Рішення № 29048677, 30.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/17417-2012

30.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 188 454,86 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 188 454,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 1110023 на використання електричної енергії від 28.10.2004 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/17417-2012, розгляд справи призначено на 16.01.2013 р.

11.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 06.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/17417-2012 та заяву про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 16.01.2013 р. представник позивача з’явився. Вимоги ухвали від 06.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/17417-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2013 р. не з’явився. Вимоги ухвали від 06.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/17417-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 16.01.2013 р. не з’явився, а також у зв’язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/17417-2012 розгляд справи відкладено на 30.01.2013 р.

У судове засідання 30.01.2013 р. представники сторін не з’явилися.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2004 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі – постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі – споживач, відповідач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110023 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язаний отримати її та оплатити відповідно до умов Договору (п. 1 Договору).

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до п. 9 Додатку 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ – 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за теплову енергію, поставлену позивачем.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача в розмірі 184 516,29 грн. позивачем надані табуляграми, на підставі яких відповідач був зобов’язаний оплачувати вартість отриманої від позивача теплової енергії.

Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг з 01.10.2011 р. по 01.11.2012 р. позивачем безперебійно виставлялись відповідачу табуляграми на оплату фактично отриманої теплової енергії, згідно з умовами Договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного документу на спростування доказів позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за використану теплову енергію.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме табуляграми, на підставі яких відповідач був зобов’язаний оплачувати спожиту ним теплову енергію, та встановлено, що у відповідача дійсно існувала заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію в розмірі 184 516,29 грн.

11.01.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про уточнення позовних вимог, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог у зв’язку з погашенням відповідачем 19.12.2012 р. заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 184 516,29 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом досліджено подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог та встановлено, що вказана заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до уваги судом.

Таким чином, виходячи з заяви позивача про уточнення позовних вимог, позивач підтвердив сплату відповідачем основної заборгованості за Договором в розмірі 184 516,29 грн. та просить суд стягнути з відповідача на свою користь лише 3 % річних в розмірі 3 938,57 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 3 938,57 грн. підлягають задоволенню, оскільки зазначений показник розрахований позивачем у відповідності до вимог закону.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 938,57 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату подання позовної заяви до суду у відповідача обліковувалась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 184 516,29 грн., тобто відповідачем були порушені умови Договору, що спричинило необхідність звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав в розумінні ч. 1 ст. 1 ГПК України. Вказана заборгованість була сплачена відповідачем лише 19.12.2012 р., що не заперечується сторонами. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що судовий збір в розмірі 3 769,10 грн. повинно бути покладено на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, будинок 10/8; ідентифікаційний код: 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 131305) 3 % річних в розмірі 3 938 (три тисячі дев’ятсот тридцять вісім) грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 769 (три тисячі сімсот шістдесят дев’ять) грн. 10 коп.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя О.В. Нечай