Постанова № 29067141, 28.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. 15 год.40 хв.Справа № 2а-5156/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонна Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Хазова Ю.В.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотранссервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтотранссервіс" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.08.2012р. № 0006212200, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 241627,0 грн. та штрафними санкціями на 1,0 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки позивача від 02.08.2012р. № 1528, у якому ДПІ визнала нікчемним правочин ТОВ "Нафтотранссервіс" із контрагентом ПНВКП «Атон». Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки податковий орган як суб'єкт владних повноважень не наділений таким правом, що є виключно компетенцією суду. Відповідно не можуть бути застосовані і наслідки визнання правочинів недійсними - зменшення податкового кредиту, що призвело до нарахування зобов'язань. Угода, як зазначає позивач, була реально виконана, придбаний товар використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, а тому спірні суми були правомірно ТОВ включено до податкового кредиту.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Під час проведення перевірки ДПІ дійшла висновку, що товар від ПНВКП «Атон» до позивача не поставлявся. Зазначене підтверджується актом зустрічної перевірки контрагента позивача щодо неможливості ним реального здійснення господарської діяльності, відсутності за юридичною адресою. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про відсутність реального виконання господарських операцій, що унеможливлює відображення їх у податковому обліку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ДПІ у м. Херсоні проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом від 02.08.2012 р. №1528/22-6/30245835 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Нафтотранссервіс" з питань підтвердження правових відносин з ПНВКП «Атон» за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012р.» (далі - акт № 1528).

23 серпня 2012 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акта № 1528 прийняла податкове повідомлення - рішення № 0006212200, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 241627,0 грн. та штрафними санкціями на 1,0 грн.

Перевіркою встановленно:

-порушення вимог ст. ст. 203, 215, 216, 626, 629,655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) по правочинах здійснених з постачальником ПНВКП «Атон» у березні 2011 року в частині недодержання вимог щодо вчинення правочинів з метою настання реальних правових наслідків , що обумовлені ними;

-відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за березень 2001 року, які підпадають під ознаки п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ( далі по тексту - ПК України );

-порушення п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п.198.1 п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість - 241 627 грн., що в свою чергу спричинило заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість - 241 627 грн.

Підставами для таких висновків відповідачем в описовій частині акту перевірки № 1528 вказано ту обставину, що ТОВ у березні 2011 р. сформувало податковий кредит у зв'язку із здійсненням господарської операції з при дбання палива у ПНВКП «Атон», яке, в свою чергу, придбало вказане паливо у ТОВ «Альпарі - Холдінг, ЛТД», що має ознаки «фіктивності». Правочини між ПНВКП «Атон» та ТОВ «Альпарі-Холдінг» відповідач вважає нікчемними на підставі використаного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні від 22.12.11 № 4450/23-4/30667437 « Про результати позапланової невиїзної перевірки ПНВКП «Атон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам із ТОВ «Альпарі - Холдінг, ЛТД» за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р.» (ст. 6 акту № 1528). Таким чином, на думку відповідача, правочин між позивачем та ПНВКП «Атон» є нікчемним, і як наслідок, не породжує жодних правових наслідків, в тому числі і податкових (ст. 11-12 акту № 1528).

Представник позивача в обгрунтування позовних вимог зазначив, що у податкового органу відсутні повноваження щодо визнання угоди між позивачем та його контрагентом нікчемною. Суд погоджується із такою позицією позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова Пленуму ВСУ) при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ПНВКП «Атон» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

ДПІ у м. Херсоні також не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

У Постанові Пленуму ВСУ також зазначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином суд приходить до висновку, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Дана правова позиція також викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема від 16.05.2012р. (К/9991/6340/12) та від 14.11.2012р. (К/9991/50772/12).

Досліджуючи право позивача на віднесення до складу податкового кредиту березня 2011р. сум за господарськими операціями із ПНВКП «Атон», суд встановив наступні обставини.

На підставі договору від 01.03.2011р. та додаткових угод від 01.03.2011р., 15.03.2011р., 16.03.2011р., 18.03.2011р. ПНВКП «Атон» поставило у березні 2011р. ТОВ "Нафтотранссервіс" нафтопродукти (бензин та дизельне паливо). Позивач оплатив поставлений товар у повному обсязі та відніс до складу податкового кредиту березня 2011р. 241627,0 грн. Продавець на виконання договору та додаткових угод виписав покупцю видаткові та податкові накладні, сторони підписали акти приймання-передачі нафтопродуктів. Відповідно до додаткових угод товар поставлявся на умовах EXW (товар зі складу продавця).

Як пояснили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 - директор ПНВКП «Атон» у період із 2000р. по вересень 2011р. та ОСОБА_4 - зав. складом ТОВ "Нафтотранссервіс", товар (ПММ) не перевозився. Поставка здійснювалась шляхом перекачування дизпалива та бензину із ємкостей продавця у ємкості покупця. ТОВ "Нафтотранссервіс" орендує у ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» шість металевих резервуарів під пально-мастильні матеріали у м. Херсоні, ст. Текстильна, два із яких здає в оренду ПНВКП «Атон». Зазначене підтверджується договорами оренди, актами приймання-передачі, додатковими угодами до договорів, що містяться у матеріалах справи.

Судом досліджена декларація ПНВКП «Атон» за березень 2011р., відповідно до якої підприємство повністю відобразило суму отриманого від позивача ПДВ у складі податкових зобов'язань - 241626,92 грн.

Також судом досліджене рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2011р. у справі № 5024/1303/2011 за позовом ТОВ «Альпарі - Холдінг, ЛТД» до ПНВКП «Атон» про визнання недійсним договорів поставки. Суд відмовив у задоволенні вимог, встановив реальність виконання укладених договорів поставки та дійсність первинних бухгалтерських документів, що свідчить про фактичне нездійснення господарських операцій між цими контрагентами.

Також відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 2а-528/12/2170 від 31.05.2012р. за позовом ПНВКП «Атон» про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.02.12. № 0000972301 та № 0000982301, вимоги ПНВКП «Атон» до ДПІ у м. Херсоні задоволено, 23.10.2011 року дана постанова набрала законної сили відповідно до Ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду. Скасовані податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ на підставі висновків акту перевірки ПНВКП «Атон» від 22.12.11 № 4450/23-4/30667437, на який посилається ДПІ у м. Херсоні при складанні Акту перевірки позивача № 1528.

Зазначеними рішеннями судів встановлено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Альпарі - Холдінг, ЛТД» та ПНВКП «Атон» щодо поставки ПММ, а також неправомірність висновків податкового органу щодо відсутності у ПНВКП «Атон» реального виконання як угод про придбання ПММ, так і угод про подальшу реалізацію придбаного товару покупцям (у тому числі і позивачу) за актом перевірки ПНВКП «Атон» від 22.12.11 № 4450/23-4/30667437.

Як зазначив позивач рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2011р. було надане ДПІ під час проведення перевірки, але не взяте ревізорами до уваги.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи спірне ППР про збільшення позивачу грошових зобов'язань без врахування зазначеного рішення господарського суду, контролюючий орган також порушив вимоги ст. 83 ПК України, відповідно до якої для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок однією з підстав для висновків є судові рішення.

Таким чином судом встановлено та підтверджено первинними бухгалтерськими документами і показами свідків, що між позивачем та ПНВКП «Атон» було укладено та у березні 2011р. реально виконано угоду про поставку нафтопродуктів (дизельного палива та бензину). Посилання податкового органу на безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту березня 2011р. ПДВ 241627,0 грн. у зв'язку із відсутністю поставки ПММ контрагенту позивача ПНВКП «Атон» його постачальником ТОВ «Альпарі - Холдінг, ЛТД» спростовується дослідженими рішеннями судів.

Судом встановлено, що весь придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності - реалізований споживачам. Із бухгалтерської довідки про надходження ПММ від ПНВКП «Атон» та його подальшої реалізації за березень 2011р. вбачається, що позивач від реалізації придбаного товару отримав дохід, тобто відбувався рух як товарно-матеріальних цінностей, так і грошових потоків.

Контрагент позивача ПНВКП «Атон» на час укладання та виконання угоди був зареєстрований юридичною особою та включений до ЄДРПУО, був діючим платником ПДВ, тобто мав повну податкову правосуб'єктність. Щодо посадових осіб позивача або ПНВКП «Атон» відсутні вироки суду щодо вчинення фіктивного підприємництва або будь-яких інших дій, спрямованих на ухилення від сплати податків або надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.

ДПІ як суб'єкт владних повноважень не надала суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а суд, збираючи докази з власної ініціативи, не встановив таких обставин діяльності позивача або його контрагента.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотранссервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.08.2012р. № 0006212200.

Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотранссервіс" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,0 грн. згідно платіжного доручення № 1202 від 12.12.2012р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 лютого 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1