Рішення № 29065896, 30.01.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа №2027/15581/12

Провадження № 2/643/1190/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2013 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - суддіЗадорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),

в с т а н о в и в:

8 жовтня 2012 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі ОСОБА_3 «Страхова компанія «ВУСО») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на їх користь суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 9948 грн. 58 коп., а також судовий збір.

В позові зазначено, що між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія ВУСО» (правонаступником якого виступає ОСОБА_3 «Страхова компанія «ВУСО») та ОСОБА_1 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2646163 від 08.11.2008 р., за яким страховик зобовязався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: транспортного засобу «АЗЛК 2141», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 21.04.2009 р. в м. Харкові по вул. Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля DAEWOO Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 під управлінням ОСОБА_5 та забезпеченого транспортного засобу «АЗЛК 2141», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті ДТП пошкоджено автомобіль DAEWOO Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4 Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 17 червня 2009 р. особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є водій ОСОБА_2 Відповідно до звіту № 57/04/09 ТОВ «Інкон Капітал» про оцінку транспортного засобу від 12.05.2009 р. вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля складає 12250 грн. 50 коп. ОСОБА_3 «СК «ВУСО» сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 9948 грн. 58 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ОСОБА_3 «Страхова компанія «ВУСО» у відповідності до статей 25 ЗУ «Про стахування», 35 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі звернення ОСОБА_5 від 21.04.2009 р., та страхового акту № 6423-24 від 02.10.2012 р. У звязку з тим, що ОСОБА_2 самовільно залишив місце пригоди, після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_6 у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_2, як до особи яка заподіяла шкоду та до ОСОБА_1, як до страхувальника та власника джерела підвищеної небезпеки про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу) в межах виплаченого страхового відшкодування.

Представник позивача ОСОБА_3 «Страхова компанія «ВУСО» - ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності №ГН-20-Ю від 02 січня 2013 року, в судове засідання не зявилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що на задоволені позову наполягає, просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися, 06 листопада 2012 року подали до суду заяви, в яких просили справу розглядати за їх відсутності та за участі їхнього представника ОСОБА_8 /а.с. 63, 65/

Представник відповідачів ОСОБА_8, який діє на підставі довіреностей від 01 листопада 2012 року /а.с. 67, 68/, в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову та справу розглядати за його відсутності. Крім того, представник відповідачів 14 листопада 2012 року подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги не можуть предявлятися до кількох відповідачів, оскільки постановою Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2009 року накладено було адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на ОСОБА_2, тобто його визнано винною особою у ДТП, яка сталася 21.04.2009 р., який зобовязаний відшкодовувати потерпілому нанесену матеріальну шкоду. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 покинув місце ДТП, внаслідок чого повинен відшкодовувати збитки, оскільки це суперечить матеріалам справи.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Страхова компанія ВУСО» (правонаступником якого виступає ОСОБА_3 «Страхова компанія «ВУСО») та ОСОБА_1 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2646163 від 08.11.2008 р., за яким страховик зобовязався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: транспортного засобу «АЗЛК 2141», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с. 10/. Сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) полісом № ВС/2646163 передбачена у розмірі 25500 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 17 червня 2009 року на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП та стягнуто з нього штраф на користь держави в сумі 340 грн. /а.с. 6/

Як убачається з зазначеної постанови, 21.04.2009 року о 11.55 год. в м. Харкові по вул.. Шевченка, в районі буд. №66, рухався автомобіль «АЗЛК 2141», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який не вірно обрав безпечну швидкість руху та у разі виникнення перешкоди не вжив усіх необхідних заходів щодо запобіганню зіткнення, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з його послідуючим наїздом на автомобіль «Skoda Superb». При ДТП потерпілих не було, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

21.04.2009 р. ОСОБА_5 звернувся до ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» з заявою на виплату страхового відшкодування /а.с. 11/.

Відповідно до звіту №57/04/09 ТОВ «Інкон Капітал» про оцінку транспортного засобу від 12.05.2009 р. вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 складає 12550 грн. 50 коп.

Позивачем було сплачено на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 9948 грн. 58 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 15567 від 02 жовтня 2009 року /а.с. 40/.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

2 жовтня 2009 року комісією у складі юрисконсульта та спеціаліста відділу урегулювання збитків ЗАТ «Страхова компанія ВУСО», який було затверджено начальником відділу урегулювання збитків по ЦПВ ЗАТ «Страхова компанія ВУСО», було складено страховий акт №6423-24, з якого убачається, що на підставі п.п. в 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. у ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» є можливість регресивної вимоги до страховика ОСОБА_9 /а.с. 39/.

Відповідно до п.п. в п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі.

Тобто дана норма Закону передбачає право вимоги у страхової компанії в порядку регресу лише у випадку залишення місце пригоди чи відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі.

У позовній заяві позивач посилається на те, що ОСОБА_2 самовільно залишив місце пригоди, після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_6 у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_2, як до особи яка заподіяла шкоду та до ОСОБА_1, як до страхувальника та власника джерела підвищеної небезпеки про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу) в межах виплаченого страхового відшкодування.

Суд не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки за залишення водіями місця ДТП чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачене відповідальність за ст. 122-4.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності за залишення місця ДТП, а також таких даних не міститься у довідці за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 12.05.2009 р. №52/1-3026, яку було складено працівниками ДАІ.

Посилання позивача на страховий акт №6423-24 як на підставу своїх вимог, суд не бере до уваги, оскільки даний акт суперечить дослідженим матеріалам справи, а також складений зацікавленими особами без присутності ОСОБА_2

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 197, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 1, 22, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Задорожна А.М.