Постанова № 29058644, 04.02.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р. м. Чернівці справа № 824/90/13-а

09:00 год.

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області до Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу (далі – відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 125555,90 грн. Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується борг зі сплати фінансових санкцій та пені на загальну суму 125555,90 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження даної справи, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення 22.01.2013 р. (а.с. 19).

29.01.2013 р. відповідачем подано заяву, в якій просив не нараховувати штраф та пеню або ж при вирішенні справи надати відстроку на 1,5 року. Вказував, що до нього застосовано фінансові санкції та пеню 27.11.2012 р., а рішення № 800 отримано 17.12.2012 р., тобто із порушенням п’ятиденного терміну вручення, що стало перешкодою для оскарження вказаного рішення (а.с. 20-22).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини та подані відповідачем заперечення, суд вважає що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що Вижницьке державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Будівельна, 9, ідентифікаційний код 30749729) зареєстроване як юридична особа 06.09.2000 р. Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області (а.с. 5, 25, 26).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ) відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області та є платником єдиного внеску.

27.11.2012 р. позивачем на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ винесено рішення № 800 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 125555,90 грн., в т. ч. штраф у розмірі 118363,18 грн. та пеня у розмірі 7192,72 грн. (а.с. 6).

Вказане рішення надіслане 13.12.2012 р. та одержане уповноваженою особою відповідача 17.12.2012 р., про що свідчить відмітка про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 6 на звороті).

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ст. 6 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць

Відповідно до положень ст. 25 Закону № 2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, в т. ч. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як вбачається із матеріалів справи, у десятиденний строк суму недоїмки, визначену у рішенні № 800 від 27.11.2012 р. відповідач не сплатив, в судовому порядку вказане рішення не оскаржував.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати фінансових санкцій та пені по єдиному внеску становить 125555,90 грн.

Згідно із п.5. ч.4 ст.25 Закону № 2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Судом з достовірністю встановлено наявність з боку відповідача порушень вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині порушення строку сплати недоїмки, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в частині несвоєчасної сплати фінансових санкцій та пені в сумі 125555,90 грн.

Стосовно доводів відповідача щодо протиправності застосування до нього фінансових санкцій та пені суд зазначає наступне.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленому в ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 11 КАС України адміністративний суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, відтак він не може вийти за межі позовних вимог. Проте, суд зобов’язаний вийти за меті позовних вимог, якщо встановить, що обраний позивачем спосіб захисту, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

В дані справі, предметом спору є стягнення з відповідача фінансових санкцій та пені, відтак суд позбавлений повноважень перевіряти в межах вказаного провадження правомірність застосування до відповідача фінансових санкцій та пені.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем строків надіслання рішення, суд не бере до уваги з наступних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 800 винесено органом Пенсійного фонду України 27.11.2012 р. та отримано уповноваженою особою відповідача 17.12.2012 р., що підтверджується відміткою про вручення на рекомендованому поштовому відправленні.

Таким чином, початком перебігу строку оскарження рішення органу Пенсійного фонду України є день отримання рішення відповідачем, у даному випадку цим днем є 17.12.2012 р., а не день винесення рішення, як помилково вважав відповідач. Протягом визначеного Законом № 2464-VІ терміну відповідач не оскаржив вказане рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або в судовому порядку, тому позивач правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості.

Також відповідач зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій та пені не було особисто отримано під підпис. В цьому, на його думку, полягає порушення позивачем норм законодавства щодо порядку вручення платнику рішення.

Відповідно до п. 7.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за № 994/18289 (далі – Інструкція), рішення про нарахування пені та застосування штрафів надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Згідно п. 6.4 цієї Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Проаналізувавши вказану норму можна дійти висновку, що на законодавчому рівні визначено альтернативний спосіб отримання платником вимоги/рішення: шляхом особистого вручення під підпис або шляхом надсилання листом з повідомленням про вручення.

Щодо вимоги відповідача про відстрочення терміну сплати заборгованості суд зазначає наступне.

Порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення врегульовано ст. 263 КАС України.

Так, ч. 1 згаданої статті Кодексу визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Отже, питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто судом тільки після набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, підстав для відстрочення відповідачу терміну сплати заборгованості на час розгляду справи немає.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності або погашення ним в добровільному порядку заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 183-2, 160, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Будівельна, 9, ідентифікаційний код 30749729) на користь управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені у сумі 125555,90 грн.

3.Постанову звернути до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя В.К. Левицький