Ухвала суду № 29059052, 11.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3972/11/2770

11.07.2012 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кобаля М.І.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Гелеос" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Обухова Алла Вячеславівна, довіреність № 21/9/10-02 від 20.03.12

розглянувши матеріали справи № 2а-3972/11/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 03.03.12 у справі № 2а-3972/11/2770

за позовом Приватного підприємства "Гелеос" (вул. Меньшикова, буд. 82 кв. 82, м. Севастополь, 99053)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, буд. 24, м. Севастополь, 99014)

про визнання дії протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.03.12 у справі № 2а-3972/11/2770 позовні вимоги Приватного підприємства "Гелеос" задоволені частково, а саме: визнані протиправними дії Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя, що виразилися у викладенні в акті про проведення документальної перевірки Приватного підприємства «Гелеос»№ 4408/23-211/31467832/28 від 26 вересня 2011 року висновків про нікчемність правочинів, укладених між Приватним підприємством «Гелеос»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Велес -груп»(в грудні 2010 року, січне - лютому 2011 року); Відкритим акціонерним товариством «Царь -Хлеб»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Про-Електро лтд»; Комунальним підприємством «Севелектроавтотранс»; Федеральним державним унітарним підприємством «13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфир -Траст»; Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОТЕКС -спец монтаж плюс»; Державним підприємством «СРСУ «Севастопольліфт»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт -ЛК»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольський пивобезалкогольний завод»; ССУ Закритим акціонерним товариством «Морстрой»; ГП «Маркет -плаза»та Товариством з обмеженою відповідальністю СК «Гранд -Тектоніка», визнано відсутність компетенції у Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя відносно визнання недійсними правочинів, укладених між Приватним підприємством «Гелеос»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Велес -груп»(в грудні 2010 року, січне - лютому 2011 року); з Відкритим акціонерним товариством «Царь -Хлеб»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Про-Електро лтд»; Комунальним підприємством «Севелектроавтотранс»; Федеральним державним унітарним підприємством «13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфир -Траст»; Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОТЕКС -спец монтаж плюс»; Державним підприємством «СРСУ «Севастопольліфт»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт -ЛК»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольський пивобезалкогольний завод»; ССУ Закритим акціонерним товариством «Морстрой»; ГП «Маркет -плаза»; Товариством з обмеженою відповідальністю СК «Гранд -Тектоніка», у задоволені решти позовних вимог, - відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Гелеос»судовий збір в сумі 28 гривень 23 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.03.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, на підставі наказу №1286 від 13.09.2011 року та постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в м. Севастополі від 18.07.2011 року, було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Гелеос»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТК «Велес-груп»за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, про що складений акт перевірки від 26.09.2011 року №4408/23-211/31467832/28. В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, у частині недодержання вимог зазначених норм у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації ПП «Гелеос»з ПДВ за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року про обсяги придбання у ТОВ «ТК «Велес-груп»та продажу на адресу підприємств-покупців (а отже і задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними. На думку апелянта ним були дотримані усі вимоги діючого законодавства, а отже висновки суду першої інстанції є безпідставними.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Предметом даного спору є визнання неправомірними дій податкового органу з приводу зафіксованого в акті перевірки висновку, який на думку позивача не відповідає Закону України "Про податок на додану вартість". Отже фактично позивач оспорює висновки акту перевірки щодо встановлених порушень.

Розглядаючи спір по суті і задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду адміністративним судом.

Проте, судова колегія не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без належного врахування приписів процесуального права, з огляду на наступне.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, викладені податковим органом висновки в акті невиїзної документальної перевірки не породжують для платника податків настання певних юридичних наслідків, не є для нього обов'язковими та не впливають на його права та обов'язки.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Тому правильною є надана судом першої інстанції правова оцінка обставин справи, відповідно до якої висновки акту перевірки (дії щодо надання висновку в акті перевірки) не мають ознак обов'язковості, притаманних акту індивідуальної дії, та не є дією, тобто активною поведінкою, яка породжує певні правові наслідки для платника податків, оскільки цей акт перевірки є лише засобом фіксації виявлених податковим органом правопорушень.

Втім суд не застосував відповідних процесуальних наслідків до позовних вимог, позаяк висновки акту перевірки не можуть бути предметом позову, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги наведене, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позов не звернув уваги на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту.

А відтак, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку і не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Згідно ч. 1 ст. 203 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує судові рішення в апеляційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 195, 196, п.4 ч.1 ст. 198, п.1 ст.203, п.4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби -задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.03.12 у справі № 2а-3972/11/2770 -скасувати, провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко