Ухвала суду № 29053199, 21.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р.Справа № 2а-4793/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-4793/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачевське"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лихачевське» звернулося до суду з позовом (далі - позивач) до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за №0000032228 від 27.03.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 373 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на приписи Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи, а також є платником податку на додану вартість та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Відповідно до наказу начальника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 20.02.2012 року за №233 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» за грудень 2010 року.

За результатами вищевказаної перевірки відповідачем було складено акт від 07.03.2012 року за №11/22-204/30378354, яким встановлено порушення положень п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 6.1.1 п.6.1, п.6.4 ст.6, п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі вищевказаного акту відповідачем було ухвалено податкове повідомлення - рішення за №0000032228 від 27.03.2012 року за яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 29802, 00 грн., а за штрафними санкціями 7450, 50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з неправомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів відзначає, що для підтвердження податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі здійснення господарської операції.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображують реальність господарської операції.

До матеріалів справи позивачем були надані документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «Промтехноопт», а саме: договір купівлі - продажу за №1/12 від 17.12.2010 року, виписки за особовими рахунками за 28.12.2010 року та за 24.12.2010 року, рахунки - фактура від 17.12.2010 рок у та від 20.12.2010 року, видаткові накладні за №18/12-4 від 18.12.2010 року та за №20/1 від 20.12.2010 року, податкові накладні за №161 від 18.12.2010 року та за №9 від 20.12.2010 року, товарно - транспортна накладна за №18/12-5 від 18.12.2010 року, договір поставки за №34-Л від 29.07.2010 та специфікація до нього, договір - заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.12.2010 року, ктами виконаних транспортних послуг від 18.12.2010 року та 20.12.2010 року, що свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Відносно доводів апеляційної скарги, щодо відсутності у позивача документів, які підтверджують рух товарно - матеріальних цінностей , колегія суддів ввжає зазначені доводи хибними та необгрунтованими, оскільки матеріали справи підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, а тому відповідачем не було доведено обгрунтованість висновків акту перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність сформованого податкового кредиту та включення до складу податкового кредиту податкових накладних від контрагентів, а тому суд першої інстанції дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку, щодо задоволення адміністративного позову.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-4793/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2013 р.