Рішення № 29048691, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/46/2013 29.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

До Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Лафорт»

Про стягнення 3 078,83 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Спахова О.Ю. - представник за довіреністю № 6 від 08.01.13.

Від відповідача: не з'ився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Лафорт» про стягнення шкоди в порядку регрессу в розмірі 3 078,83 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» на підставі Договору страхування № 36/033257/ПР/2.1.5.1. від 30.11.11. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Сузукі», д.р.н. АА 9282 КУ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.13. порушено провадження у справі № 910/46/2013; розгляд справи призначено на 29.01.13. о 11-00.

Представником позивача всудовому засіданні 29.01.13. було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були витребувані судом.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.13. підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.13. не з'явився, але 23.01.13. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково, в частині 2 868,76 грн.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія № 23-07/4213-1 від 18.12.12.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/46/2013.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.11. між позивачем (далі - Страховик), Соболевою К.Д. (далі - Страхувальник), було укладено Договір страхування № 36/033257/ПР/2.1.5.1 (далі - Договір), яким застраховано страхові ризики яким у відповідності до Договору є, зокрема, збитки внаслідок ДТП.

24.04.12. близько 09-50 год. Мельниченко П.Л., керуючи автомобілем «Фольцваген» д.р.н. АА 5507 ВС на перехресті вул. Березняківська - Дарницькицй міст, в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Сузукі» д.р.н. АА 9282 КЕ, під керуванням водія Соболевої К.Д., що спричинило пошкодження траспортних засобів.

25.06.12. Страхувальник звернувся до позивача із заявою № 3145 про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля марки «Сузукі», д.р.н. АА 9282 КЕ, складеного 21.05.12. суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт Плюс», ремонтної калькуляції № 1106Р від 21.05.12., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 3 868,76 грн.

При цьому, суд відзначає, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, чітко відображає суму завданих збитків.

На підставі страхового акту № 36/23310/2.1.5.1 від 04.07.12., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 4 078,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 110 від 04.07.12. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4 078,83 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3233016 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Фольцваген», д.р.н. АА 5507 ВС, яким спричинено ДТП, що зумовило нанесення шкоди автомобілю «Сузукі», д.р.н. АА 9282 КЕ, належить Мельниченку П.Л.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Мельниченка П.Л., який керував автомобілем марки «Фольцфаген», д.р.н. АА 5007 ВС, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля марки «Фольцфаген», д.р.н. АА 5007 ВС, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Лафорт» за полісом № АВ/3233016.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № АВ/3233016) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майно становить 50 000,00 грн., франшиза становить - 1 000,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 35.1) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Регресною вимогою № 5680 від 02.08.12., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Відповідно до ст. 12. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на визначені полісом № АВ/3233016. розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотню вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі: 2 868,76 грн. (3 868,76 грн. - 1 000,00 грн. (франшиза)), внаслідок чого позовні підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, б. 9/10; код ЄДРПОУ 25005889) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, б. 29А; код ЄДРПОУ 20842474) 2 868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 76 коп. - суму страхового відшкодування, 1 499 (одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.13.

Суддя Т.М. Ващенко