Рішення № 29067352, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17251-2012 29.01.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», м.Київ доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», м.Київпростягнення 6 200,30 грн.Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача:Грабовський О.О. (предст. за дов. №3/ЗОВ від 24.12.2012 р.);від відповідача:Сукорянський Є.О. (предст. за дов. №01/226-47 від 02.01.2013 р.). ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» (надалі -ПрАТ «АСК «Омега») звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі -ТзДВ «СК «Альфа-Гарант») про стягнення 6 200,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «АСК «Омега» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №017-07-2224-11 від 18.05.2011 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Citroen» моделі «C4» реєстраційний номер АІ 4256 АО, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ» моделі « 21154» реєстраційний номер АІ 2958 ВК, яким скоєно ДТП, застрахована ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/0353082, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/17251-2012 розгляд справи призначено на 18.12.2012 р., ухвалено направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

До початку судового засідання 18.12.2012 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. представник позивача надав додаткові документи на вимогу ухвали суду, надав усні пояснення по суті спору, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав документи на вимогу ухвали суду, надав усні заперечення по суті спору, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 15.01.2013 р.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. представник позивача надав додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав додаткові документи до матеріалів справи , надав усні заперечення по суті спору, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 29.01.2013 р.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав клопотання про витребування додаткових доказів, заперечував проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про витребування додаткових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів як безпідставне та не обґрунтоване.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011 р. між ПрАТ «АСК «Омега» (страховик) та Трощило Ольгою Борисівною укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №017-07-2224-11 (надалі- Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «Citroen» моделі «C4» реєстраційний номер АІ 4256 АО, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП (п. 3.5. Договору - Копійковський Володимир Володимирович має право керувати транспортним засобом). Вигодонабувачем за Договором є Філія «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

08.07.2011 р. Нікітін Володимир Геннадійович о 21 год. 30 хв. в м. Києві по Богатирській - вул. Полярній, керуючи автомобілем «ВАЗ» моделі « 21154» реєстраційний номер АІ 2958 ВК (надалі- «ВАЗ»), не надав дороги автомобілю «Citroen» моделі «C4» реєстраційний номер АІ 4256 АО (надалі - «Citroen»), під керуванням Копійковського Володимира Володимировича, який рухався у зустрічному напрямку, в наслідок чого сталося зіткнення, в результаті обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою ВДАІ Оболонського району м. Києва від 08.07.2011 р. №8839105.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Нікітіним Володимиром Геннадійовичем п. п. 2.5, 16.6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Облонського районного суду м. Києва від 25.08.2011 р. в адміністративній справі №3-6598/2011, відповідно до якої Нікітіна Володимира Геннадійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до Звіту №113/11 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Citroen», складеного 17.07.2011 р. суб'єктом підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем Журавлем Дмитром Васильовичем (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №8626/09 від 03.06.2009 р.), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Citroen», що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 18 764,14 грн.

11.07.2011 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Citroen», звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Вигодонабувач листом від 08/КА від 11.01.2012 р. не заперечував проти виплати страхового відшкодування.

На підставі страхового акту № 8678-Т від 17.01.2012 р. (який складений на підставі Звіту №113/11 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Citroen», складеного 17.07.2011 р.), у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеним вказаним актом, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 17 999,03 грн., з виплатою 14 445,83 грн. власнику транспортного засобу (що підтверджується платіжним дорученням №218 від 23.01.2012 р.), а іншу частину страхового відшкодування у розмірі 3 553,20 грн. вирішив зарахувати в наступні частини страхових платежів, що підтверджується бухгалтерською довідкою (п. п. 4 та 9.2 Договору) .

Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ», встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Нікітіна Володимира Геннадійовича за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», застрахована - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно із полісом №АА/0353082 терміном дії з 12.03.2011 р. по 11.03.2012 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Договором (поліс № АА/0353082), яким ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом № АА/0353082 підлягає зменшенню на 500,00 грн.

Відтак, з урахуванням п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування, що підлягає до сплати позивачу становить 17 499,03 грн. (17 999,03 грн. - 500,00 грн.).

10.04.2012 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №1523, яка отримана ним 18.04.2012 р.

03.07.2012 р. відповідач виплатив страхове відшкодування частково, а саме у розмірі 11 621,15 грн., даний факт відповідачем не заперечується та підтверджується копією платіжного доручення №676 (копія кого знаходиться в матеріалах справи).

Тобто, з урахуванням сплати відповідачем страхової виплати у розмірі 11 621,15 грн. у позивача існує право вимоги до відповідача в наслідок заподіяння шкоди у розмірі 5 877,52 грн. (17 999,03 грн. - 500 грн. - 11 621,51 грн.).

Відповідач 18.12.2012 р. надав суду відзив на позов у якому, заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що відповідно до Звіту №113/11 від 17.07.2011 р. вартість відновлювального ремонту складає 32 506,28 грн., оскільки надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування, відповідач вважає, що вартість відновлювального ремонту потрібно зменшити до 27 088,57 грн. (без ПДВ), з даної суми відповідач віднімає коефіцієнт фізичного зносу який становить 0,66 %, тому на думку відповідача вартість ремонту автомобіля «Citroen» з урахуванням фізичного зносу становить 15 636,79 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивач відповідно до страхового Акту № 8678-Т від 17.01.2012 р. зменшив суму страхового відшкодування на 3 515,28 грн. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги лише на 11 621,51 грн. (15 136,79 грн. - 3 515,28 грн.).

Суд не приймає заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, як безпідставні, необґрунтовані, та такі що не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, з огляду на наступне.

Відповідно до Звіту №113/11 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Citroen», складеного 17.07.2011 р., було встановлено, що вартість матеріального збитку (визначається, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням зазначення коефіцієнта фізичного зносу), завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 18 764,14 грн. Визначена Звітом сума не включає в себе ПДВ. Крім того, відповідно до платіжного доручення №218 від 23.01.2012 р. позивачем було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 14 445,83 грн. без ПДВ. Судом встановлено, що відповідно страхового Акту № 8678-Т від 17.01.2012 р. позивач не зменшив суму страхової виплати на 3 553,20 грн., а відніс її до сплати в наступні частини страхового платежу, що є правом Сторін та не виходить за межі їх договірних відносин (п. 9.2 Договору). Факт віднесення цієї суми до сплати в наступні частини страхового платежу підтверджується бухгалтерською довідкою (копія якої знаходиться в матеріалах справи).

Щодо вимог позивача про стягнення 322,78 грн. пені у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання суд зазначає наступне.

Законами України «Про страхування» та «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено, розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Стр. 2

Наведене випливає з вимог ст.547 та п. 1 ч.2 ст. 55І Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі не вчинявся, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 322,78 грн. пені.

Суд враховує, що наведеної правової позиції чітко дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів за участю страховиків, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу (постанова ВСУ від 26.09.2012 у справі №4/17-3520-2011).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ПрАТ «АСК «Омега» суми страхового відшкодування у розмірі 5 877,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04253, м.Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17 літ. А; ідентифікаційний код 21626809) суму страхового відшкодування у розмірі 5 877 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 1 525 (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 71 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 04.02.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова