Рішення № 29062250, 28.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/402 28.01.13

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради;

До1) Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради; 2) Шевченківської районної у місті Києві ради; 3) ОСОБА_2; 4) Фізична особа ОСОБА_3;Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"; 2) Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Товарна біржа "Перша універсальна біржа "Україна"; Провизнання договорів недійсними, визнання права власності та повернення майна вартістю 1.015.000,00 грн.

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Васильченко Т.В.

Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від прокуратури: Шевченко О.В., за посвідченням,

від позивача:Дудник Л.В, за довіреністю,від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від відповідача-4: від третьої особи-1 на стороні позивача: від третьої особи-2 на стороні позивача: від третьої особи на стороні відповідачів:Слободюк О.І., за довіреністю, Слободюк О.І., за довіреністю, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, Самофалов В.В., за довіреністю, не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави, територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківської районної у місті Києві ради, ОСОБА_2 про:

- визнання недійсним з моменту укладення договору від 20.10.2010 купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, загальною площею 63,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_2;

- визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 10) (в літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м.;

- зобов'язання ОСОБА_2 повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 10) (в літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м.

Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення та заборони відповідачу-3 чи будь-яким іншим особам вчиняти дії на відчуження вказаного майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 та відповідачем-2 в процесі приватизації об'єкту комунальної власності - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м. були порушені вимоги ст. ст. 8, 9, 15, 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», внаслідок чого відбулося незаконне відчуження зазначеного майна під час його приватизації та спричинено шкоду інтересам держави в особі територіальної громади міста Києва, оскільки спірне майно перебуває у комунальній власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 порушено провадження у справі № 30/402, розгляд справи призначено на 29.11.2011; на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товарну біржу «Перша універсальна біржа «Україна».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 розгляд справи було відкладено на 14.12.2011.

Через канцелярію суду 14.12.2011 від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшло клопотання про призначення експертизи для визначення ринкової вартості майна, адже в порушення вимог приватизаційного законодавства не була проведена належна оцінка вартості спірного нерухомого майна, внаслідок чого воно було неправомірно відчужене за вартістю, яка не відповідала ринковій вартості даного майна на момент його продажу.

Також, 14.12.2011 від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі № 30/402 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності; розгляд справи відкладено на 27.12.2011.

У судовому засіданні 27.12.2011 представник третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подав клопотання про призначення експертизи для визначення ринкової вартості майна, адже в порушення вимог приватизаційного законодавства не була проведена належна оцінка вартості спірного нерухомого майна, внаслідок чого воно було неправомірно відчужене за вартістю, яка не відповідала ринковій вартості даного майна на момент його продажу.

В судовому засіданні 27.12.2011 було оголошено перерву до 10.01.2012.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначено по даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та зупинено провадження у справі до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

Від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 24.02.2012 на адресу суду надійшов лист № 19/15-1396 від 22.02.2012 про неможливість виконання експертизи, також повернуто матеріали господарської справи № 30/402 на адресу суду, а ухвала від 10.01.2012 залишена без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 було поновлено провадження у справі № 30/402, розгляд справи призначено на 22.03.2012.

В судовому засіданні 22.03.2012 було оголошено перерву до 03.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 розгляд справи було відкладено на 19.04.2012.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.04.2012 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам КНДІСЕ та зупинено провадження у справі до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

До Господарського суду міста Києва 07.07.2012 надійшли матеріали справи № 30/402 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 6017/6018/12-42 від 04.07.2012, наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 було поновлено провадження у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 30/402 в наступному складі суду: Ващенко Т.М. (головуюча), судді Блажівська О.Є., Домнічева І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.09.2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ващенко Т.М. (головуюча), судді: Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження; на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі № 30/402 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фізичну особу ОСОБА_3, розгляд справи відкладено на 25.09.2012.

Через канцелярію суду 13.09.2012 від заступника прокурора міста Києва надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.66 ГПК України, яку ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2012 було залишено без задоволення.

Розгляд справи, призначений до слухання на 25.09.2012 не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. у відпустці.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 25.09.12. справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ващенко Т.М. (головуюча), судді: Смирнова Ю.М., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.10.2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.10.202 у зв'язку із перебуванням суддів Ващенко Т.М. та Трофименко Т.Ю. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складів: Куркотова Є.Б. (головуюча), судді: Смирнова Ю.М., Капцова Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів, розгляд справи було відкладено до 24.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 розгляд справи було відкладено на 09.11.2012.

Також, ухвалою суду від 24.10.2012 було відмовлено в задоволенні заяви (поданої через канцелярію суду 13.09.2012) заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 Господарським судом міста Києва за власної ініціативи було вжито заходи до забезпечення позову, а саме: накладено заборону будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10), загальною площею 63,50 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2012 розгляд справи було відкладено на 21.11.2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складі: Куркотова Є.Б. (головуюча), судді: Смирнова Ю.М., Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 розгляд справи відкладено на 05.12.2012, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи позивача та представника третьої особи відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 розгляд справи відкладено на 18.12.2012.

Через канцелярію суду 12.12.2012 від заступника прокурора міста Києва надійшла заява про доповнення підстав позову та клопотання про залучення іншого відповідача, за змістом якої заступник прокурор просить суд залучити до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3, а також доповнено заявлені позовні вимоги вимогою витребувати у ОСОБА_3 в комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №10), загальною площею 63,50 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 14.12.2012 справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складі: Куркотова Є.Б. (головуюча), судді: Марченко О.В., Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 вказаною колегією суддів прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3, а також на підставі ст.22 ГПК України прийнято до розгляду позовні вимоги позивача в редакції заяви від 10.12.2012 та відкладено розгляд справи на 26.12.2012.

Відтак має місце новий предмет спору, в межах якого розглядається справа, а саме:

- визнання недійсним з моменту укладення договору від 20.10.2010 купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, загальною площею 63,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_2;

- визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 10) (в літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м.;

- зобов'язання ОСОБА_3 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 10) (в літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складі: Куркотова Є.Б. (головуюча), судді: Васильченко Т.В., Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 вказаною колегією суддів прийнято справу до свого провадження.

У судовому засіданні 26.12.2012 представник відповідача-4 подав суду клопотання про зупинення провадження у справі № 30/402 до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаною з нею справи № 2а-17298/12/2670 за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа на стороні позивача Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, вказаному в пункті 1397 таблиці 6 додатку № 10 до вказаного рішення.

Розгляд даного клопотання судом відкладено до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 26.12.2012 було відкладено розгляд справи на 15.01.2013.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), судді: Васильченко Т.В., Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 вказаною колегією суддів прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2013.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 справу № 30/402 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), судді: Васильченко Т.В., Жагорнікова Т.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 справу № 30/402 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), судді: Васильченко Т.В., Жагорнікова Т.О. та призначено до розгляду на 28.01.2013.

У судове засідання 28.01.2013 представники відповідача-3 та відповідача-4 не з'явилися.

Представники третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник прокуратури в поданиx у судовому засіданні поясненняx зазначив, що держава Україна на підставі Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» поклала на органи місцевого самоврядування, а саме - на місцеві ради, владні управлінські функції щодо розпорядження комунальним майном відповідниx територіальниx громад на праваx власника. Тобто Київська міська рада - є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірниx відносинаx.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги прокуратури підтримував, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 і відповідач-2 у своєму відзиві на позов заперечували проти позовних вимог, у задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на те, що позивачем не наведено жодної підстави (невідповідність угоди за змістом, формою, дієздатністю та волевиявленням сторін, порушення через укладення цієї угоди законних прав або оxоронюваниx законом інтересів особи, яка її спорює) для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.10.2010.

Відповідач-3 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що до моменту відчуження зазначене нерухоме майно перебувало у комунальній власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва; оскільки спірні нежитлові приміщення до моменту відчуження за оспорюваним договором перебували в комунальній власності, даний спір інтересів держави не стосується; позов прокурором заявлено не в інтересам держави, а орган, який прокурором визначений в якості позивача, не є органом державної влади та жодних функцій органу державної влади в спірних правовідносинах не виконує, тобто позивач не є особою, яка може оскаржити укладені на аукціоні угоди, оскільки ані власником спірних нежитлових приміщень, ані учасником їх приватизації не був. Крім цього, відповідач-3 наголосив на дотриманні усіх процедур проведення приватизації спірного приміщення.

Представник відповідача-4 відзиву на позовну заяву не надав, при цьому подав клопотання про долучення до матеріалів справи адвокатських запитів та відповідей на них.

Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засідання заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради VIII сесії V скликання від 29.09.2009 №736 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» включено до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні нежитлове приміщення: площею 63,50 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Господарським судом міста Києва 22.06.2010 винесено рішення у справі №30/166, яким зобов'язано Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради виконати рішення Шевченківської районної у місті Києві ради №736 від 29.09.2009 року шляхом проведення приватизації через продаж на аукціоні приміщення за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 66,00 кв. м.; визнано за територіальною громадою Шевченківського району міста Києва в особі Шевченківської районної у місті Києві ради право комунальної власності на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №10) в літ. А за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м.

Зазначеним рішенням також було встановлено, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, продавцем об'єктів малої приватизації (органом приватизації), організатором проведення аукціону з продажу майна, що належить на праві власності територіальній громаді Шевченківського району міста Києва є Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

14.09.2010 в газеті «Точка» від 14.09.2010 було опубліковано інформацію про продаж на аукціоні нерухомого майна, що належить територіальній громаді Шевченківського району міста Києва, зокрема: "лот №4: нежилі приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10) загальною площею 63,50 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (літ. А), початкова вартість лота без урахування ПДВ становить 263 900,00 грн. На дане приміщення є діючий договір оренди до 16.06.2011 р."; "лот №5: нежилі приміщень з №1 по №10 (групи приміщень №19) загальною площею 116,10 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (літ. А), початкова вартість лота без врахування ПДВ становить 475 670,00 грн. На дане приміщення є діючий договір оренди до 16.06.2011 р.". Також, повідомлено, що аукціон буде проведено 14.10.2010 р. о 11:00 в приміщенні Товарної біржі «Перша універсальна біржа «Україна» за адресою: м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8а.

У відповідності до протоколу про хід аукціону №10/10-14/03 від 14.10.2010 переможцем по лоту №4 (нежилі приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10) загальною площею 63,50 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (літ. А) - визнано ОСОБА_2.

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності належать до виключної компетенції міської ради, що вирішуються на її пленарних засіданнях.

В залежності від об'єкта, приватизаційний процес регулюється нормами Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Під дію Закону України «Про приватизацію державного майна» підпадає, зокрема, продаж цілісних майнових комплексів підприємств, а під дію Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» продаж окремого індивідуально визначеного майна.

Приватизація об'єктів малої приватизації згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 25.11.2003 № 263 «Про реорганізацію Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві» реорганізовано з 01.12.2003 року Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району у місті Києві в Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва зі статусом юридичної особи, яке є виконавчим органом Шевченківської районної у місті Києві ради та правонаступником КП УЖГ Шевченківського району в частині орендних відносин.

Положенням про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва, затвердженим вищевказаним рішенням, передбачено, що Управління, серед іншого, виконує продаж об'єктів приватизації, в т.ч. на аукціоні та за конкурсом; здійснює повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих рішень; через комісії по приватизації формує цінову політику з питань приватизації, здійснює оцінку комунального майна та укладає договори на проведення робіт по експертній оцінці об'єктів комунальної власності району, що підлягає приватизації (п. 3.1.17, п. 3.1. 18, п. 3.1.26).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів приватизації.

Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради 20.10.2010 року на підставі результатів аукціону із ОСОБА_2 уклало договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність нежилі приміщення загальною площею 63,50 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (літера А) і зобов'язується сплатити за них грошову суму, визначену цим договором.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що відчужуються нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №10) (в літ. А) загальною площею 63,50 кв. м., згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27291611, виданим 13.09.2010 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Відповідно до п. 1.6 Договору, згідно з висновком про вартість майна, затвердженим в. о. начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 06.09.2010, початкова вартість об'єкта продажу становить 263.900,00 грн.

Пунктом 1.7. Договору встановлено, що, згідно з протоколом №10/10-14/03 від 14.10.2010, затвердженим в. о. начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 18.10.2010, кінцева вартість об'єкта продажу становить 316.680,00грн. Податок на додану вартість становить 63.336,00грн. Остаточна вартість об'єкта продажу разом з ПДВ становить 380.016,80грн.

Об'єкт договору був переданий ОСОБА_2 25.10.2010, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення, який знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», порядок приватизації державного майна передбачає:

- опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданняx державниx органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта.

Згідно ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

- визначають початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні;

- готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідниx інформаційниx бюлетеняx та місцевій пресі, іншиx друкованиx виданняx, визначениx органами приватизації.

Матеріалами справи встановлено, що прокуратурою міста Києва проведено перевірку з питань додержання вимог чинного законодавства щодо приватизації приміщень за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3

Заступник прокурора міста Києва, який звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави, територіальної громади міста Києва в особі позивача, у своїй позовній заяві зазначає, що Шевченківською районною у місті Києві радою та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради в процесі приватизації об'єкта комунальної власності - нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, площею 63,50 кв. м., були порушені вимоги ст.ст. 8, 9, 15, 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», а саме:

- не був опублікований у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі список об'єктів, які підлягають приватизації;

- не було прийнято рішення про приватизацію об'єкта, в тому числі, на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі №30/166;

- не була опублікована інформація про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;

- не була проведена визначена законодавством оцінка об'єкта, що підлягає продажу на аукціоні в процесі приватизації;

- не була опублікована інформація про об'єкт, що підлягає продажу на аукціоні у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі;

- порушений двомісячний строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)» за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майновиx прав та професійну оціночну діяльність.

Пунктом 66 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, передбачено, що для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні, застосовується ринкова вартість.

Товарна біржа «Перша універсальна біржа «Україна» є товарною біржею за своїм правовим статусом, а відтак на неї поширюються норми Закону України «Про товарну біржу» та статті 278-282 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 15, 16 Закону України «Про товарну біржу», статті 281 Господарського кодексу України, біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам - громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.

Згідно із частиною 3 статті 279 Господарського кодексу України, засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

У позовній заяві зазначається, що проведення аукціону з продажу належних Шевченківській районній в місті Києві раді нежилого приміщення в процесі приватизації на товарній біржі носило завідомо незаконний характер та було спрямоване на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва.

На підставі вищевикладеного заступник прокурора міста Києва просить задовольнити позовні вимоги і, зокрема, визнати недійсним з моменту укладення договір від 20.10.2010 купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У позовній заяві наголошується на тому, що внаслідок незаконного відчуження нежилого приміщення під час його приватизації була спричинена шкода інтересам держави в особі територіальної громад міста Києва, оскільки спірне майно перебуває в комунальній власності. Фінансування витрат, пов'язаних з приватизацією майна, здійснюється за рахунок бюджетних коштів, у випадку проведення приватизації майна з порушенням чинного законодавства, бюджет не отримує кошти від приватизованого майна, а також витрачає кошти, витрачені на проведення приватизації.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними, суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідач-3 у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не є особою, яка може оскаржувати укладені на аукціоні угоди, оскільки ані власником спірних нежитлових приміщень, ані учасником їх приватизації не був.

Однак, суд не може погодитися із вищевикладеним, адже, як зазначено вище, Цивільним кодексом передбачено, що заінтересована особа може заперечити дійсність правочину і такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Також відповідач-3 у відзиві зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №48/431 від 10.10.2011 за позовом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, Шевченківської районної у місті Києві ради, ОСОБА_13, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство юстиції України, відповідача - Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Товарна біржа «Перша універсальна біржа «Україна» про визнання права на оренду, визнання аукціонів, договорів та пункту розпорядження недійсними, зобов'язання вчинити дії в задоволенні даного позову відмовлено повністю.

У вказаному рішенні зазначено, що відмова у позові відбулася тому, що судом встановлено відсутність у Центру порушення його прав як орендаря спірного майна, відсутні підстави для висновку щодо порушення суб'єктивного цивільного права позивача, яке потребує правового захисту.

Таких фактів щодо Київської міської ради не встановлено, тому твердження відповідача про те, що заявлений позов не ґрунтується на положеннях чинного законодавства і на фактичних обставинах, суд не може прийняти до уваги.

Відповідач-3 звернув увагу суду також на те, що, на його думку, даний позов прокурором заявлено не в інтересах держави, а орган, який прокурором визначений в якості позивача, не є органом державної влади та жодних функцій органу державної влади в спірних правовідносинах не виконує.

Таку ж позицію викладено у відзиві відповідача-1 і відповідача-2.

Згідно з вимогами статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, а частиною 30 цієї норми передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», комунальна власність є спільною власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)» за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майновиx прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у випадку приватизації майна, що є у комунальній власності, проведення оцінки такого майна є обов'язковим.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

В матеріалах справи немає акту оцінки майна, на якому б стояла рецензія органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Пунктом 66 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891, передбачено, що для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні, застосовується ринкова вартість.

В матеріалах справи міститься висновок №125/10 від 21.01.2011 незалежного спеціалізованого підприємства ТОВ «Максіма Капітал», де ринкова вартість даного об'єкту становить 1.015.000,00 грн.

Заступник прокурора міста Києва у своїй позовній заяві зазначає, що оцінка об'єкта малої приватизації - нежилого приміщення загальною площею 63,50 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та до Методики оцінки майна, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891 не проводилася, початкова вартість продажу цих об'єктів на аукціоні не відповідає ринковій вартості цього майна.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 117 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, одним із питань, що вирішуються за допомогою будівельно-технічної експертизи є ринкова вартість нерухомого майна.

Із викладеного вбачається, що суд може приймати в якості належного та допустимого доказу у справі лише висновок експерта, який здійснено у порядку проведення судової експертизи, коли вартість майна є спірною, а відтак, неправомірним буде вирішення справи виключно на підставі експертних висновків, які містяться в матеріалах справи.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 09.08.2005 у справі за позовом Міжтериторіального виробничо-будівельного кооперативного об'єднання «Епос» до ВАТ «Трест Київміськбуд-3» про стягнення коштів.

Враховуючи той факт, що вирішення питання щодо ринкової вартості майна потребує наявності спеціальних знань та відповідних повноважень, судом у справі №30/402 було призначено проведення будівельно-технічної експертизи. На вирішення експертів поставлено наступні завдання:

- яка початкова вартість майна, визначена в порядку, встановленому Методикою оцінки майна, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003, - нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м. станом на 20.10.2010, виходячи з цін укладених договорів купівлі-продажу комунального майна в процесі приватизації шляхом продажу на аукціоні аналогічних об'єктів в 2010 році?;

- чи відповідає висновок про вартість майна, затверджений в. о. начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 06.09.2010, яким була визначена початкова вартість нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_3, вимогам чинного законодавства та Методиці оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003?

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №6017/6018/12-42 судової будівельно-технічної експертизи від 04.07.2012 ринкова вартість майна, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні - нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м., станом на 20.10.2010 (укладення договору купівлі-продажу від 20.10.2010) могла складати 1.206.983,00 грн. з ПДВ, що без урахування ПДВ становить 1.050.819,00 грн.; «Звіт про незалежну оцінку майна - нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10) за адресою: АДРЕСА_3, (літ. А) загальною площею 63,50 кв. м.», виконаний станом на 31.07.2010 ТОВ «Центр експертної оцінки», не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Як вже зазначалося, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Укладання Договору, спрямованого на розпорядження державним майном, відбулося без дотримання наведених норм, що свідчить про порушення встановленого законодавством порядку приватизації.

Згідно із ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 20.10.2010 року суперечить викладеним вище нормам законодавства, а також інтересам держави, адже внаслідок незаконного відчуження нежилого приміщення під час його приватизації була спричинена шкода інтересам держави, у зв'язку з чим даний договір суд визнає недійсним з моменту його вчинення згідно ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України.

Стосовно позовних вимог про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 10) (в літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м., суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності може пред'явити виключно власник майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті.

Рішенням Київської міської ради VIII сесії ХХІІІ скликання «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва» №162/1139 від 30.01.2001 прийнято рішення утворити в місті Києві 10 районів, в тому числі Шевченківський район міста Києва.

Таким чином, з моменту прийняття зазначеного рішення був утворений самостійний суб'єкт права власності - територіальна громада Шевченківського району міста Києва.

Статтею 7 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що система місцевого самоврядування в місті Києві включає: територіальну громаду міста; міського голову; міську раду; виконавчий орган міської ради; районні ради (у разі їх утворення).

Відповідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Зважаючи п. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у вирішенні питань організації управління районними радами.

Рішенням Київської міської ради VI сесії VI скликання «Про питання організації управління районами в місті Києві» №7/4819 від 09.09.2010, відповідно до статті 140 Конституції України, частини другої статті 7 та статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (із змінами та доповненнями), статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та з метою вдосконалення організації управління районами в місті Києві Київська міська рада пунктом 2 вказаного рішення вирішила: припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради: Голосіївську районну у місті Києві раду; Дарницьку районну у місті Києві раду; Деснянську районну у місті Києві раду; Дніпровську районну у місті Києві раду; Оболонську районну у місті Києві раду; Печерську районну у місті Києві раду; Подільську районну у місті Києві раду; Святошинську районну у місті Києві раду; Солом'янську районну у місті Києві раду; Шевченківську районну у місті Києві раду.

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14871937 від 11.10.2012 р. Шевченківська районна у місті Києві рада перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

Рішенням Київської міської ради VI сесії VI скликання «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» №284/5096 від 02.12.2010, відповідно до статті 7 та статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (із змінами та доповненнями), на виконання рішення Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» Київською міською радою пунктом 1 вказаного рішення затверджено переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до цього рішення.

Додатком №10 зазначеного рішення визначено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщено в Шевченківському районі міста Києва.

Як вбачається з Додатку №10 до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщено в Шевченківському районі міста Києва, також віднесено житлові будинки за адресою АДРЕСА_3, у тому числі спірне майно.

Таким чином, враховуючи визнання договору недійсним, прийняття рішення Київською міської радою про ліквідацію первинного суб'єкта права власності - територіальної громади міста Києва та передачу майна у комунальну власність територіальної громади міста Києва, правомірним є визнання права власності - за територіальною громадою міста Києва.

При цьому посилання відповідача-4 на лист Головного управління комунальної власності міста Києва від 29.11.2012 №042/12/90-15579, за змістом якого Управління повідомляє про проведення повторної інвентаризації об'єктів комунальної власності, за наслідками проведення якої готується відповідний проект рішення Київської міської ради щодо включення до комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, житлового будинку на АДРЕСА_3, загальною площею 602,76 кв. м. без вбудованих нежитлових приміщень, суд не може прийняти до уваги, оскільки доказів скасування або визнання недійсним рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010, яке є чинним на момент розгляду даної справи, суду надано не було.

Що стосується посилання відповідача-4 на наявність незакінченого позовного провадження з розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту 1 вказаного рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, то суд відзначає, що останнім не було надано суду відповідного судового рішення про задоволення його позовних вимог, яке набрало законної сили та відповідно має преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Відтак, суд приходить до висновку про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, та їх виконавчі органи. Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим законом (статті 6, 9 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ»).

Згідно зі статтею 15 статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №371/1805, Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві.

Зважаючи на зазначене, Київська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи той факт, що судом визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, ОСОБА_2 (відповідач-3) зобов'язаний повернути це майно попередньому власнику, тобто територіальній громаді.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 22.06.2012 між ОСОБА_2 (відповідач-3) та ОСОБА_3 (відповідач 4) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 63,50 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбав спірні нежитлові приміщення.

В силу приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 цього Кодексу).

У свою чергу, норма статті 387 ЦК України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Враховуючи той факт, що судом було визнано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на спірні нежитлові приміщення, загальною площею 63,50 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, у позивача виникло право на витребування майна від добросовісного набувача згідно ст. 388 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-103гс11 від 17.10.2011 р., яка є обов'язковою при розгляді даної справи згідно з вимогами ст. 111-28 ГПК України.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази (аналогічна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011 у справі № 5002-18/3226.1-2010).

На підставі аналізу фактичних обставин справи суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки ОСОБА_2, виступаючи продавцем майна, не мав необхідного обсягу повноважень на відчуження державного майна, яке він отримав на підставі недійсного правочину.

Однак, як зазначалось вище, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Зокрема, такою підставою є випадок, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як зазначалось вище, судом визнано, що спірне майно належить на праві власності позивачу на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5069, а договір купівлі-продажу спірного майна від 20.10.2010 суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим визнаний судом недійсним.

За змістом ст.319 Цивільного кодексу України виключно власнику надано право розпорядження своїм майном.

Тобто, для набуття права власності на майно необхідним є волевиявлення власника майна, яке повинно мати відповідну форму, - рішення органу державної влади, місцевого самоврядування для майна державної чи комунальної власності.

При цьому волевиявлення відповідного державного органу щодо відчуження майна в процедурі приватизації здійснюється у формі, яка повинна відповідати чинному законодавству.

Рішенням Шевченківської районної ради у місті Києві № 736 від 29.09.2009 вирішено здійснити продаж приміщення на аукціоні.

В той же час, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності комунальної громади міста Києва» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва станом на 01.10.2010. До вказаного переліку включено і спірні приміщення.

Територіальна громада Шевченківського району міста Києва та територіальна громада міста Києва є різними суб'єктами права власності. Право на розпорядження майном територіальної громади міста Києва належить до виключної компетенції Київської міської ради, а укладати договори купівлі - продажу від її імені віднесено до компетенції Головного управління комунальної власності міста Києва.

За вказаних обставин, станом на момент укладення спірного договору від 20.10.2010 у відповідності до зазначеного рішення Київської міської ради № 284/5096 спірні приміщення відносилися до власності територіальної громади міста, і відтак відповідне рішення про приватизацію повинно було бути прийняте Київрадою, а договір купівлі-продажу укладено Головним управлінням комунальної власності міста Києва.

З огляду на зазначене, при відчуженні спірних приміщень взагалі було відсутнє належне волевиявлення належного приватизаційного органу на відчуження майна, у зв'язку з чим воля власника на таке відчуження відсутня.

Таким чином, суд дійшов висновку про незаконність первинного вибуття з державної власності нежитлових приміщень, загальною площею 63,50 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, поза волею власника даного майна, внаслідок незаконного відчуження нежилого приміщення під час приватизації органом приватизації Шевченківської районної у місті Києві ради.

За таких обставин та враховуючи встановлену рішенням у даній справі недійсність правочину по купівлі-продажу спірного майна з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України), суд приходить до висновку про незаконність наступних правочинів (зокрема договору купівлі-продажу від 22.06.2012).

На підставі зазначеного суд вважає, що позовні вимоги про витребування спірних нежитлових приміщень від відповідача-4 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, та виходячи зі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача-4 про зупинення провадження у справі № 30/402 до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаною з нею справи № 2а-17298/12/2670.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Разом з тим, суд не вбачає неможливості розгляду цієї справи до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 2а-17298/12/2670. Судом враховано, що рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 є чинним на момент розгляду даної справи. Також суд відзначає, що у випадку встановлення судовим рішенням у справі № 2а-17298/12/2670 обставин, що матимуть істотне значення для вирішення спору у справі № 30/402, сторони не позбавлені права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення у справі № 30/402 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що законним власником спірного майна є позивач, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Відтак, з відповідачів підлягає стягненню солідарно в доход Державного бюджету України судовий збір (який підлягав сплаті станом на момент звернення з позовом до суду - 11.11.2011) в розмірі 985,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір від 20.10.2010 купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, загальною площею 63,50 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_2.

3. Визнати за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право комунальної власності на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №10) в літ А, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м.

4. Зобов'язати ОСОБА_3 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №10) в літ А, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63,50 кв. м.

5. Стягнути солідарно з Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ 21532540), Шевченківської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2013.

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Васильченко Т.В.

Жагорнікова Т.О.