Рішення № 29062104, 24.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/17210-2012 24.01.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Євромет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуддеталь»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

26 листопада 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Євромет» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 528 від 14.11.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуддеталь» (відповідач) заборгованості за договором № 10/02/12 від 10 лютого 2012 року в сумі 29 853,90 грн. з них основного боргу - 23 251,20 грн. (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят одна гривня 20 копійок), пені - 3 952,70 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 70 копійок), 3% річних - 324,88 грн. (триста двадцять чотири гривні 88 копійок) та втрат від інфляції - 2 325,12 грн. (дві тисячі триста двадцять п'ять гривень 12 копійок).

Окрім того, у прохальній частині позовної заяви № 528 від 14.11.2012р. позивачем викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача в межах заявлених вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 10/02/12 від 10 лютого 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 24.01.2013 року.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить - 1 073,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто за подання заяви про забезпечення позову, заявником мало бути сплачено 1 609,50 грн. судового збору. Доказів оплати заявленого клопотання про забезпечення позову позивачем до суду не додано.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № 10/02/12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати в певний строк товар у власність Покупця, а останній прийняти то оплатити його на умовах, визначених в договорі.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 23 251,20 грн., однак, як стверджує позивач, Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за твердженнями позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі - 23 251,20 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 10 лютого 2012 року між сторонами укладено договір № 10/02/12 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати в певний строк товар у власність Покупця, а останній прийняти то оплатити його на умовах, визначених в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в травні 2012 року позивач передав товар на загальну суму 23 251,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0523004 від 23.05.2012р. (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідній видатковій накладній та довіреністю № 51 від 23.05.2012р. на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 0518017 від 18.05.2012р. (копія довіреності в справі).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний провести оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України - гривні.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Покупець, грошових коштів за поставлений йому Продавцем товар, в установленому Договором порядку та в передбачений Договором строк не перерахував.

З матеріалів слідує, що Продавець, внаслідок неоплати Покупцем в повному обсязі суми отриманого по відповідній накладній товару, 26.09.2012р. звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості за Договором та стягнення штрафних санкцій. Факт надсилання позивачем вимоги та отримання її відповідачем 02.10.2012р. підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою поштового штемпеля про відправку реєстр. № 61052 2347818 0 та фіскальним чеком про оплату відправки № 8271 від 26.09.2012р. (копії документів містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.11.2012р. та 24.12.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів по Договору за товар згідно видаткової накладної № 0523004 від 23.05.2012р., станом на січень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 23 251,20 грн. (вартість поставленого та неоплаченого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний уплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за несвоєчасну сплату Покупцем коштів по Договору за товар згідно видаткової накладної № 0523004 від 23.05.2012р., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 743,84 грн. пені, що складає:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення23251.2023.05.2012 - 21.11.20121837.5000 %0.041 %*1743.84Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 324,88 грн. 3% річних.

У відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки від 23.07.2010р. № 736/902/758 «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» визначено, що індекс інфляції - визначений у встановленому законодавством порядку офіційний індекс інфляції за попередній календарний рік. Згідно Постанови Національного банку України від 27.12.2007р. № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» поняття «індекс інфляції» - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Розмір втрат від інфляції, зроблений за розрахунком суду у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів, складає - «-162,76 грн.»:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі23.05.2012 - 08.11.201223251.200.993-162.7623088.44А тому, враховуючи від'ємний показник середнього індексу інфляції за перерахований/перевірений судом період, як індексу споживчих цін по відношенню до суми боргу, позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 25 319,92 грн. з них основного боргу - 23 251,20 грн. (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят одна гривня 20 копійок), пені - 1 743,84 грн. (одна тисяча сімсот сорок три гривні 84 копійки) та 3% річних - 324,88 грн. (триста двадцять чотири гривні 88 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 365,02 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуддеталь» (ідентифікаційний код: 31806913, адреса: 02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 31, оф. 7, р/р 26007311198 в AT «Райфайзен Банк Аваль», МФО 380805, ІПН 372580126515, номер свідоцтва 100305208), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Євромет» (ідентифікаційний код: 37575023, адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 95, р/р 26005001347963 в AT «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ІПН 375750220335, номер свідоцтва 100342952), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 23 251,20 грн. (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят одна гривня 20 копійок), пені - 1 743,84 грн. (одна тисяча сімсот сорок три гривні 84 копійки), 3% річних - 324,88 грн. (триста двадцять чотири гривні 88 копійок) та судові витрати - 1 365,02 грн. (одна тисяча триста шістдесят п'ять гривень 02 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Враховуючи недотримання позивачем ст. 4 Закону України «Про судовий збір», клопотання «Про вжиття заходів до забезпечення позову» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Євромет» - залишити без розгляду.

Копію даного рішення направити сторонам у справі № 5011-10/17210-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.02.2013р.

Суддя О.В. Котков