгованість за поставлений природний газ за період жовтень - грудень 2011 року.

Відповідач надав відзив, в якому серед іншого просить суд зменшити штрафні санкції на 80% (т.1, а.с.55-59). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є комунальним унітарним підприємством, створеним з метою виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам (а.с.131). Для отримання прибутку та відсутності заборгованості за енергоносії, які купуються для виробництва, їх вартість має включатися у тариф. Ціна на товар, який виробляє відповідач, є регульованою (14.12.2010р. прийнято постанову НКРЕ України №1836 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»). Затверджений тариф не відповідає фактичній вартості теплової енергії. Бюджетна заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання у 2011 році склала всю суму заявлених у даному позові вимог про стягнення основного боргу - 85577189,45грн. та була погашена з Державного бюджету відповідно до ст.23 Закону України «Про державний бюджет України на 2012рік» та Постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012р. (т.1, а.с.63-65).

Дебіторська заборгованість підприємств та населення перед ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» станом на 01.01.2012р. складала 123455180грн., станом на 02.01.2013р. - 141969320грн., що свідчить про її постійне зростання (т.1, а.с.66). Зокрема, станом на 02.01.2013р. заборгованість бюджетних організацій складає 10626540грн., інших споживачів (крім населення) - 18162380грн., населення - 113641610грн. Як наслідок, підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.

В матеріалах справи наявні докази вжиття відповідачем заходів, направлених на стягнення наявної заборгованості в примусовому порядку шляхом звернення до суду та органів державної виконавчої служби (т.1, а.с.114-115), а також доказ постійного збільшення розміру збитків, які несе підприємство відповідача (т.1, а.с.70, 71).

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), то пеня і штраф мають компенсаційний характер та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Суд вважає, що в даному випадку розмір заявлених до стягнення пені (6600225,34грн.) та штрафу (6245510,64грн.) не відповідають наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великими порівняно з розміром суми основного боргу (85577189,45грн.), оскільки загальний розмір неустойки складає близько 1/7 від суми боргу.

Суд бере до уваги, що ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» допомогу від бюджету отримало несвоєчасно, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії. До того ж згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору, на підставі якого заявлено позов, споживачами теплової енергії є, зокрема, бюджетні установи та організації, які своєчасно не розраховуються за тепло.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи: мету діяльності відповідача; повне погашення станом на момент винесення рішення основного боргу, який повністю складався з сум субвенцій, що підлягали перерахуванню з Державного бюджету; об'єктивність причин виникнення заборгованості; суспільний інтерес; надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно з боргом; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, що частково компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1320045,06грн. та штраф в розмірі 1249102,13грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 696023,11грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 2572885,43грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3 % річних (т.1, а.с.141-142) містить арифметичні помилки.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 2563356,26грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 86156,02грн. за період 15.11.2011р. - 27.12.2012р.;

- за листопад 2011 року - у сумі 1136913грн. за період 15.12.2011р. - 27.12.2012р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 1340287,24грн. за період 15.01.2012р. - 27.12.2012р.

2) У позовній заяві позивач не зазначив, за який період ним здійснені інфляційні нарахування на заборгованість за газ, заявивши до стягнення суму 696023,11грн. В заяві б/н від 24.01.2013р. про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача «суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 696023,11грн.» (т.1, а.с.139). До заяви б/н від 24.01.2013р. додав «Розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ККП «Донецькміськтепломережа» за договором №14/2597/11 від 30.09.2011р., станом на 23.01.2013р.», який серед іншого містить розрахунок інфляційних нарахувань в загальній сумі 696023,11грн. із зазначенням періодів з листопада 2011 року по грудень 2012 року включно (т.1, а.с.142). На підставі викладеного суд доходить висновку, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснювався позивачем за період листопад 2011 року - грудень 2012 року.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань є арифметично невірним з огляду на таке. В розрахунку інфляційних за період листопад 2011 року - квітень 2012 року позивачем суму інфляційних за кожний попередній період неправомірно включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний період, що фактично є застосуванням індексу споживчих цін у відносинах між юридичними особами. Крім того, в розрахунку інфляційних взагалі не враховано дефляцію за період травень -грудень 2012 року.

Так, за повідомленнями Державної служби статистики України індекс інфляції складав: у травні 2012р. - 99,7%, червні 2012р. - 99,7%, липні 2012р. - 99,8%, серпні 2012р. - 99,7%, вересні 2012р. - 100,1%, жовтні 2012р. - 100%, листопаді 2012р. - 99,9%, грудні 2012р. - 100,2%, а отже, у більшості зазначених періодів мала місце дефляція.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За результатами здійсненої за наведеними правилами перевірки заявлених до стягнення сум інфляційних, нарахованих за період листопад 2011 року - грудень 2012 року на борг, що виник у жовтні - грудні 2011 року, судом встановлено, що з урахуванням дефляції сума інфляційних нарахувань на борг складає (- 73317,03), а саме інфляційні, нараховані на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 9935,01грн. за період листопад 2011 року;

- за листопад 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 84663,54грн. за період грудень 2011 року;

- за грудень 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 171995,48грн. за період січень 2012 року;

- за грудень 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 428399,41грн. за період лютий - квітень 2012 року;

- за грудень 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (- 768310,47грн.) за період травень - грудень 2012 року.

Таким чином, у періоді існування заборгованості за поставлений природний газ в окремих місяцях мала місце дефляція, з огляду на що в рамках всього часу прострочення відповідача знецінення коштів позивача не відбулось.

З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 696023,11грн.

Відповідач у відзиві №133 від 09.01.2013р. просив суд відстрочити виконання рішення до 01.05.2013р. та розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою рівними частинами (а.с.55-59), посилаючись на тимчасове важке фінансове становище підприємства, відсутність вини у несвоєчасній виплаті основного боргу позивачеві, а також на те, що видача наказу і звернення позивача до виконавчої служби позбавить відповідача можливості розраховуватися за поточними зобов'язаннями, призведе до блокування рахунків підприємства та зриву опалювального періоду 2012-2013 років у м.Донецьку.

На підтвердження того, що після закінчення опалювального періоду у нього з'явиться можливість виконати рішення суду відповідач надав копії договорів на виконання ним підрядних робіт, за якими відповідач очікує додаткові надходження коштів (т.1, а.с.76-89).

Позивач проти задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення до 01.05.2013р. та розстрочення виконання рішення на 12 місяців заперечив (т.2, а.с.5-6).

Розглянувши клопотання відповідача, суд задовольняє його частково.

Скориставшись правом, наданим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги підтверджені матеріалами справи: матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави, мету діяльності відповідача, об'єктивність причин виникнення заборгованості, суспільний інтерес, розмір присуджених до стягнення сум, наявність доказів появи у відповідача можливості виконати рішення суду після закінчення опалювального сезону та незначний період, на який відповідач просить відстрочити виконання, суд визнає, що у відповідача з поважних причин немає можливості виконати рішення суду у встановлений строк, з огляду на що надає відстрочку виконання рішення до закінчення опалювального періоду - до 01.05.2013р. та відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання в частині розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст.6, 258, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 80 (п.1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк про стягнення 85577189,45грн. основного боргу, 696023,11грн. інфляційних нарахувань, 2572885,43грн. - 3% річних, 6600225,34грн. пені та 6245510,64грн. - 7% штрафу - задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 85577189,45грн. основного боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 1320045,06грн.

Розмір стягуваної суми штрафу зменшити до 1249102,13грн.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68; ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720, р/р 26001601004109 в ПАТ «Промінвестбанк» м.Києва, МФО 300012) 1320045,06грн. пені, 1249102,13грн. штрафу, 2563356,26грн. - 3% річних, 63935,78грн. - судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення до 01.05.2013р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.01.2013р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2013р.

Суддя Шилова О.М.