Постанова № 29061408, 07.12.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 2а-2996/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Шумея М.В.,

секретаря Третяк В.Р.,

за участю: представника позивача Плекан Ю.В.,

представника відповідача Тропця В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ТзОВ «СТД-ГРУП»до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000242200 та № 0000232200 від 30.08.12р., -

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «СТД-ГРУП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000242200 та № 0000232200 від 30.08.12р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі безпідставних та необгрунтованих висновків акту перевірки, а тому є протипраними та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що ТзОВ «СТД-Груп»до складу валових витрат віднесено витрати, пов'язані із послугами по наданню персоналу (аутстафінг) згідно договору № 30 від 15.02.2011 року та актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 1251826,00 грн. Відповідно до пункту 2.1 договору за надання послуг замовник виплачує виконавцю суму, яка складається з суми базового кошторису з урахуванням ПДВ. Кошторис є базовим і додається до даного договору. До кожного акту здачі-прийняття робіт підприємством, після завершення перевірки, додано додатки (розрахунки) до акту здачі-прийняття робіт, в яких вказано опис кількості людей, їх прізвища та професії, які працювали, згідно договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року, а саме в додатку (розрахунок) № 1 до акту № А-00017344 здачі-прийняття робіт від 25 лютого 2011 року вказано, що в лютому 2011 року працювало 46 працівників різних професій, в тому числі 11 чоловік (три бухгалтера, п'ять охоронців, керуючий магазином, продавець-касир та менеджер з постачання) кошторисом не передбачені. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівників в сумі 86400 грн. по кошторисній вартості в лютому 2011 року витрати підприємства збільшено на 43200 грн. Коломийська оДПІ безпідставно стверджує про те, що угоди з надання персоналу (аутстафінг) чинним законодавством України не передбачено та про відсутність належним чином оформлених документів, що підтверджують виконання робіт по договору з надання персоналу (аутстафінг). При цьому надані первинні документи -чинний договір про надання персоналу від 15.02.11 № 30, акти здачі-прийняття робіт, складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та інших нормативних актів і які містять повну і вичерпну інформацію про зміст, обсяги надання постуг, переоік наданих спеціалістів, їх посади, кваліфікацію. Висновки акту перевірки щодо встановлених порушень ст. 42 Конституції України та ст. 24 ГК України є не тільки не обгрунтваоними і незаконними, а і зовсім безпідставними. Невідомо з яких причин у акті перевірки містяться висновки про порушення вимог ст. 42 Конституції України і статті 24 Господарського Кодексу України, яка регулює особливості управління господарською діяльністю комунальних підприємств.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що проведеною перевіркою формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 24.01.2011 року по 31.03.2012 року встановлено, що підприємство збиткове, однак декларує незначні прибутки за 2011 рік та 1 квартал 2012 року. ТзОВ «Соломономанія»(ТзОВ СТД-Груп) спрацювало збитково в тих кварталах, коли здійснювали нарахування (виплати) надбавки в залежності від економічного ефекту (результатів діяльності) підприємства (п. 2.2 Договору аутстафінгу від 15.02.2011 року). Вищевказаний договір спрямований винятково на зменшення бази оподаткування та не має під собою економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої господарської мети. Господарська діяльність платника податків повинна бути направлена на отримання прибутку. Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Проведеною перевіркою встановлено, що позивач до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ по податкових накладних, виписаних від ПП «Демян-Сервіс»в сумі 250365,00 грн. Податкові накладні оформлені не за фактом здійснення господарських операцій відповідно до кількості персоналу згідно додатків (розрахунків) до актів здачі-прийняття робіт, відсутній опис (номенклатура) послуг, кількість, обсяг, одиниця виміру та ціна поставки послуг. Виходячи з вищенаведеного та на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року підприємство відобразило у складі податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, які виписані з порушенням вимог податкового законодавства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2011 року у виконавчому комітеті Коломийської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.01.2011 року № 11211020000001452 зареєстроване ТзОВ «Соломономанія». Нову редакцію статуту зареєстровано 11.06.2012 року за № 11211050006001452, відповідно до якого змінено назву підприємства із ТзОВ «Соломономанія»на ТзОВ «СТД-Груп».

Коломийською оДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «СТД-груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.01.2011 року по 31.03.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.08.2012 року № 893/220/37510736 та зроблено висновок про встановлені порушення:

1. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 51135,00 грн.;

2. п. 138.8 ст. 138; пп. 138.10.2, пп. 138.10.4, пп. 138.10.5 п. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 228493 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 91731 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 75791 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 41770 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 19201 грн.;

3. пп. 188.1 ст. 188; п. 198.6, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 282875 грн., в тому числі, грудень 2011 року в сумі 247397 грн., січень 2012 року в сумі 23176 грн., лютий 2012 року в сумі 6494 грн., березень 2012 року в сумі 5808 грн.

На підставі висновків акту перевірки Коломийською оДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 року № 0000242200 та № 0000232200, якими визначено зобов"язання по податку на прибуток у сумі 284429,25 грн. та податку на додану вартість у сумі 353593,75 грн.

Щодо правомірності висновків акту перевірки та прийнятих на його основі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід зазначити наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи 15.02.2011 року між приватним підприємством "Дем"ян-Сервіс" (надалі -Виконавець) та ТзОВ "Соломономанія" (надалі Замовник) укладено догові № 30 про надання персоналу (аутстафінг).

За умовами Договору Виконавець зобов"язується протягом терміну дії договору по заявці Замовника надати Замовнику персонал певних професій і кваліфікації для забезпеченння виконання функцій, пов"язаних з господарською діяльністю Замовника.

Відповідно до пункту 2.1 договору за надання послуг замовник виплачує виконавцю суму, яка складається з суми базового кошторису з урахуванням ПДВ. Кошторис є базовим і додається до даного договору.

Щомісяця "виконавець" та "замовник" підписують акт виконаних робіт.

До кожного акту здачі-прийняття робіт підприємством надано додатки (розрахунки), в яких вказано опис кількості людей, їх прізвища та професії, які працювали, згідно договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року, а саме в додатку (розрахунок) № 1 до акту № А-00017344 здачі-прийняття робіт від 25 лютого 2011 року вказано, що в лютому 2011 року працювало 46 працівників різних професій, в тому числі 11 чоловік (три бухгалтера, п'ять охоронців, керуючий магазином, продавець-касир та менеджер з постачання) кошторисом не передбачені. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівників в сумі 86400 грн. по кошторисній вартості в лютому 2011 року витрати підприємства збільшено на 43200 грн.

Відповідно до наказу №3 від 14 лютого 2011 року «Про затвердження штатного розпису»на підприємстві працювало шість охоронців, десять касирів, директор та головний бухгалтер підприємства. По штатних працівниках було нараховано заробітну плату та проведено нарахування на заробітну плату, які збільшили витрати підприємства за весь перевірений період.

В додатку (розрахунку) №2 та № 3 до акту № А-00018117 та № 00018401 здачі -прийняття робіт від 31 березня 2011 року вказано, що в березні 2011 року працювало 35 працівників різних професій, в тому числі 4 чоловіка (два бухгалтера, продавець-касир та менеджер з постачання) кошторисом не передбачені. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн.(без ПДВ), по кошторисній вартості в березні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн. А також, в березні 2011 року витрати підприємства збільшено на 74940,24 грн. на суму винагороди у розмірі 3,38% від товарообігу за березень 2011 року.

В додатку (розрахунку) №4 та №5 до акту № А-00018688 та № 00018934 здачі -прийняття робіт від 22 квітня 2011 року вказано, що в квітні 2011 року працювало 31 працівник різних професій, в тому числі 3 працівника (два бухгалтера та менеджер з постачання) кошторисом не передбачені. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору №30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн.(без ПДВ). По кошторисній вартості в квітні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн. А також, в квітні 2011 року витрати підприємства збільшено на 90456,64 грн. на суму винагороди у розмірі 3,8% від товарообігу за квітень 2011 року;

В додатку (розрахунку) № 6 та № 7 до акту № А-00019483 та № 00019795 здачі -прийняття робіт від 27 травня 2011 року вказано, що в травні 2011 року працювало 29 працівників різних професій, в тому числі 2 працівники (бухгалтера та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн.(без ПДВ). По кошторисній вартості в травні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн. А також, в травні 2011 року витрати підприємства збільшено на 61073 грн. на суму винагороди у розмірі 3,06% від товарообігу за квітень 2011 року;

В додатку (розрахунку) № 8 та № 9 до акту № А-00019761 та акту № 00020636 здачі -прийняття робіт від 09 червня 2011 року вказано, що в червні 2011 року працювало 28 працівників різних професій, в тому числі 3 працівника (бухгалтер, продавець-касир та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № ЗО про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн.(без ПДВ). По кошторисній вартості в червні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн. А також, в червні 2011 року витрати підприємств збільшено на 10660 грн. на суму винагороди у розмірі 0,5854% від товарообігу за червень 2011 року;

В додатку (розрахунку) № 10 до акту № А-00020868 здачі - прийняття робіт від 26 липня 2011 року вказано, що в липні 2011 року працювало 31 працівник різних професій, в тому числі З працівника (бухгалтер, продавець-касир та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн.(без ПДВ). По кошторисній вартості в липні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн.

В додатку (розрахунку) № 11 до акту № А-00021505 здачі - прийняття робіт від 18 серпня 2011 року вказано, що в серпні 2011 року працювало 31 працівник різних професій, в тому числі З працівники (бухгалтер, продавець-касир та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн. (без ПДВ). По кошторисній вартості в липні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн.

В додатку (розрахунку) № 12 та № 13 до акту № А-00022475 та акту № 00023068 здачі -прийняття робіт від 26 вересня 2011 року вказано, що в вересні 2011 року працювало 29 працівників різних професій, в тому числі 3 працівники (бухгалтер, продавець-касир та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн.(без ПДВ). По кошторисній вартості в вересні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн. А також, в вересні 2011 року витрати підприємства збільшено на 7153 грн. на суму винагороди у розмірі 0,4236 % від товарообігу за вересень 2011 року;

В додатку (розрахунку) № 14 до акту № А-00023236 здачі - прийняття робіт від 24 жовтня 2011 року вказано, що в жовтні 2011 року працювало 27 працівників різних професій, в тому числі 3 працівники (бухгалтер, продавець-касир та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн.(без ПДВ). По кошторисній вартості в жовтні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн.

В додатку (розрахунку) № 15 та № 16 до акту № А-00023673 та акту № 00024755 здачі -прийняття робіт від 10 листопада 2011 року вказано, що в листопаді 2011 року працювало 26 працівників різних професій, в тому числі 3 працівника (бухгалтер, продавець-касир та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № ЗО про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн. (без ПДВ). По кошторисній вартості в листопаді 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн. А також, в листопаді 2011 року витрати підприємства збільшено на 35000 грн. на суму винагороди у розмірі 2,419956 % від товарообігу за листопад 2011 року;

В додатку (розрахунку) № 17 та № 18 до акту № А-00000226 та акту № 00222226 здачі -прийняття робіт від 31 грудня 2011 року вказано, що в грудні 2011 року працювало 26 працівників різних професій, в тому числі 3 працівника (бухгалтер, продавець-касир та менеджер з постачання) не передбачені кошторисом. В кошторисі вартості виконання робіт (послуг) до договору № 30 про надання персоналу (аутстафінг) від 15 лютого 2011 року визначено витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи визначені на 40 чоловік. Кошторисом визначено сталу і однакову вартість договору надання персоналу по 40 працівниках в сумі 86400 грн. По кошторисній вартості в грудні 2011 року витрати підприємства збільшено на 86400 грн.

А також, в грудні 2011 року витрати підприємства збільшено на 82675 грн. на суму винагороди у розмірі 9,1155% від товарообігу за грудень 2011 року.

В акті перевірки не конкретизовано яких саме "інших документів" позивачем не було надано під-час проведення перевірки.

Таким чином надані для перевірки та суду акти здачі-прийняття робіт висвітлюють зміст та обсяг виконаних робіт.

Суд звертає увагу на ту обставину, що господарська операція за Договором надання послуг №30 від 15.02.2011 року, а також документи що її підтверджують, їх правомірність та відповідність нормам законодавства повністю підтверджені висновками Коломийської оДПІ при перевірці контрагента ПП "Дем"ян-Сервіс". Цей самий Договір та ці самі податкові накладні уже перевірялись відповідачем, який підтвердив правомірність такої господарської операції та її відповідність ст.201 ПКУ.

В акті перевірки перевіряючим зроблено висновок про те, що загальна орендована позивачем площа приміщення та обладнання є економічно необгрунтованими, не дивлячись на те, що відповідно до Договору оренди об'єкта нерухомості «28 від 17.01.2011 року ПП «Дем'ян-Сервіс»-«орендодавець»зобов'язується передати «орендареві»- ТзОВ «Соломономанія»частину будівлі загальною корисною площею 566,6 кв.м.. Місце розташування об'єкта, який передається в оренду: м. Коломия, вул. Шухевича, 59. Договір укладений на строк до 31.12.2013 року. Розмір орендної плати становить 60 грн. за кв. м., 34000,00 грн. на місяць, в тому числі ПДВ -5666,67 грн. Частину орендованого приміщення ТзОВ "СТД-Груп" здано в суборенду суб"єктам підприємницької діяльності, а інша використовувалась підприємством у господарській діяльності.

При цьому слід зазначити, що договір оренди, аналогічно, як і Договір надання персоналу, їх правомірність та відповідність нормам податкового законодавства, підтверджена висновками Коломийської оДПІ при перевірц контрагента, який надавав послуги по оренді приміщення та обладнання для ТзОВ "СТД-Груп".

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на думку Коломийської оДПІ стала відсутність реальності виконання господарських операцій за укладеними правочинами, а відтак їх недійсність.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що контрагентами було дотримано вимоги щодо форми та змісту укладених правочинів згідно норм ЦК України. Реальність здійснення операцій підтверджена актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Само по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Підставою нікчемності правочину могла б виступати обставина недотримання вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації правочину або його нотаріального посвідчення щодо передбачено статтями 209 та 210 Цивільного Кодексу України. Така нікчемність зазначених правочинів, наприклад, прямо передбачена статтею 220 ЦК України.

Доводи ж відповідача можуть містити ознаки фіктивності укладених правочинів, що передбачено статтею 234 ЦК України. Проте в такому випадку вимагається визнання такого правчину недійсним в судовому порядку.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

До того ж, слід додати, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Таким чином законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку"та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У постанові Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочинву або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і - наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Враховуючи, що операції з придбання послуг проведено на підставі реальних та фактичних правочинів та первинних документів (податкових накладних), складених з дотриманням вимог ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зі змінами та доповненнями, вимог «положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України: 5 червня 1995 року за № 168/704 ТзОВ «СТД-Груп»правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового Кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредиту звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складаєтсяь з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межх господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання дозоду і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права планика податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом 1 пункту 198.6 Кодексу, встановлено що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

ТзОВ «СТД-Груп»до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних, виписаних від ПП «Дем"ян-Сервіс»оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської оДПІ за № 0000242200 та № 0000232200 від 30.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «СТД-ГРУП» судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Шумей М.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.12.2012 року.