Ухвала суду № 2906525, 03.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А 

Іменем України

03липня 2008року                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Головуючого           Степашка О.І.

суддів:                      Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 20.03.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року у справі №46/673-А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

            В грудні 2005 року товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» був заявлений позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №1229/23-06/0 від 16.12.2005 року.

             В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на те, що нимбуло запроваджено в Україні систему послуг, спрямованих на придбання товару високої вартості (в т.ч. нерухомості). Дана система послуг названа Системою «Альянс». Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників товару шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. Укладені договори з клієнтами позивача, не є договорами позики (поворотної фінансової допомоги), як це в зазначено в акті перевірки. В договорах, укладених з учасниками Системи Альянс не містять жодного положення, яким би була визначена сума, яку б мав надати Учасник в якості поворотної фінансової допомоги (сума позики), а також відсутні положення, якими встановлені строки та обв’язки їх повернення. Таким чином, на підставі п. 7.9.1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кошти, що надходять на поточний рахунок ТОВ «Житловий Альянс» у вигляді чистих платежів не є об’єктом оподаткування податком на прибуток.

            Постановою господарського суду м. Києва від 20.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №1229/23-06/0 від 16.12.2005 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

            В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

             Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

             Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Житловий альянс» було складено акт № 646/23-6/33104978 від 06.12.2005 р., яким встановлено заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді у розмірі 235 584 грн.

            На підставі вказаного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №1229/23-06/0 від 16.12.2005 р., яким позивачу визначено суду податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 410168 грн., в т.ч. основний платіж – 235584 грн. та штрафні санкції – 174584 грн.

            Згідно з п.п.1.22.2. п.1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

           Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не було перевірено як обраховувалися в бухгалтерському обліку внески (чисті та інші платежі). Чи є вони активами позивача, оскільки вони зараховувалися на поточні рахунки та депозити і на ці суми нараховувалися відсотки.

            Як вбачається з п.4.1. ст.4. типового Договору позивач має право тримати кошти Учасників «Системи», які складаються з чистих платежів на своєму розрахунковому рахунку або на депозитному рахунку в одній із банківських установ.

           З цього можна зробити висновок, що позивач має право використовувати суми чистих платежів для отримання доходу, оскільки відповідно до п.1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

            Відповідно до пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валового доходу включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

           З врахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанцій вважає, що суди першої та апеляційної інстанції без належної перевірки та без врахування всіх обставин дійшли висновку, що договори, які укладаються з учасниками системи Альянс не містять жодного положення, яким би була визначена сума, яку б мав надати учасник системи в якості поворотної фінансової допомоги (сума позики).

             Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

             Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

           Керуючись ст. ст. 223, 227, 231  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

           Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

            Постанову Господарського суду м. Києва від 20.03.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року у справі №46/673-А скасувати.

            Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

               Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Головуючий                                                                                 О.І. Степашко

Судді                                                                                               К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар