Рішення № 29067516, 29.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5023/5428/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Колос", с. Знам''янка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м. Харків про стягнення коштів у сумі 647717,67 грн. за участю :

позивача - не з'явився;

відповідача - Соколов Л.М., довіреність № 5 від 01.03.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 647717,67 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки № 29/03-2-АС від 29 березня 2012 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 630000,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 17087,67 грн. та індекс інфляції в розмірі 630,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати. Також, разом з позовною заявою позивачем було подано Заяву про забезпечення позову (вх. № 5428/12 від 17.11.2012р.).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 листопада 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/5428/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18 грудня 2012 року об 11:00. Також суд ухвалив, заяву позивача про забезпечення позову розглянути в призначеному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року за усним клопотанням відповідача, з метою врегулювання спору мирним шляхом, розгляд справи відкладено на 15 січня 2013 року. Також, суд ухвалив, заяву позивача про забезпечення позову розглянути в наступному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року клопотання позивача (вх. № 1369) задоволено, відповідну заяву про забезпечення позову залишено судом без розгляду. Також, вищенаведеною ухвалою усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 22 січня 2013 року о 15:40.

22 січня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2536), в якому відповідач зазначає про часткову сплату заборгованості в розмірі 25000,00 грн., на підтвердження чого разом з клопотанням відповідач надав платіжне доручення № 62 від 22.01.2013р. на суму 25000,00 грн. Клопотання досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 січня 2013 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи № 5023/5428/12 задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 11 лютого 2013 року та розгляд справи відкладено на 29 січня 2013 року о 12:40.

24 січня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 2804) з оригіналом спірного платіжного доручення № 472 від 03.04.2012 року на суму 630000,00 грн., яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

29 січня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3476), в якому відповідач зазначає про часткову сплату заборгованості в розмірі 20000,00 грн., на підтвердження чого разом з клопотанням відповідач надав платіжне доручення № 64 від 28.01.2013р. на суму 20000,00 грн., яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судовому засіданні вказав про часткову сплату заборгованості в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

29 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 29/03-2-АС (далі-Договір) (арк. справи 11), відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язаний надати у власність позивача (покупця) товар в кількості та на умовах визначених Договором, а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.1., 4.1. Договору сторони домовились, що товар поставляється окремими партіями, за ціною та місцем поставки, що вказується в додатку. Оплата вартості товару здійснюється відповідно до додатку до Договору.

Відповідно до додатку №1 від 29.03.2012 р. до Договору, товаром, що є предметом Договору, є мінеральні добрива (рідке азотне добриво) КАС-32 в кількості 500 тонн (+/- 3%), по ціні 3150,00 грн. за 1 тонну з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 1 додатку №1 від 29.03.2012 р. до Договору загальна вартість товару з урахуванням ПДВ становить 1575 000,00 грн.

Відповідно до п. З додатку №1 від 29.03.2012 р. до Договору, сторони погодили порядок та строк оплати товару, а саме :

- попередня оплата в розмірі 630 000,00 грн. перераховується покупцем на розрахунковий рахунок продавця на протязі 2-х банківських днів, з моменту підписання Договору;

- остаточний розрахунок в сумі 945 000,00 грн. сплачується покупцем по факту поставки товару при наданні продавцем залізнично - дорожніх та видаткових

накладних.

Відповідно до п. 4 додатку №1 від 29.03.2012 р. до Договору сторони погодили строки поставки товару:

- перша партія товару в кількості 2-х цистерн поставляється до 14 квітня 2012 року включно;

- остання кількість товару поставляється до 05 травня 2012 року включно.

На виконання умов спірного договору поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012р., позивач, 03 квітня 2012 року, платіжним дорученням № 472 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату в розмірі 630000,00 грн. (арк. справи 13).

Проте відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012р. не виконав, товар в строки до 05 травня 2012 року позивачу не поставив.

18 липня 2012 року відповідач звернувся до позивача з листом за вих. №128 з гарантійними зобов'язаннями щодо повернення грошових коштів в розмірі 630000,00 грн. в строк до 01 вересня 2012 року включно., перерахованих позивачем на виконання договором поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012 року.

21 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено додаток № 2 до договору поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012 року, в якому сторони встановили загальну суму Договору в розмірі 630000,00 грн., а також граничний строк поставки товару - до 10 вересня 2012 року включно.

Таким чином, відповідно до укладеного між сторонами Договору з додатками, відповідач зобов'язався передати позивачу товар на загальну суму 630000,00 грн. в строк до 10 вересня 2012 року включно.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012 року з додатками друге не виконав, товар в строки до 10 вересня 2012 року позивачу не поставив.

28 вересня 2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути сплачені грошові кошти за неотриманий товар.

03 жовтня 2012 року відповідач у відповіді на претензію (за вих. №153) свою заборгованість за договором поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012 року визнав повністю, проте грошові кошти в розмірі 630000,00 грн. позивачу не перерахував, що змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 22 та 28 січня 2013 року в рахунок погашення заборгованості перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 45000,00 грн., про що суду надані відповідні платіжні доручення. За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору), оскільки сума боргу в розмірі 45000,00 грн. сплачена відповідачем після подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 585000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 17087,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами здійснено позивачем на рівні облікової ставки Національного банку України з посиланням на статтю 536 Цивільного Кодексу України та п. 6.2 договору поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012 року.

Пунктом 6.2 вищенаведеного договору поставки № 29/03-2-АС від 29.03.2012р., сторони погодили, що за порушення строків поставки продавець (відповідач) сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передплати за кожен день прострочки.

Отже, сторонами в спірному договорі передбачена відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування надані позивачем пені в розмірі 17087,67 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 630,00 грн. інфляційних втрат.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування інфляційних втрат у розмірі 630,00 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 16, кв. 12, код ЄДРПОУ 34862614) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Колос", (27422, Кіровоградська область, село Дмитрівка, вул. Фрунзе, буд. 2А, р/р 2600801006 в ТВБВ № 10010/0172 в філії Кіровоградське облуправління АТ"Ощадбанк", МФО 323475, код ЄДРПОУ 03758772) - 585000,00 грн. боргу, 17087,67 грн. пені, 630,00 грн. інфляційних, 12954,35 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 45000,00 грн. боргу провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя Жиляєв Є.М.