Рішення № 29062297, 22.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/15730-2012 22.01.13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

Про стягнення 103 513,60 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 26.10.12.

Від відповідача: Свинаренко І.В. представник за довіреністю № 13-11-11489 від 13.08.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - відповідач) про стягнення 103 513,60 грн., а саме: 51 756,80 грн. - основного боргу, 51 756,80 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов Договору № б/н від 27.12.06. оренди нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 5247, належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати за жовтень 2011 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 51 756,80 грн., що і зумовило нарахування позивачем штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/15730-2012, розгляд справи було призначено на 29.11.12.

28.11.12. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов.

В судовому засіданні 29.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.12.12.

04.12.12. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла заява відповідача, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» просить суд не залучати до матеріалів справи відзив від 26.11.12.

Разом з вказаною заявою відповідачем подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві та застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 51 756,80 грн.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.12.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні, справу № 5011-30/15730-2012 передано для розгляду судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.12. суддею Підченко Ю.О. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.01.13.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.12.12., справу № 5011-30/15730-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку із закінченням відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

08.01.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 15.01.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.01.13.

18.01.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 22.01.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.13. проти позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/15730-2012.

В судовому засіданні 22.01.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.06. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 5247 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає від Орендодавця в платне тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 61), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А) (далі - орендоване майно). Загальна площа орендованого майна складає 117,8 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк оренди становить 5 (п'ять) років з дня передачі орендованого майна Орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна в оренду.

При цьому, п. 5.1 Договору сторонами погоджено, що прийом-передача орендованого майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна № б/н від 30.12.06. за Договором, яким Орендар передав, а Орендодавець прийняв орендоване майно.

Згідно з п. 4.1. Договору, Орендар сплачує орендну плату за кожен календарний місяць користування орендованим майном.

Як передбачено п. 4.2. Договору, в редакції п. 1.1. Договору № 1 від 09.08.07. про внесення змін та доповнень до Договору, розмір орендної плати за місяць становить 18 534,56 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2 808 Євро по курсу НБУ з розрахунку 6,60 грн. за 1 Євро. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 10 числа звітного місяця (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, він набуває чинності з дня його підписання сторонами і нотаріального посвідчення. Цей Договір підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині внесення орендних платежів за жовтень 2011 року, у Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виникла заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача, викладених в письмовому відзив на позов, поданому 04.12.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, стосовно того, що п. 4.2 Договору сторони передбачили коригування суми орендних платежів з урахуванням інфляції виключно у разі прострочення платежу з дати настання платежу до фактичного здійснення орендної плати, та посилання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та лист Вищого господарського суду України від 26.07.02. № 01-8/870, з огляду на наступне.

Як відзначалось судом, п. 4.2. Договору, в редакції п. 1.1. Договору № 1 від 09.08.07. про внесення змін та доповнень до Договору, передбачено, що сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Жодних застережень та додаткових умов стосовно застосування коригування орендної плати на індекс інфляції на день здійснення платежу сторонами погоджено не було.

В той же час, приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, вказаним пунктом Договору встановлено розмір орендної плати за місяць, в той час як приписи ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Додатково суд наголошує на тому, що позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем пред'явлено не було.

При цьому, відповідач посилається на ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та вказує на наявність обставин непереборної сили, внаслідок яких відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором.

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

При цьому, обставини непереборної сили мають бути належним чином засвідченими. Проте, відповідачем в обґрунтування наявності вказаних обставин викладено лише власні висновки та припущення, але не подано жодних належних чи допустимих доказів в розумінні ГПК України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати та інших платежів за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за Договором за жовтень 2011 року становить 51 756,80 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 51 756,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 51 756,80 грн. штрафу на підставі п. 7.4 Договору в редакції п. 1.1. Договору № 1 від 09.08.07. про внесення змін та доповнень до Договору, суд відзначає наступне.

Вказаним пунктом Договору сторонами погоджено, що, зокрема, якщо прострочення в сплаті орендної плати буде тривати більше одного календарного місяця, з Орендаря стягується штраф на користь Орендодавця в розмірі орендної плати за один місяць оренди.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення з останнього штрафу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі N 3-27гс12).

Отже, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання. (висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2012 р. від 1 серпня 2012 року), а не з моменту виникнення права на стягнення штрафу, як на те посилається позивач.

Оскільки згідно з п. 4.3 Договору орендна плата сплачується щомісячно до 10 числа звітного місяця, а позивачем пред'явлено вимогу про стягнення орендної плати за жовтень 2011 р., то прострочення невиконання зобов'язання відповідачем по сплаті орендної плати за Договором за жовтень 2011 р. почалось з 11.10.11.

Таким чином, один рік з моменту невиконання даного зобов'язання, протягом якого позивач міг звернутись із вимогою про стягнення штрафу, закінчився 11.10.12., в той час як позивач звернувся з даним позовом до суду 07.11.12.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 51 756,80 грн. штрафу є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15; ідентифікаційний код 20025456) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_3; адреса для листування: 03151, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 51 756 (п'ятдесят одну тисячу сімсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп. - основного боргу, 1 035 (одну тисячу тридцять п'ять) грн. 13 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.13.

Суддя Т.М. Ващенко