Постанова № 29059731, 31.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року Справа № 1170/2а-2269/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Полудня Є.О. та представників:

позивача: Гура К.В.;

відповідача: Бабенко Н.О. та Бесараба В.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської обласної державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

04 липня 2012 року ТОВ «Дор-Строй»(далі по тексту -позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської обласної державної податкової служби (далі по тексту -відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської обласної державної податкової служби від 01.06.2012р. №0000082310.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що господарські операції з ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»є реальними та відповідають дійсному економічному змісту. Порушення податкового чи іншого законодавства контрагентом позивача не є підставою для позбавлення права на податковий кредит.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, які дають право на формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем законодавства під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Суд не погоджується з висновками акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»її реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16 травня 2012 року №4/2210/33708292.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення, в т.ч. п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2011 р. на суму 1 169 125, 08 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0000082310, яким ТОВ «Дор-Строй»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 169125,08 грн. основного платежу та 584 562,54 грн. штрафних (фінансовими) санкцій.

Суд встановив, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»(продавець) був укладений договір поставки товару №5 від 10.05.2011 року.

На виконання умов вищезазначеного договору протягом жовтня 2011 року ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»здійснено постачання позивачеві щебеневу продукцію, що підтверджується видатковими накладними та специфікаціями до договору.

Оплату вартості поставленого товару здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»поставило позивачеві щебінь, шлак Д1, відсів. Згідно з актами виконаних робіт і договору підряду №05 від 10.05.2011 року ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»надало позивачу послуги з будівництва автомобільної дороги М-04. Всього поставлено щебеневої продукції та надано послуг на загальну суму 7 014 750,49 грн.

ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідні періоду віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих товарів.

В оплату за поставлену щебеневу продукцію, виконані роботи позивач перерахував на рахунок ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8» грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту-Кодекс), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 198.3 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до статті 201 Кодексу, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом статті 198.2 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим Податковим кодексом України.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8» станом на день вирішення спору зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент здійснення спірних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ «Дор-Строй» є будівництво доріг і автострад.

Придбана у ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»щебенева продукція позивачем була використана для будівництва автомобільної дороги М-04.

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»можливостей здійснювати поставку щебеневої продукції на адресу позивача відповідачем не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції ТОВ «Дор-Строй»з ТОВ «Шляхо-будівельне управління №8»здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари (меблі) придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Дор-Строй»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, а висновки Акта перевірки про порушення є помилковими, відтак збільшення ТОВ «Дор-Строй»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської обласної державної податкової служби від 01.06.2012р. №0000082310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Дор-Строй»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської обласної державної податкової служби від 01 червня 2012 року №0000082310.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01.08.2012р.

Суддя Р.В. Жук