Ухвала суду № 29059929, 23.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6530/12/0170/9

23.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Мунтян О.І.

при секретарі судового засідання Карпової І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Мазур Олександр Анатолійович, довіреність № 011/9 від 06.04.12

представник відповідача, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-6530/12/0170/9 за апеляційною скаргою Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 04.09.12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (вул. Десантників, буд. 1,Приморський,Феодосія, місто, Автономна Республіка Крим,98176)

до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.12 адміністративний позов - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.06.2012р.

- №0000111504 про зменшення Відкритому акціонерному товариству "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011р. на суму 945,00грн;

- №0000101504 про зменшення Відкритому акціонерному товариству "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" суми бюджетного відшкодування за червень 2011р. на суму 945,00грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00грн.

Стягнуто судовий збір в розмірі 107,30грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" .

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що за наслідками перевірки позивача складено акт від 24.05.2012 року №503/15-04/14309008. Згідно із висновками вищенаведеного акту встановлено: 1. Завищення ВАТ "ФСК "Море" від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ (рядок 19 декларації) за квітень 2011р. на суму 945 грн. в порушення п. 198.3. п.198.6 ст.198, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями. 2. Завищено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 р. в порушення п.200.1 ст.200, п. 201.4 ст.201, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ. 3. Враховуючи те, що у ТОВ "Харпромпостач" відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185. ст. 186, 188, 192 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, в порушення ст.626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст.662. ч.2 ст.689, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, згідно до ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди ВАТ "ФСК "Море" з вищезазначеним підприємством є нікчемними. На підставі вищенаведеного акту перевірки Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 06.06.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000111504 про зменшення ВАТ "ФСК"Море" від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011р. на суму 945,00грн та №0000101504 про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2011р. на суму 945,00грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. (а.с.10-11).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

На підставі службового посвідчення серії УКР №089724, виданого 23.04.2012р. ФОДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ, радником податкової служби 2 рангу Феодосійської ОДПІ Двойниковою Вікторією Олександрівною, згідно із ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (далі - ВАТ ФСК "Море") з питань взаємовідносин з платником податків: ТОВ "Харпромпостач" (ЄДРПОУ 34391138) за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011р., з 01.07.2011 р. по 31.07.2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 24.05.2012 року №503/15-04/14309008 (а.с.12-20).

Згідно із висновками вищенаведеного акту встановлено:

1. Завищення ВАТ "ФСК "Море" від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ (рядок 19 декларації) за квітень 2011р. на суму 945 грн. в порушення п. 198.3. п.198.6 ст.198, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями.

2. Завищено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 р. в порушення п.200.1 ст.200, п. 201.4 ст.201, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

3. Враховуючи те, що у ТОВ "Харпромпостач" відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185. ст. 186, 188, 192 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, в порушення ст.626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст.662. ч.2 ст.689, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, згідно до ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди ВАТ "ФСК "Море" з вищезазначеним підприємством є нікчемними.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності як фінансова (п.111.1 ст.111 ПК). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 ПК).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі вищенаведеного акту перевірки Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 06.06.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000111504 про зменшення ВАТ "ФСК"Море" від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011р. на суму 945,00грн та №0000101504 про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2011р. на суму 945,00грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. (а.с.10-11).

В акті перевірки вказано, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 945,00 грн. стало те, що актом перевірки від 27.02.2012р. №585/22/34391138 ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова, встановлено

неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Харпромпостач" по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ "Трубопласт Україна" та "Южспецатоменергомонтаж", код ЄДРПОУ 33010817. та відповідно подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до контрагентів -покупців за перевіряємий період. ТОВ „Харпромпостач" не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено вимогами податкового законодавства ст.185, ст. 186, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. Під час перевірки ТОВ "Харпромпостач" (ЄДРПОУ 34391138, м. Харків) не були надані: документи, що підтверджують наявність складських приміщень: договори оренди складських приміщень, акти прийому-передачі на відповідальне зберігання: журнали-ордери та картки рахунків № 311 "Поточні рахунки у національній валюті", 70 "Доходи від реалізації", 641 Розрахунки по податкам", 643 "Податкові зобов'язання".

Відповідно до частин 1 та 2 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 ГК України).

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (ст.208 ГК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до зазначених частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності и таке інше.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між позивачем ТОВ "Харпромпостач" 19.04.2011 року укладено договір № 149/11-060 щодо постачання товару (а.с.25-26).

Згідно специфікації № 1 від 19.04.2011р. до договору від 19.04.2011 року № 149/11-060, позивачем отримано стеклотекстоліт КАСТ в-5мм у кількості 21 шт., вартістю 5670,00 грн., в т.ч. ПДВ 945,00грн. (зворотній бік а.с.26).

У зв'язку з поставкою ТОВ "Харпромпостач" виписало покупцю ВАТ "ФСК "Море" податкову накладну № 22 від 27.04.2011 року на суму 5670,00грн., в т.ч. ПДВ 945,00грн. (а.с.529.

Зазначена податкова накладна виписана платником ПДВ і містить всі необхідні реквізити згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969.

Постачальник, ТОВ "Хімресурси", в період з 01.05.11р. по 31.07.11р. був зареєстрований як платник ПДВ і мав право виписки податкових накладних, в яких правомірно вносилися відомості про місцезнаходження юридичної особи, вказані в ЄДРПОУ. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження висновку, що викладений у акті перевірки, про те, що ТОВ "Хімресурси" було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням під час виписки податкової накладної № 22 від 27.04.2011 року.

Придбання товару підтверджується платіжним дорученням №411446 від 27.04.11р. на суму 5670,00грн. (в т.ч.ПДВ 945,00грн.) (зворотній бік а.с.29).

Товар позивачем отриманий в травні 2011р., про що свідчить прибутковий ордер №з110926/103 від 17.05.11р. на суму 5670,00грн. (в т.ч.ПДВ 945,00грн.) та видаткова накладна №82 від 06.05.11р. стеклотекстолит на суму 5670,00грн. (в т.ч. ПДВ 945,00грн.) (а.с.30-31).

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угоди, включення суми ПДВ по вказаній угоді підтверджено відповідними необхідними документами.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Лише зазначення, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності контрагентами позивача - є тільки припущенням.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлений перелік об'єктів оподаткування, згідно із підпунктом "а" вказаного пункту об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Абзацами 1-4 пункту 198.2 та абзацами 1-2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, позивачем підтверджено дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач при проведені господарської операції зі своїм постачальником ТОВ "Харпромпостач" оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем при проведенні перевірки. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Податковим Кодексом України правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобов'язань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надав доказів того, що позивач не виконав зобов'язання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки непідтвердженно первинними документами бухгалтерського і податкового обліку висновків за актом перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту квітня 2011 року на 945,00 грн. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.12 у справі № 2а-6530/12/0170/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко