Рішення № 29049653, 04.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2013 р. Справа № 5004/1521/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луцького регіонального управління, м.Луцьк

про визнання недійсним кредитного договору

Суддя Вороняк А. С.

При секретарі судового засідання Чорному С.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність №424094 від 05.11.2012р.

від відповідача: Куковський І.О. - представник, довіреність №13-11-6723 від 03.05.2012 р.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відводу складу суду, відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, не заявлено.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" в особі філії публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" Луцьке регіональне управління про визнання кредитного договору №6М/2008/980-МК/805 від 10.04.2008 року недійсним. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.11.2012р. було порушено провадження у справі.

26.12.2012 р. від позивача поступила заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в 2011 році їй стало відомо про порушення її прав, оскільки під час розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_4 позивачка допитувалася як свідок і дізналася, що ОСОБА_4 з метою отримання кредитних коштів у ВАТ КБ «Надра» Луцького РУ підробила в кредитному договорі №6М/2008/980-МК/805, графіку погашення кредиту та в меморіальному ордері №995 від 10.04.2008 року її підписи та отримала по них кредит. Коли позивачка ознайомлювалася з даними документами, побачила, що це не її підписи.

09.01.13 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 16.01.13 р. для подання сторонами додаткових доказів.

15.01.2013 р. на адресу суду від представника позивача поступив супровідний лист з копією висновку судово-почеркознавчої експертизи від 13.12.2012 р. за матеріалами справи №5004/2253/11, який був долучений до матеріалів справи.

16.01.2013 р. на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких просять в позові відмовити, свою позицію обґрунтовуючи тим, що постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.2012 р. визнано ОСОБА_4 винною у вчиненні злочинів, передбачених ст..358 ч.ч.1,2,3, ст.366 ч.1 КК України. Судом встановлено факт підробки документів, що дають право лише на отримання кредиту. Кошти надійшли на рахунок СПД ОСОБА_1, відкритий нею особисто. Даним рахунком розпоряджалася тільки позивачка, а згідно умов кредитного договору, зазначені кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1, яка розпорядилася на власний розсуд ними, що стверджується роздруківкою про рух коштів на рахунку та платіжним дорученням №5 від 10.04.2008 р.

16.01.2013 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.01.2013р. для виклику судового експерта в судове засідання з письмовими поясненнями з приводу розбіжностей у зазначених прізвищах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у висновку №4102 від 13.12.2012 р. судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №5004/2253/11.

25.01.2013 р. на адресу суду від судового експерта Гордон Л.В. поступили письмові пояснення з приводу розбіжностей у зазначених прізвищах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у висновку №4102 від 13.12.2012 р. судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №5004/2253/11 в яких зазначено:

1. Підпис від імені ОСОБА_1, розташований в графі «Підпис платника» в Платіжному дорученні №5 від 10.04.2008 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

2. Розбіжність в тексті висновку судового експерта Гордон Л.В. №4102 від 13.12.2012 року при написанні прізвища ОСОБА_1 виникла через збій в програмі виправлення орфографічних помилок комп'ютерної техніки, а саме зміни прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (у різних відмінках).

Просять вважати даний факт технічною помилкою при оформленні висновку з використанням комп'ютерної техніки. Додатково повідомляють, що забезпечити присутність експерта в судовому засіданні неможливо через відсутність коштів на відрядження.

В судовому засіданні судом встановлено, що п.1.1 положення про відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Луцьке регіональне управління стверджується, що згідно рішення Наглядової Ради Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(Протокол №7 від 29.11.2011 року) філію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Луцьке регіональне управління реорганізовано в відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Луцьке регіональне управління.

Пунктом 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 стверджується, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на зазначене, суд з власної ініціативи, керуючись ст.25 ГПК України здійснює заміну найменування відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"Луцького регіонального управління на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луцького регіонального управління у справі № 5004/1521/12.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, підтримав письмові пояснення на позовні вимоги, в яких просив відмовити в задоволенні позову, при розгляді заяви про поновлення строку звернення до суду покладається на думку суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

встановив:

10.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» в особі відділення №11 філії ВАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління(найменування після реорганізації - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Луцьке регіональне управління - далі відповідач, банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(далі-позивач, позичальник) було укладено кредитний договір №6М/2008/980-МК/805(далі-Договір), відповідно до якого Позивачу мало бути надано грошові кошти в розмірі 100 000грн., з строком повернення 09.04.2009 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 18% річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році. Строк користування кредитом починається з моменту надання кредиту у відповідності до п.2.1 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору надання кредиту проводиться шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, шляхом перерахування коштів за реквізитами, вказаними позичальником, або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на позичальника.

Відповідно до п.1.2 копії статуту Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» є правонаступником всіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку «Надра».

Позивач стверджує, що волевиявлення не здійснювала, згоди вона не надавала на укладення даного спірного Договору, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.12 р. про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3, 366 ч.1 КК України та висновком №4102 від 13.12.2012 р. судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №5004/2253/11.

Зазначеною постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.12 р. встановлено, що в квітні 2008 року в м.Луцьку ОСОБА_4 перебуваючи в ВАТ КБ «Надра» Луцького РУ, що знаходиться за адресою Київський майдан, 1 використала копії, складені нею, завідомо підроблені документи від імені суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, що виразилось у їх поданні до банківської установи, які надавали право отримання кредитних коштів та за відсутності умислу на їх подальше привласнення, а саме:

- кредитний договір №6М/2008/980-МК/805, графік погашення кредиту, меморіальний ордер №995 від 10.04.2008 року, де ОСОБА_4 підробила підписи ОСОБА_1

10.04.2008 року на підставі поданих ОСОБА_4 у ВАТ КБ «Надра» вищевказаних підробних документів, між даним банком та СПД ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6М/2008/980-МК/805, згідно якого останній надано кредит в сумі 100 000 грн., які на підставі меморіального ордеру № 995 від 10.04.2008 року перераховані на рахунок ОСОБА_4

Аналізуючи надані докази, пояснення сторін, суд до уваги бере таке:

Постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.2012 р. про обвинувачення ОСОБА_4 по ст.ст.358 ч.ч.1,2,3, 366 ч.1 КК України, керуючись ст. 6-1 КПК України та ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року - закрито провадження у кримінальній справі. Тому, факт, що суд, перейшов до судового розгляду, заслухавши пояснення підсудної ОСОБА_4, яка вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнала повністю та повідомила, що вона дійсно підробляла зазначені документи для подання в банк з метою отримання грошових коштів, крім того, що вона особисто отримувала грошові кошти в касі банку замість ОСОБА_1, враховано господарським судом при розгляді даної справи. Тобто, суд у постанові від 12.04.2012 року встановив факти, проаналізував зібрані в ході попереднього слідства докази та послався на докази, зібрані в ході попереднього слідства, які зафіксовані в обвинувальному висновку. Згідно ст. ст. 257, 264 КПК України(в редакції на час розгляду справи) доказування та дослідження доказів проводиться виключно під час судового розгляду кримінальної справи.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин і матеріалів справи, в тому числі постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі.

П. 2.6 ч.3 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» стверджується, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

П. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» чітко наголошено, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину. Крім того, як далі зазначає Пленум, у вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі у провину, справді сталося, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Отже, перш ніж звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності Луцьким міськрайонним судом, доведено, що діяння, яке поставлено ОСОБА_4 у провину, справді сталося, що воно містить склад злочину і особа ОСОБА_4 винна у його вчиненні. Якщо ж вина підсудної не була б доведена, то провадження в справі потрібно закрити уже за іншими підставами, наприклад, за п. 2 ст. 213 КПК(в редакції на час розгляду справи) - при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину. При цьому необхідно звернути увагу, що під встановленням вини як передумови звільнення від кримінальної відповідальності - не лише встановлення суб'єктивної сторони складу злочину (психічного ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків), а й встановлення факту вчинення такою особою злочинного діяння.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Як встановлено, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Отже, наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною є обов'язковою умовою визнання його недійсним.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.1 ст.628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

З матеріалів справи не вбачається, що сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору - мети, суми, строку кредиту, умов та порядку його видачі та погашення, забезпеченості, відсоткової ставки, порядку плати за кредит, прав та відповідальності сторін щодо видачі та погашення кредиту, тобто взагалі не відбулося волевиявлення позивача.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільно-правових відносин, а саме свобода договору, яка наділяє осіб правом вільно вирішувати питання про укладення договору, про вибір контрагентів, про визначення умов договору.

Статтею 67 Господарського кодексу України, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідачем в порушення вищенаведених положень не надано суду доказів, які б підтверджували укладення спірного кредитного договору позивачем, підписання нею графіку погашення кредиту, меморіального ордеру, платіжного доручення та здійснення власного волевиявлення чи вчинення по дорученню.

Суд не приймає пояснень відповідача, що позивач сама розпорядилася коштами, які поступили на її рахунок, оскільки копією висновку судового експерта Гордон Л.В. № 4102 від 13.12.2012 р. з додатковими письмовими поясненнями від 22.01.2013 р. стверджується, що підпис від імені ОСОБА_1, розташований в графі «Підпис платника» в платіжному дорученні №5 від 10.04.2008 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Розбіжність в тексті висновку судового експерта Гордон Л.В. №4102 від 13.12.2012 року при написанні прізвища ОСОБА_1 виникла через збій в програмі виправлення орфографічних помилок комп'ютерної техніки, а саме зміни прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (у різних відмінках).

Також посилання представника відповідача на те, що гроші з відкритого на ім'я позивача рахунку знімала ОСОБА_1, не відповідає наданим поясненням в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи №0308/4072/2012 підсудною ОСОБА_4, яка повідомила, що отримувала в касі банку грошові кошти замість ОСОБА_1 та взагалі не може бути підставою для відмови в позові, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не виконанні (постанова ВСУ від 11 липня 2012 р. N 6-63цс12).

Наведені обставини свідчать про недійсність оскаржуваного кредитного договору №6М/2008/980-МК/805 від 10.04.2008 року через порушення вимог при його укладанні та доведення діяння, яке поставлено ОСОБА_4 у провину, справді сталося, що воно містить склад злочину і особа ОСОБА_4 винна у його вчиненні, тому підлягає до застосування положення частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, щодо визнання в судовому порядку правочину недійсним.

Відповідно до п. 9.11 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» у рішеннях зі справ, у яких мало місце відновлення процесуальних строків, про це зазначається у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши подану суду заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про поновлення позивачу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.2012 р. звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та провадження в кримінальній справі відносно ОСОБА_4 по ст. ст.358 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3, 366 ч.1 КК України закрито.

З наявних в матеріалах справи доказів та заяви про визнання причини пропуску процесуального строку поважною та його відновлення від 25.12.2012 р., що надійшла на адресу суду за №01-29/16807/12-д від 26.12.2012 р. також вбачається, що позивач про порушення своїх прав дізналася при досудовому розслідуванні кримінальної справи в 2011 році, коли допитувалася як свідок, що дозволяє дійти висновку про не обізнаність позивача ОСОБА_1 про наявність укладеного кредитного договору від 10.04.2008 року, графіку погашення кредиту та меморіального ордеру, а відтак особа не могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Про те, що позивач ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права лише у 2011 року, не спростовується вищевикладеними обставинами.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено з поважної причини, суд задовольняє дане клопотання.

Заявлені позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, що є підставою для їх задоволення.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у сумі 1 073 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним кредитний договір №6М/2008/980-МК/805 укладений 10 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» в особі відділення №11 філії ВАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луцького регіонального управління(Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 1, код ЄДРПОУ 26207141) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1073 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

04.02.13

Суддя А. С. Вороняк