Рішення № 29062194, 31.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/18057-2012 31.01.13

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

До Приватного акціонерного товариства «Центр ділової авіації»

Про стягнення 43 484,70 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Білик І.П. - по дов. № 35-30-2 від 02.01.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного акціонерного товариства «Центр ділової авіації» про стягнення 31 122,10 грн. основного боргу, 880,39 грн. пені та 176,07 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 37-14/1-196 від 17.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/18057- та призначено справу до розгляду на 15.01.2013.

Позивачем 14.01.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 41 007,82 грн. основного боргу, 2 062,29 грн. пені, 414,59 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/18057-2012 від 15.01.2013, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі від 17.12.2012, розгляд справи був відкладений на 31.01.2013.

Позивач в судовому засіданні 31.01.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 31.01.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 17.12.2012 та ухвали від 15.01.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, пр. Повітрофлотський, 92, оф. 420, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України станом на 10.01.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що відповідач ухвали суду від 17.12.2012 та від 15.01.2013 надіслані за вищевказаною адресую отримав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.05.2012 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством «Центр ділової авіації» (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 37-14/1-196 (далі - договір № 271/1).

Приватне акціонерне товариство «Центр ділової авіації» є орендарем державного майна - нежитлового приміщення №№ 111, 112 на другому поверсі будівлі перонних бригад загальною площею 20,7 кв. м., яке знаходиться за адресою : Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на підставі договору оренди № 1275 від 20.03.2012, укладеного з Фондом державного майна України по Київській області.

Відповідно до розділу 1 договору у зв'язку з наданням орендарю в оренду нежитлових приміщень № 111, 112 на другому поверсі будівлі наземних перонних бригад, загальною площею 20,7 кв. м. для розміщення виробничого обладнання та технічного персоналу, які обслуговують повітряні судна. Що виконують перевезення пасажирів, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги :

- забезпечення теплом (теплова енергія),

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці

- використання води для прибирання орендованого майна \самостійно орендарем,

- прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів

- підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, приміщень загального користування.

- відшкодування вартості спожитої електричної енергії (п. 1.1.1.),

- компенсація за земельний податок (п. 1.1.2),

Пунктом 1.3. договору визначено, що сплата за послуги здійснюється орендарем з дати підписання сторонами акту передачі-приймання орендованого майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно акту № 1 приймання-передачі державного майна від 20.03.2012 відповідач отримав в орендне користування вищезазначені приміщення.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за період з червня по вересень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 41 007,82 грн. та за неналежне виконання зобов'язані нараховані пеня в розмірі 2 062,29 грн. та 3% річних в сумі 414,59 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.1. договору сторонами встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє 1 (один) рік.

Умовами п. 6.2. договору передбачено, що у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що положення цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 20.03.2012.

Відповідно до п. 2.2.2 договору орендар зобов'язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати і цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмові від його підписання, він вважається підписаний сторонами.

Позивачем на виконання умов п. 2.2.2. договору були виставлені відповідачу наступні рахунки за надані послуги та акти:

- рахунок-фактура № 61/667 від 30.06.2012 за надані послуги за березень-червень 2012 року на загальну суму 16 403,34 грн. та акт від 30.06.2012;

- рахунок-фактура № 61/760 від 31.07.2012 за надані послуги в липні 2012 року на загальну суму 4 642,60 грн. та акт від 31.07.2012;

- рахунок-фактура № 61/681 від 31.07.2012 (перерахунок спожитої теплової енергії за березень - квітень 2012 року) на загальну суму 190,96 грн. та акт від 31.07.2012;

- рахунок-фактура № 61/862 від 31.08.2012 за надані послуги в серпні 2012 року на загальну суму 4 842,80 грн. та акт від 31.08.2012;

- рахунок-фактура № 61/954 від 30.09.2012 за надані послуги у вересні 2012 року на загальну суму 4 842,60 грн. та акт від 30.09.2012.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідачем було підписано лише акт від 30.06.2012 та акт від 31.08.2012. Інші акти підписані не були та вмотивовані відповіді від їх підписання відповідачем надано не було, а отже в силу п. 2.2.2. договору вони є підписаними та послуги наданими.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1. договору зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку та плату за надані послуги повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня по вересень 2012 року, яка за розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, становить 41 007,82 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 41 007,82 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати комунальних послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 37-14/1-196 від 17.05.2012 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 2 062,29 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 062,29 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 414,59 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 414,59 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центр ділової авіації» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 92, оф. 420, код ЄДРПОУ 24086236) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 41 007 (сорок одну тисячу сім) грн. 82 коп. основного боргу, 2 062 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 29 коп. пені, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 59 коп. - 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 04.02.2013.

СуддяВ.В. Сівакова