Рішення № 29062207, 15.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/17085-2012 15.01.13

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхове товариство « Іллічівське»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 15 354,38 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Пахолка Т.П. (дов. № б/н від 09.07.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство « страхове товариство «Іллічівське» (надалі- ПрАТ СТ «Іллічівське» та/або позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до товариства з додатковою відповідальністю«Страхова компанія «Райп»» (надалі - ПрАТ «СК «Райп» та/або відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 13 448,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/17085-2012, розгляд справи призначено на 25.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 25.12.2012 з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2012 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 15.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2013 повторно не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином.

Ухвала господарського суду м. Києва від 25.12..2012 була належним чином відправлена відповідачу за вказаною позивачем адресою та отримана ним 14.01.2013, що підтверджується повідомленням про вручення №03680 0451029 9.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2011 між ПрАТ СТ «Іллічівське» та фізичною особою Циганок Олександром Сергійовичем (надалі - «страхувальник») було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту серії ЦО №008593 , за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Ніссан», д.н. АА 3933 НК (надалі - «застрахований автомобіль»)

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

15.09.2011 у м. Києві на вул. Р. Окіпної, буд.10 А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Ніссан», д.н. АА 3933 НК, під управлінням водія Циганок А.Л. та автомобіля «Форд», д.н. АА 0951 КТ під керуванням водія Паукова В.Р.

Із довідки ВДАІ про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - «Форд», д.н. АА 0951 КТ , яким спричинено ДТП , що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Ніссан», д.н. АА 3933 НК, знаходився під керуванням громадянина Паукова В.Р.

Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2011 у справі № 3-7628/11 Паукова Василя Римардовича за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Ніссан», д.н. АА 3933 НК , а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу №638 від 26.09.2011, складеного ТОВ «Естімейт Плюс»» вартість матеріального збитку склала 13592,39 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, вищевказаного Звіту, страхового акту ЦО № 23292 від 12.10.2011, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 13 448,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8544 від 17.102011 ( в матеріалах справи).

Статтею 27 Закону України "Про страхування " та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина Паукова В.Р. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Форд», д.н. АА 0951 КТ , ним і відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність даного автомобіля на дату ДТП була відповідно до довідки МТСБУ №32815 від 17.12.2012 та наданого позивачем полісу застрахована ПрАТ СК «Райп», поліс № АА/5074723, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза становить 0,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу не підлягає зменшенню у зв'язку з установленою полісом франшизою у розмірі 0,00 грн.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 13 448,00 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивач з претензією вих. № 1491 від 17.07.2012 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати заподіяну в результаті ДТП шкоду.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ПрАТ СТ «Іллічівське» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (03150, м. Київ, Печерський р-н, вул. Предславинська, буд. 11, ідентифікаційний код 31158052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського,буд.38 літ. Б, ідентифікаційний код 25186738) суму страхового відшкодування у розмірі 13 448 (тринадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять ) грн. 50 коп..

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л. Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 21.01.2013