Постанова № 29062740, 28.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9580/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Виробничо - торгівельного об'єднання «Будівельник» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року №0000592270, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2012 року Виробничо - торгівельне об'єднання «Будівельник» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дій противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року №0000592270.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період часу з 17.07.2012 року по 23.02.2012 року на виконання наказу від 16.07.2012 року №473 про призначення позапланової невиїзної перевірки ВТО «Будівельник» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Уртехносплав» за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року відповідачем було проведену перевірку, про що складений акт №341/22-706/31673296 від 23.07.2012 року. Не погодившись з висновками акту, позивач надіслав відповідачу свої заперечення від 30.07.2012 року №583.

У відповідь на зазначені заперечення, 07 серпня 2012 року позивачем були отримані відповідь на заперечення від 01.08.2012 року №15344/22-720 та податкове повідомлення - рішення від 02.08.2012 року №0000342270.

23.11.2012 року відповідачем у зв'язку з виявленням необхідності щодо застосування штрафної санкції в розмірі 50% було винесено податкове - повідомлення рішення №0000592270, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в частині штрафної санкції на 114498,25 грн.

Позивач вважає дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року №0000592270 незаконним, у зв'язку з чим просив суд визнати противоправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року №0000592270 та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000592270 від 23.11.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у зв'язку із необґрунтованістю, просив суд відмовити у задоволенні позову, підтримав доводи, викладені у раніше наданих суду письмових запереченнях, в яких серед іншого зазначено, що оскаржуване податкове - повідомлення рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги Виробничо - торгівельного об'єднання «Будівельник» є необґрунтованими (а.с.65-67).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 20 Податкового кодексу України закріплені права податкового органу. Так зокрема п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 ПК України).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Виробничо - торговельне об'єднання «Будівельник» зареєстрований у якості юридичної особи, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОП серії ААБ за № 637583 від 05.09.2001 року № 1 382 120 0000 002281 та взятий на податковий облік Ленінської МДПІ 18.09.2001 року № 5980 (а.с.24,25).

У період часу з 17.07.2012 року по 23.07.2012 року на виконання наказу від 16.07.2012 року № 473 про призначення позапланової невиїзної перевірки ВТО «Будівельник», відповідачем проведено перевірку позивача, про що складений акт № 341/22-706/31673296 від 23.07.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ВТО «Будівельник» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укртехносплав» за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року.

Не погодившись з висновками акту, Позивач надіслав Відповідачу свої заперечення від 30.07.2012р. № 583.

Відповіддю на заперечення від 01.08.2012 року № 15344/22-720 відповідач спростував заперечення до акту перевірки та зазначив про порушення позивачем вимог податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті всього в розмірі 457993,00 грн., у тому числі: за березень 2012 року на суму 189700,00 грн., за квітень 2012 року на суму 268293,00 грн.

23 листопада 2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000592270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114489,25 грн., з яких 0,00 грн. - за основним платежем та 114498,25 грн. штрафна (фінансова) санкція (а.с.26).

Суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 114498,25 грн. було збільшено відповідачем у зв'язку з нібито порушенням позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України.

Суд вважає, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000592270, прийнято необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягатиме скасуванню з наступних підстав:

Відповідно до висновків акту перевірки господарські взаємовідносини позивача та ПП «Укртехносплав» є такими, що вчинено без реальності господарських операцій та є недійсними.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

За таких обставин, диференціювати вину в межах проведення перевірки підприємства податковим органом неможливо, при цьому застосування ст.228 ЦК України можливе за умови наявності обвинувального вироку суду у кримінальній справі.

Тобто, податковим органом в порушення ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, перевищено свої повноваження стосовно надання правової оцінки взаємовідносинам між ВТО «Будівельник» та ПП «Укртехносплав» без достатніх на то підстав.

Крім того, у суду відсутні відомості щодо прийняття податковим органом заходів стосовно визнання вказаних правочинів недійсними відсутні.

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства, поза межами своєї компетенції, податковим органом в акті перевірки зроблені безпідставні висновки щодо визначення правочинів між ВТО «Будівельник» та ПП «Укртехносплав» недійсними.

На думку суду, чинним законодавством України на покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків до бюджету.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини «Булвес» АД проти Болгарії» право на податковий кредит особи із статусом платника податків, яка здійснює такі операції, не може бути залежно від того, що в ланцюзі постачань, до якої входять вказані операції, попередня або наступна операція пов'язана з шахрайством по сплаті ПДВ, про яке особа платника податків не знала або не могла знати. Особа не повинна відповідати за невиконання постачальником своїх зобов'язань перед державою стосовно надання звітності з ПДВ та сплати податку.

Таким чином, суд вважає, що підставою для формування податкового обліку платника податків є фактично здійснення господарської операції, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають її реальність.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

3 урахуванням п.2 ст.3 Закону № 996-ХІV, відповідно до якої фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідності до ст.4 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Пунктом 198.1. ст.198 ПК України передбачено виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що у постановах Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 по справі №2а/1270/6152/2012 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року по справі №2а/1270/6152/2012 вже було встановлено вищевикладені факти та те, що податкові накладні, виписані на адресу ВТО «Будівельник» від імені ПП «Укртехносплав», підтверджують реальності господарської операції - підписані, заповненні без порушенням вищенаведених норм оформлення податкової накладної, тому вони вважаються дійсними, а відтак мають юридичну силу і підлягають включенню позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином, із дотриманням п.198.1, ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, якими визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 ПКУ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значені суми, розрахованої згідно пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Податкові накладні, видані ПП «Укртехносплав», на підставі яких ВТО «Будівельник» включив відповідні суми до податкового кредиту, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що свідчить про відсутність перешкод для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Суд не погодився із представником відповідача в частині того, що фактичною підставою для зняття податкового кредиту позивача у визначений період по взаємовідносинам із ПП «Укртехносплав» була довідка ДПІ у м. Чернігові ДПС від 14.06.2012 року № 10/22/37972501, оскільки позивач не може нести певну відповідальність за декларування та сплату податків за своїх постачальників.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби №0000592270 від 23 листопада 2012 року є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання противоправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року № 0000592270 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Дії податкового органу по проведенню перевірки, складанню акту перевірки та винесенню податкового повідомлення - рішення є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання противоправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року № 0000592270 не підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби №0000592270 від 23 листопада 2012 року.

Стягнути на користь Виробничо - торгівельного об'єднання "Будівельник" з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 588,60 грн. (п'ятсот вісімдесят вісім гривень 60 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 01 лютого 2013 року .

Суддя Ю.Ю. Мазур