Рішення № 29062233, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/15087-2012 29.01.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 3 976,47 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: Пушкарьова К.В. за довіреністю № Э.37.7.0.0/Д-605 від 10.09.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) про стягнення 3 976,47 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 05.06.2007 р. між ним та Шинкаруком Леонідом Дорофійовичем було укладено Договір страхування наземного транспорту № PVU0AU00020951 щодо автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер АЕ6388ВК. Оскільки 09.04.2010 р. в місті Павлоград по вул. К. Маркса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Шинкарука Л.Д. та автомобіля "ВАЗ-2104", державний номер 6628ДП, під керуванням водія Шевченка С.О., якого постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2010 р. у справі № 3-2185/10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач виплатив 4 486,47 грн. страхового відшкодування. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ-2104", державний номер 6628ДП, була застрахована відповідачем за полісом ВС/9913366, позивач звертався до останнього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак зважаючи на відсутність відповіді відповідача, вирішив у судовому порядку вимагати сплати відповідного відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/15087-2012, розгляд справи призначено на 13.11.2012 р.

30.10.2012 р. суд звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № ВС/9913366, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ-2104", реєстраційний номер 6628ДП.

12.11.2012 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка з централізованої бази даних МТСБУ.

В судовому засіданні 13.11.2012 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі, надано додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/15087-2012 від 30.10.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2012 р. не з'явився, проте, через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням його повноважного представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши зазначене клопотання, судом відмовлено в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість.

Однак, за наслідками судового засідання, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2012 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-5/15087-2012 на п'ятнадцять днів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.01.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 5011-5/15087-2012 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 29.01.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р., справу № 5011-5/15087-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/15087-2012 до свого провадження, її розгляд призначено на 29.01.2013 р.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 29.01.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2007 р. між позивачем (страховик) та Шинкаруком Л.Д. (страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту № PVU0AU00020951, щодо автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер АЕ6388ВК.

Відповідно до умов вказаного Договору, страхова сума визначена в розмірі 47 935, 00 грн., при цьому, до страхових випадків віднесено, зокрема, пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП за його участю.

Згідно із п. 9 Договору, він діє 12 місяців (один рік) з 05.06.2007 р. по 04.06.2008 р. включно (але не більше ніж сплачуваний період п. 10.1). При бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк більший за 12 місяців та у разі сплати страхового платежу зазначеного у п. 8 цього Договору, він вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена оплата страхового платежу.

Відповідно до п. 8 Договору, страховий платіж складає 2 013,27 грн., у разі пролонгації договору розмір платежу щорічно зменшується на 4,4 % від попереднього страхового платежу.

На виконання п. 8 Договору, Шинкаруком Л.Д. сплачено страхові платежі, що підтверджується меморіальними ордерами: № 70605В00СН від 05.06.2007 р. на суму 2 013,27 грн., № 0К4Х від 04.06.2008 р. на суму 1 924,96 грн., № РТ024В09DP від 04.06.2009 р. на суму 1 840,00 грн., отже, Договір є продовженим до 04.06.2010 р.

09.04.2010 р. о 11 год. 10 хв. у місті Павлоград по вул. К. Маркса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Шинкарука Л.Д. та автомобіля "ВАЗ-2104", державний номер 6628ДП, під керуванням водія Шевченка С.О., якого постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2010 р. у справі № 3-2185/10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

При цьому, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.05.2011 р. у справі № 2-1728/2011 позов Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Шевченка Сергія Олексійовича, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія, третя особа Шинкарук Леонід Дорофійович про стягнення 3 976,47 грн. задоволено, проте, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 22ц-9921\11 зазначене рішення скасовано, провадження у справі закрито, в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до Полісу № ВС/9913366 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого 08.12.2009 р., цивільна правова відповідальність Шевченка С.О. (автомобіль ""ВАЗ-2104", державний номер 6628ДП) була застрахована відповідачем на строк з 08.12.2009 р. по 07.12.2010 р., розмір франшизи - 510, 00 грн.

Розмір завданих власнику автомобіля "DAEWOO Lanos", державний номер АЕ6388ВК, матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений згідно Звіту експертного автотоварознавського дослідження № 367 від 13.04.2010 р., складеного Приватним підприємцем Резніченко В.Д. (Свідоцтво Міністерства юстиції України № 360 від 18.12.2009 р.) та становить 4 965,82 грн.

26.04.2010 р. позивачем було складено Страховий акт № И-2895 та вказана пригода була визнана страховим випадком і визначено розмір страхового відшкодування в сумі 4 486,47 грн.

Вказана сума була сплачена згідно з Платіжним дорученням № 5199 від 27.04.2010 р. на суму 4 486,47 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4 486,47 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Шевченка С.О. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

На підставі Звіту експертного автотоварознавського дослідження № 367 від 13.04.2010 р., складеного Приватним підприємцем Резніченко В.Д. (Свідоцтво Міністерства юстиції України № 360 від 18.12.2009 р.) визначено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля "DAEWOO Lanos", державний номер АЕ6388ВК, в результаті його пошкодження в ДТП становить 4 965,82 грн.

У той же час, фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля склали 4 486,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5199 від 27.04.2010 р.

Так, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 23/279 від 28.08.2012 р., позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається зі змісту Полісу № ВС/9913366, розмір франшизи становить 510,00 грн., в зв'язку з чим відповідач мав відшкодувати позивачу 3 976,47 грн. (4 486,47 грн. - 510,00 грн.).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми боргу в розмірі 3 976,47 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 33248430) 3 976 (три тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 47 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя В.С. Ломака