Ухвала суду № 29056349, 30.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.Справа № 2-а-1889/10/2170

Категорія: Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Херсоні та заступника прокурора Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства (нині ПАТ) «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (правонаступник ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС) та Головного управління Державного казначейства України в Херсонської області (правонаступник - ГУ Державної казначейської служби в Херсонської області) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2010 року ВАТ (нині ПАТ) «Херсонський комбінат хлібопродуктів» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м.Херсоні та ГУ Державного казначейства України в Херсонської області (правонаступник - ГУ Державної казначейської служби в Херсонської області), в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м.Херсоні щодо ненадання до органу державного казначейства висновків із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню на р/рахунок товариства за 2006 рік у сумі 3122660,12 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі ГУ Державного казначейства України в Херсонської області на р/рахунок позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 3122660,12 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року адміністративний позов ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м.Херсоні щодо ненадання до органу державного казначейства висновків із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню на р/рахунок товариства за 2006 рік у сумі 3122660,12 грн. Стягнуто з Державного бюджету України в особі ГУ Державного казначейства України в Херсонської області на користь ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (р/рахунок 260056906 в ХОД ВАТ «Райффайзен БанкАваль» МФО 352093) суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 3122660,12 грн. та судові витрати в сумі 1700 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Херсоні та заступник прокурора Херсонської області 06.08.2010 року та 26.08.2010 року відповідно, подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просять скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні усіх позовних вимог ВАТ (нині ПАТ) «Херсонський комбінат хлібопродуктів» відмовити.

Сторони по справі приймали участь в судовому засіданні 19.09.2012 року, але в останні судові засідання двічі (т.б. 19.12.2012р. та 30.01.2013р.) не з'явилися, про дату, час і місце слухання справи були своєчасно та належним чином повідомлені та, згідно наданих представниками відповідачів заяв, просили розглянути справу за їх відсутності.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ВАТ (нині ПАТ) «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (ід.код 00952367) зареєстрований 15.05.1998р. виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №212222 та довідкою з ЕДРПОУ (а.с.15,16).

Також, ВАТ (ПАТ) «Херсонський комбінат хлібопродуктів» з травня 1998 року знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м.Херсоні та з 20.08.1998р. є платником ПДВ.

Протягом 2006 року позивачем своєчасно подавалися до ДПІ у м.Херсоні податкові декларації з ПДВ та розрахунки сум бюджетного відшкодування, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків.

Відповідно до поданих за цей період декларацій до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства було задекларовано ПДВ на загальну суму 16381020 грн. Однак, на момент розгляду справи судом 1-ї інстанції, залишок невідшкодованого з бюджету ПДВ за 2006 рік складає 3122660,12 грн., в тому числі за січень 2006р - 211342,61 грн., за лютий 2006р. - 55595,39 грн., за березень 2006р. - 105975,70 грн., за квітень 2006р. - 24696 грн., за травень 2006р. - 146704,70 грн., за червень 2006р. - 90771,02 грн., за липень 2006р. - 21098 грн., за серпень 2006р. - 435765,85 грн., за вересень 2006р. - 613302,25 грн., за жовтень 2006р. - 720774,61грн., за листопад 2006р. - 365065,86 грн., за грудень 2006р. - 331568,13 грн. При чому, усі ці суми залишків бюджетної заборгованості підтверджуються актом звірки розрахунків з бюджетом по ПДВ на 01.10.2008 року і, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, підлягають відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що тривала бездіяльність відповідача є протиправною, в зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що суми ПДВ, які підлягають сплаті в бюджет визначаються як різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту. Податковий кредит, у свою чергу, складається із суми податку на додану вартість сплачених (нарахованих) постачальниками протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Датою ж виникнення права платника податків на податковий кредит є дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Як видно зі змісту п.п.7.7.1-7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 цього ж Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному ж значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п.7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що згідно вказаних вимог Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до вимог пп.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу подати декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, відображається у податковій декларації.

Далі, як слідує з приписів пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірне нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначень суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997р., відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов'язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п'ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

В подальшому, як вбачається зі змісту п.7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» протягом 2006 року дійсно надавало до ДПІ у м. Херсоні належним чином оформлені податкові декларації з ПДВ з задекларованим бюджетним відшкодуванням цього податку на розрахунковий рахунок підприємства загалом на суму 16381020 грн., але, на момент подачі даного позову, позивачу було реально відшкодовано ПДВ лише в сумі 13258359,88 грн. Отже, залишок бюджетного боргу з ПДВ складає 3122660,12 грн. (т.б. 16381020 грн. - 13258359,88 грн.).

Крім того, апеляційним судом з матеріалів справи також встановлено, що по всім поданим позивачем у 2006 році деклараціям, податковим органом були проведені документальні невиїзні перевірки, за результатами яких були винесені відповідні податкові повідомлення-рішення, які, в свою чергу, були оскаржені позивачем в судовому порядку та визнані судами усіх 3-х інстанцій протиправними (недійсними). При чому, усі судові рішення по цим спорам (наявні в матеріалах справи) давно набрали законної сили та підлягають виконанню.

Також, при цьому, слід зауважити ще й на ту обставину, що вказуючи, що частина заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ була направлена в рахунок погашення податкових зобов'язань, податковий орган (т.б. відповідач), в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не надав судам обох інстанцій жодних належних і беззаперечних доказів отримання від платника податку дозволу на зміну напрямку бюджетного відшкодування. Використання ж від'ємного значення сум ПДВ в рахунок погашення податкових зобов'язань без письмової згоди платника податків допускається лише при першому декларуванні від'ємного значення з ПДВ, коли платник податку не отримав права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Окрім того, при прийнятті остаточного рішення, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що аналогічної позиції зі спірного питання дотримується і Верховний суд України в своїй постанові від 25.03.2009 року, яка фактично узагальнює численну судову практику про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень щодо нульової ставки у спорах між позивачем та ДПІ у м.Херсоні.

Згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Отже, за таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно, бездіяльність відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Херсоні та заступника прокурора Херсонської області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко