Рішення № 29047726, 04.02.2013, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

29 січня 2013 року справа № 5028/14/68/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Київ»,

03138, м. Київ, вул. Каменярів, 21

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля», 15522, смт. Седнів, Чернігівський район, вул. Лизогуба, 13

про стягнення 370 482 грн. 12 коп.

Суддя Н.Ю.Книш

Представники сторін:

від позивача: Воєвода В .О., представник, довіреність від 19.12.12р.

від відповідача: Коростенський В.В. представник довіреність від 10.01.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Київ» заявлено позов до закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» про стягнення 308 189,17грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., 5359,81грн. курсової різниці згідно п.4.1 договору, 9 769,82 грн. пені та 21 738,32 грн. штрафу 5% згідно п.8.5.1 договору, 23,46грн. інфляційних, 23 447,57грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами згідно п.8.5.2 договору, 1 953,96грн. трьох процентів річних згідно ст.625 ЦК України.

Позивачем через канцелярію суду подано клопотання від 20.12.12р. про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Вказане клопотання судом задоволено, під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.13р. надав письмове пояснення до розрахунку від 28.12.12р., в якому навів розрахунок боргу, пені за період з 09.05.12р. по 13.05.12р. та з 16.05.12р. по 07.12.12р., 3% річних за період з 09.05.12р. по 13.05.12р. та з 16.05.12р. по 07.12.12р., інфляційних за вересень 2012 року, штрафу, відсотків за неправомірне користування чужими коштами за період з 09.05.12р. по 13.05.12р. та з 16.05.12р. по 07.12.12р., основного боргу з урахуванням курсової різниці.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.01.13р. надав відзив на позовну заяву від 10.01.13р., в якому заперечував проти нарахованих позивачем пені, інфляції, відсотків за користування чужими коштами, штрафу, 3% річних та курсової різниці та просив відмовити позивачу у позові в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 56933,14грн., а також в частині стягнення курсової різниці згідно п.4.1 договору в розмірі 5359,81грн. У поданому відзиві відповідач посилається на виконання 17.09.12р. та 21.09.12р. вимог претензії позивача вих.№б/н від 11.09.12р. щодо погашення заборгованості по передоплаті у розмірі 23 457,82грн., у зв'язку з чим вважає вимоги позивача про стягнення інфляційних, 3% річних, штрафних санкцій за період з 09.05.12р. по 15.10.12р. по сумам передоплати абсурдними і такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач заперечує проти вимог позивача щодо одночасного стягнення з нього пені у розмірі 9 769,82грн. та 5% штрафу у розмірі 21 738,32грн., вважаючи, що позивач фактично намагається застосувати до відповідача подвійну відповідальність за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України, а також вважає, що штраф підлягає обрахуванню від суми невиконаного відповідачем зобов'язання на момент подачі позову 308 189,17грн. і відповідно сума 5% штрафу має складати 15 109,46грн., а не 21 738,32грн., заявлених позивачем до стягнення. Відповідач вважає розрахунки пені завищеними, оскільки у 2012 році - 366 днів. На думку відповідача, оскільки позивач сам порахував відсотки по договору і по закону, надавши вибір суду, підлягають задоволенню відсотки, розраховані на підставі закону, а саме ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки закон на відміну від договору має вищу силу та застосовується першочергово, у розмірі 1 391,83 грн. за період з 16.10.12р. по 07.12.12р. Відповідач вважає, що зроблений позивачем розрахунок курсової різниці згідно п.4.1 договору є надто завищеним, оскільки за даними сайту Курс (htth:// kurs.com.ua) курс валют на міжбанку станом на 08.01.13р. становить 8,065 за 1 долар, а позивач обраховує суму боргу з урахуванням курсової різниці, посилаючись на довідку АТ «Райффайзен банк Аваль» №06-01/335 від 06.12.12р., якою встановлено курс купівлі-продажу іноземної валюти за гривні для всієї мережі АТ «Райффайзен банк Аваль» на робочий день 07.12.12р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.13р. надав заяву про зменшення позовних вимог від 23.01.13р., в якій зазначив, що позивач прийняв рішення про відмову від нарахувань на суму боргу інфляційних втрат та зменшує на відповідну суму початкові вимоги, що так як п.8.5.2 договору встановлено, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару відповідач має сплатити на користь позивача відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу, позивач дійшов висновку про необхідність відмовитися від стягнення з відповідача 3% річних згідно ст.625 ЦК України, таким чином сума заборгованості становить: сума основного боргу - 308189,18грн., курсова різниця згідно п.4.1 договору - 5359,81грн., пеня - 9739,99грн., відсотки за неправомірне користування чужими коштами - 23375,32грн., штраф 5% - 21738,32грн., всього 386402,62грн. та просив суд зменшити розмір позовних вимог, встановити ціну позову в сумі 368402,62грн.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, а подана позивачем заява про зменшення позовних вимог не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом.

Суд прийняв зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляції в сумі 23,46грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 1953,96грн., в частині стягнення пені в сумі 29,83грн., в частині стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами 36% в сумі 72,25грн., про що зазначено в ухвалі від 23.01.13р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.13р. надав заперечення на відзив від 21.01.13р., в якому зазначив, що специфікацією до договору встановлені наступні строки здійснення передплати за відповідний товар: 08.05.12р., 15.05.12р., 20.05.12р. та 06.07.12р., що на момент пред'явлення претензії відповідач вже прострочив виконання зобов'язання чим порушив положення ст.526, 530 ЦК України та умови договору, що вимоги про погашення заборгованості не були виконанні у строк, встановлений претензією, крім того, договором не передбачено порядок досудового врегулювання спорів, як того вимагає ч.1 ст.5 ГПК України, що штраф і пеня передбачені п.8.5.1 договору є не відповідальністю, а є видом забезпечення виконання зобов'язання, а тому твердження відповідача про подвійний характер відповідальності не має під собою правового обґрунтування, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.12р. №06/5026/1052/2011). Стосовно твердження відповідача про те, що нарахування штрафу у розмірі 5% потрібно проводити не від суми боргу, а від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання, позивач зазначив, що зобов'язання відповідача по договору мають грошовий характер, а сума невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання називається боргом, що підтверджується положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України. Стосовно твердження відповідача, що штраф повинен становити 15409,46грн. позивач зазначив, що специфікацією до договору встановлені наступні строки здійснення передплати по договору : 08.05.12р., 15.05.12р., 20.05.12р., 06.07.12р. та 15.10.12р. - строк повного розрахунку по договору, що відповідно до розрахунку, наданого позивачем, штраф нараховується на суму боргу, яка виникла станом на 09.05.12р., 16.05.12р., 22.05.12р., 07.07.12р. та 16.10.12р. відповідно, сума боргу розрахована позивачем за вирахуванням оплат, здійснених відповідачем на момент порушення виконання зобов'язання. Також позивач зазначив, що так як п.8.5.2 договору встановлено, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару відповідач має сплатити на користь позивача відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу позивач дійшов висновку про необхідність відмови від стягнення з відповідача 3% річних згідно ст.625 ЦК України, що було здійснено шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог, стосовно періоду за який нараховувались 36% він є аналогічним періоду нарахування штрафних санкцій по договору. Стосовно розрахунку боргу з рахуванням курсової різниці позивач зазначив, що ч.2 ст.632 ЦК України встановлено, що зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, так відповідно до п.4.1 договору ціна товару вказується у додаткових угодах (специфікаціях), ціна товару розрахована по курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, згідно додаткових угод (специфікацій), до української гривні, визначеному банком постачальника на дату підписання цього договору, на день фактичної оплати покупцем ціни товару, у разі зростання курсу продажу іноземної валюти на МВРУ до української гривні, визначеного банком постачальника, ціна товару автоматично збільшується на таку різницю, на дату підписання договору курс продажу іноземної валюти на МВРУ визначений банком постачальника становить 8,05грн. за 1 долар США, банком постачальника є АТ «Райффайзен банк Аваль», курс продажу іноземної валюти (долар США) станом на 07.12.12р. становить 8,19грн. за 1 долар США, сума боргу належна до оплати з урахуванням курсової різниці згідно п.4.1 договору станом на 07.12.12р. становить 313 548,98грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.13р. надав пояснення від 18.01.13р., в якому зазначив, що за даними відповідача сума основної заборгованості останнього за договором складає 308189,17грн., що також вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків наданого позивачем, при цьому позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 308189,18грн. і саме на цю суму безпідставно нараховує штрафні санкції, що більшість розрахунків штрафних санкцій нарахованих позивачем стосуються попередньої оплати, проте 11.09.12р. позивачем була надана претензія, в якій він вимагав в строк 7 банківських днів погасити заборгованість по попередній оплаті за договором у розмірі 23457,82грн., оскільки вимоги зазначеної претензії були виконані відповідачем в повному обсязі двома траншами - 20000грн. і 3457,82грн., а відтак зобов'язання в цій частині були виконаними і вимоги позивача в цій частині про стягнення штрафних санкцій за період з 09.05.12р. по 15.10.12р. по сумам передплат є абсурдними і такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач зазначив, що вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися, якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці, а отже сума боргу в цьому періоді зменшується та навів свій розрахунок інфляційних нарахувань. Крім того, відповідач зазначив, що пред'являючи вимоги про стягнення пені та штрафу позивач намагається застосувати до відповідача подвійну відповідальність за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України, що як вбачається з позовної заяви за підрахунками позивача сума невиконаного відповідачем зобов'язання на момент подачі позову складає 308189,17грн., відповідно сума 5% штрафу має складати 15409,46грн., а не 21738,32грн., що розрахунки пені зроблені позивачем є завищеними, а в частині стягнення за період з 09.05.12р. по 15.10.12р. взагалі такими, що не підлягають задоволенню, що вимоги в частині стягнення 3% річних та 36% річних підлягають задоволенню лише щодо відсотків розрахованих на підставі закону і лише в розмірі 1388,03грн. за період з 16.10.12р. по 07.12.12р. Також, відповідач заперечив проти стягнення курсової різниці, зазначивши, що курсова різниця обраховується на день фактичного перерахування коштів, що вбачається з формули наведеної в п.4.1 договору, а оскільки відповідач не перераховував 07.12.12р позивачу ніяких коштів, то відповідно і стягнення суми бору з урахуванням курсової різниці станом на 07.12.12р. є безпідставним.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.13р. надав для огляду оригінали документів, серед яких: Договору поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.13р. заявив усне клопотання про ознайомлення з оригіналом Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.13р. заперечував проти залучення до матеріалів справи оригіналу Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., просив суд дану угоду не розглядати, оскільки вона не стосується предмету спору, а оригінал даної угоди потрапив до документів поданих для огляду суду випадково та заявив усне клопотання про повернення оригіналу додаткової угоди №1 від 25.06.12р., так як суд незаконно утримує у себе оригінал даної угоди та заперечив проти ознайомлення представника відповідача з оригіналом Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., вважаючи, що цей документ є особистим документом ТОВ «Сервісагро-Київ». Крім того, представник позивача заперечив проти зняття копії Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. та долучення її до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.13р. просив суд залучити до матеріалів справи оригінал Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. та заперечив стосовно заяв представника позивача про повернення даної угоди, зазначивши, що представник позивача вже надав у судовому засіданні оригінали документів для огляду суду.

Суд зазначив, що дана додаткова угода №1 від 25.06.12р. вже подана представником позивача для ознайомлення та ознайомив представників сторін з даною угодою, також суд зазначив, що в Додатковій угоді №1 від 25.06.12р. йдеться посилання на договір поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., специфікацію №2 від 27.04.12р. та специфікацію №5 від 14.05.12р.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.13р. надав клопотання, в якому зазначив, що 23.01.12р. в судовому засіданні представником позивача була подана для огляду додаткова угода до договору, який є предметом спору у справі №5028/14/68/2012 та просив суд долучити до матеріалів справи оригінал наданої позивачем додаткової угоди до договору №КИ-ЧН-22-230412/33Р-РЯ від 23.04.12р. і застосувати до позивача штраф передбачений п.5 ст.83 ГПК України за неповагу до суду.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.13р. заявив усне клопотання про застосувати до відповідача штрафу, передбаченого п.5 ст.83 ГПК України за неповагу до суду.

Суд задовольнив клопотання представника позивача про повернення оригіналу Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. Суд не задовольнив клопотання представника відповідача в частині застосування штрафу до позивача за неповагу до суду та усне клопотання представника позивача про застосування до відповідача штрафу за неповагу до суду, оскільки згідно з приписами ГПК України застосування штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком. Клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи оригіналу Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. судом не задовольняється, оскільки залучення оригіналів документів є правом сторони, а в цьому випадку правом позивача.

В судовому засіданні 23.01.13р. суд оглянув подані представником позивача оригінали документів та після огляду повернув представнику позивача оригінали таких документів: статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Київ» (нова редакція) від 23.05.12р., видаткової накладної № 430 від 17.05.2012р., видаткової накладної № 456 від 18.05.2012р., довіреності №183 від 17.05.2012р., видаткової накладної № 423 від 15.05.2012р., довіреності №175 від 15.05.2012р., видаткової накладної № 404 від 14.05.2012р., довіреності №166 від 14.05.2012р., видаткової накладної № 290 від 29.04.2012р., довіреності №135 від 27.04.2012р., довіреності №142 від 29.04.2012р., видаткової накладної № 477 від 21.05.2012р., довіреності №190 від 21.05.2012р., видаткової накладної № 564 від 01.06.2012р., довіреності №212 від 31.05.2012р., додаткової угоди (специфікації) №1-додаток до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., протоколу №12 засідання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Київ» від 22.11.2010р., наказу №21-К від 02.12.2010р.

В судовому засіданні 23.01.13р. суд оглянув подані представником відповідача оригінали документів та після огляду повернув представнику відповідача оригінали таких документів: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №687752, довідки АА №038358 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), статуту ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» від 24.12.2005р.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.13р. надав клопотання, в якому просив витребувати у позивача копію додаткової угоди від 25.06.12р. до договору №КИ-ЧН-22-230412/33Р-РЯ від 23.04.12р., оскільки зазначена додаткова угода є у позивача, доказом чого є наданий позивачем оригінал цієї додаткової угоди в судовому засіданні 23.01.12р., доказом неможливості надання відповідачем зазначеної додаткової угоди є те, що позивач не повернув екземпляр відповідачу, що підтверджується поясненням позивача, зафіксованим технічними засобами у судовому засіданні 23.01.13р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.13р. заявив усне клопотання про витребування у відповідача додаткової угоди від 25.06.12р. до договору №КИ-ЧН-22-230412/33Р-РЯ від 23.04.12р.

Суд задовольнив письмове клопотання відповідача та усне клопотання позивача про витребування додаткової угоди від 25.06.12р. до договору №КИ-ЧН-22-230412/33Р-РЯ від 23.04.12р.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення від 29.01.13р., в якому зазначив, що витребувана додаткова угода №1 від 25.06.12р. до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р. укладена про внесення змін у графі «Строк оплати» в частині попередньої оплати товару в Додатковій угоді (Специфікації): №2 від 27.04.12р., №5 від 14.05.12р. до Основного договору, згідно якої кінцевим строком попередньої оплати вважається 06.07.12р., що Специфікацій №2 від 27.04.12р. та №5 від 14.05.12р. в документальному вигляді не існує, будь-яких зобов'язань по їх виконанню на себе сторони не приймали, а також позивачем не заявлено будь-яких позовних вимог, які б ґрунтувалися на даних Специфікаціях, що Додаткова угода №1 від 25.06.12р. вносить зміни до Специфікацій, яких не існує, а тому не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків, як того вимагає ч.1 ст.202 ЦК України, тобто Додаткова угода №1 від 25.06.12р. не є правочином по своїй суті. Позивач повідомляє, що підтверджує позовні вимоги такими доказами: Договором поставки продукції для сільгоспвиробництва №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р., Додатковою угодою (Специфікацією) №1 від 23.04.12р. до нього, видатковими накладними №290 від 29.04.12р., №404 від 14.05.12р., №423 від 15.05.12р., №430 від 17.05.12р., №456 від 18.05.12р., №477 від 21.05.12р., №564 від 01.06.12р., довіреностями на отримання №135 від 27.04.12р., №142 від 29.04.12р., №166 від 14.05.12р., №175 від 15.05.12р., №183 від 17.05.12р., №190 від 21.05.12р., №212 від 31.05.12р., що асортимент товару, його кількість, ціна, передбачені Додатковою угодою (Специфікацією) №1 від 23.04.12р., поставлені відповідачу згідно наведених вище видаткових накладних та довіреностей на отримання, що поставок будь-якого іншого товару, не передбаченого Додатковою угодою (Специфікацією) №1 від 23.04.12р., позивач відповідачу не здійснював. Позивач зазначив, що виходячи з аналізу ст.43, 32-34 ГПК України, ст.202 ЦК України, Додаткова угода №1 від 25.06.12р. до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р. не є правочином по своїй суті, та як не є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а тому не може бути належним та допустимим доказом по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення №18 від 28.01.13р., в якому зазначив, що генеральним директором товариства було підписано в двох примірниках Додаткову угоду №1 від 25.06.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р., яка була підготовлена та передана для підписання ТОВ «Сервісагро-Київ», що обидва примірники цієї угоди були передані представнику ТОВ «Сервісагро-Київ» Рябову Є.О. для підписання генеральним директором даного товариства, що до цього часу примірник Додаткової угоди №1 так і не був повернутий, що за домовленістю між ТОВ «Сервісагро-Київ» та ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» зазначеною Додатковою угодою №1 від 25.06.12р. сторони домовились змінити строк оплати за весь асортимент поставленого товару зазначеного в Додатковій угоді №1 від 23.04.12р. в розмірі 30% суми до 06.07.12р., що в судовому засіданні 23.01.13р. під час оголошення суддею змісту оригіналу Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р., яка була надана представником позивача, було озвучено, що підписанням Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. сторони вирішили внести зміни до Специфікації №2 від 27.04.12р. та Специфікації №5 від 06.07.12р. Відповідач зазначив, що між ТОВ «Сервісагро-Київ» та ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» не підписувалась Специфікація №2 від 27.04.12р. та Специфікація №5 від 06.07.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р., а підписувалась лише одна Специфікація №1 від 23.04.12р., а Додаткова угода №1 від 25.06.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р. стосується саме внесення змін до додаткової угоди (Специфікації) №1 від 23.04.12р., оскільки підписанням додаткової угоди №1 від 25.06.12р. сторони домовились внести зміни саме щодо строку оплати за товар в розмірі 30% суми зазначеного в Додатковій угоді (Специфікації) №1 від 23.04.12р. - Додаток до договору поставки №КИ-ЧН-22-23042/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р.

Представник позивача в судовому засіданні надав для огляду оригінали таких документів: договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. Представник позивача заявив усне клопотання про залучення копії додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. до матеріалів справи. Суд оглянув подані оригінали документів та повернув їх представнику позивача. Суд клопотання представника позивача задовольнив, копію Додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. до матеріалів справи залучив.

Представник відповідача в судовому засіданні надав для огляду суду оригінали договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. та додаткової угоди (специфікації) №1-додаток до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. і просив залучити до матеріалів справи їх копії. Суд оглянув оригінали документів та повернув їх представнику відповідача. Суд залучив до матеріалів справи копії договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. та додаткової угоди (специфікації) №1-додаток до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про ознайомлення з оригіналом додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р., яке суд задовольнив. Представник позивача в судовому засіданні надав оригінал додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. для ознайомлення. Представник відповідача ознайомився з оригіналом документу, після огляду суд повернув представнику позивача оригінал додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про залучення до матеріалів справи копії довідки ТОВ «Сервісагро-Київ» №6 від 28.01.12р. про курси продажу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні та копії довідки №13-24/278 від 24.01.13р. про середньозважений курс долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні, підписану заступником директора регіональної дирекції в м. Київ ПАТ «Банк Кіпру», та зазначив, що не зміг надати довідку стосовно курсу продажу іноземної валюти (долара) на міжбанківському валютному ринку України до української гривні, визначеної банком постачальника на день фактичного перерахування коштів, оскільки звертався до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», де йому відмовили у видачі довідки посилаючись на те, що курс продажу-купівлі іноземної валюти (долара) на міжбанківському валютному ринку України до української гривні є комерційною таємницею. Крім того, представник позивача надав для огляду суду оригінали довідки №6 від 28.01.12р. та довідки №13-24/278 від 24.01.13р.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти залучення до матеріалів справи копії довідки №13-24/278 від 24.01.13р. про середньозважений курс долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні, підписаної заступником директора регіональної дирекції в м. Київ ПАТ «Банк Кіпру», вважаючи що вона не стосується справи, оскільки банком, який обслуговує позивача є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а довідка надана представником позивача, отримана у іншому банку, який можливо і не обслуговує позивача та не має відношення до даної справи і тому ця довідка не може бути залучена до матеріалів справи. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не надав жодних доказів, щоб підтверджували, що ПАТ «Банк Кіпру» є банком, який обслуговує позивача, а у договорі зазначено, що банком, який обслуговує позивача є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Суд залучив до матеріалів справи копію довідки ТОВ «Сервісагро-Київ» №6 від 28.01.12р. про курси продажу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні та копію довідки №13-24/278 від 24.01.13р. про середньозважений курс долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні, підписану заступником директора регіональної дирекції в м. Київ ПАТ «Банк Кіпру».

Представник позивача в судовому засіданні дав додаткові усні пояснення стосовно додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. та специфікації №2 від 27.04.12р., специфікації №5 від 14.05.12р, зазначивши що даних специфікацій не існує на папері та дана угода не є правочином та не має правових підґрунть.

Представник відповідача в судовому засіданні дав додаткові усні пояснення стосовно додаткової угоди №1 від 25.06.12р. до договору поставки № КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва від 23.04.2012р. та специфікації №2 від 27.04.12р., специфікації №5 від 14.05.12р.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач зробив перерахунок курсової різниці по договору і просить суму курсової різниці, яка стягується з відповідача встановити у сумі 714,84грн. Представник позивача заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку боргу по курсовій різниці станом на 29.01.13р.

Суд задовольнив усне клопотання представника позивача та залучив до матеріалів справи розрахунок боргу по курсовій різниці станом на 29.01.13р., зазначивши при цьому, що відповідно до ст.22 ГПК України збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна шляхом подачі відповідної заяви у письмовому вигляді.

Представник позивача залишив це питання на розсуд суду та зазначив, що більше ніяких заяв та клопотань немає.

Враховуючи, що позивачем до прийняття рішення судом у відповідності до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України не подано із додержанням правил вчинення відповідної процесуальної дії заяви стосовно зміни вимог про стягнення з відповідача курсової різниці, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог від 23.01.13р., яка прийнята судом.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

23.04.12р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві (відповідачу у справі) продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товару відповідно до п.1.2 договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до договору.

Згідно п.1.3-1.4 договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його повне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк та порядок поставки й інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до договору, які є невід'ємною його частиною Зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації ) до договору.

Відповідно до п.2.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.12р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

У п.2.3-2.5 договору сторони обумовили, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INKOTERMS-2010, конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення. Поставка товару здійснюється за умови наявності у покупця належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до договору. Строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації).

23.04.12р. сторони підписали Додаткову угоду (специфікацію) №1, в якій визначили, найменування (асортимент) товару, кількість, ціну (без ПДВ), якість товару, строк оплати, строк поставки, умови поставки, упаковку та маркування товару. Так, сторони передбачили, що постачається такий товар: Міура, КЕ(5л) у кількості 100л, на загальну суму 16118,00грн., строк оплати: 30% суми до 06.07.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Престиж, 29% т.к.с.(1л) у кількості 60л, на загальну суму 21150,00грн., строк оплати: 30% суми до 06.07.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Дітан М-45(25л)з.п. у кількості 800кг, на загальну суму 46208,00грн., строк оплати: 30% суми до 08.05.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Балерина,с.е(5л) у кількості 100л, на загальну суму 10216,00грн., строк оплати: 30% суми до 08.05.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Фабіан,ВДГ(5кг) у кількості 13кг, на загальну суму 22208,29грн., строк оплати: 30% суми до 06.07.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Лазуріт,СП(0,5кг) у кількості 280кг, на загальну суму 76532,40грн., строк оплати: 30% суми до 06.07.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Ад'ю,Р(5л) у кількості 35л, на загальну суму 2212,70грн., строк оплати: 30% суми до 06.07.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Старгезан 500,к.с.(20л) у кількості 1400л, на загальну суму 105490,00грн., строк оплати: 30% суми до 15.05.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Харус плюс,к.е(20л) у кількості 800л, на загальну суму 46944,00грн., строк оплати: 30% суми до 15.05.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Ацетоган 900к.е.(20л) у кількості 280л, на загальну суму 20487,60грн., строк оплати: 30% суми до 15.05.12р., 70% суми до 15.10.12р.; Сідопрід,т.к.с.(10л) у кількості 40л, на загальну суму 23133,20грн., строк оплати: 30% суми до 20.05.12р., 70% суми до 15.10.12р. Всього товар на суму 390 700,19грн., сума ПДВ 78 140,04грн., всього з ПДВ 468 840,23грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних: №290 від 29.04.12р. на суму 56 980,80грн. (Міура, КЕ(5л) у кількості 100л, на загальну суму 16 118,00грн., Престиж,29% т.к.с(1л) у кількості 60л, на загальну суму 21 150,00грн., Балерина,с.е(5л) у кількості 100л, на загальну суму 10 216,00грн., разом 47 484,00грн., сума ПДВ 9 496,80грн.); №564 від 01.06.12р. на суму 29 305,19грн. (Фабіан,ВДГ(5кг) у кількості 13кг, на загальну суму 22 208,29грн., Ад'ю,Р(5л) у кількості 35л, на загальну суму 2 212,70грн., разом 24 420,99грн., сума ПДВ 4 884,20грн.), №477 від 21.05.12р. на суму 27 759,84грн. (Сідопрід,т.к.с.(10л) у кількості 40л, на загальну суму 23 133,20грн., разом 23 133,20грн., сума ПДВ 4 626,64грн.), №430 від 17.05.12р. на суму 207 505,92грн. (Харус плюс,к.е(20л) у кількості 800л, на загальну суму 46 944,00грн., Старгезан 500,к.с.(20л) у кількості 1 400л, на загальну суму 105 490,00грн, Ацетоган 900к.е.(20л) у кількості 280л, на загальну суму 20 487,60грн., разом 172 921,60грн., сума ПДВ 34 584,32грн.); №456 від 18.05.12р. на суму 22 959,72грн. (Лазуріт,СП(0,5кг) у кількості 70кг, на загальну суму 19 133,10грн., сума ПДВ 3 826,62грн.), №423 від 15.05.12р. на суму 55 449,60грн. (Дітан М-45(25л)з.п. у кількості 800кг, на загальну суму 46 208,00грн., сума ПДВ 9 241,60грн.), №404 від 14.05.12р. на суму 68 879,16грн (Лазуріт,СП(0,5кг) у кількості 210кг, на загальну суму 57 399,30грн., сума ПДВ 11 479,86грн.).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними та довіреностями №135 від 27.04.12р., №142 від 29.04.12р., №212 від 31.05.12р., №190 від 21.05.12р., №183 від 17.05.12р., №175 від 15.05.12р., №166 від 14.05.12р., копії яких додані позивачем до матеріалів справи, і не спростовується відповідачем. Під час огляду, наданих позивачем оригіналів вище перелічених довіреностей, суд з'ясував, що на довіреностях проставлені печатки відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.5.2.2 договору покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати товару за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях).

Відповідно до п.4.2. договору строк оплати зазначається в додаткових угодах (специфікаціях).

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в такі строки: по видатковій накладній №290 від 29.04.12р. за поставлений товар Міура, КЕ -30% суми до 06.07.12р., що становить - 5 802,48грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить - 13 539,12грн., Престиж,29%т.к.с - 30% суми до 06.07.12р. що становить - 7 614,00грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить - 17 766,00 грн., за поставлений товар Балерина,с.е - 30% суми до 08.05.12р., що становить - 3 677,76 грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить - 8 581,44грн.; по накладній №564 від 01.06.12р. за поставлений товар Фабіан,ВДГ та Ад'ю,Р - 30% суми до 06.07.12р., що становить - 8 791,56грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить - 20 513,63грн.; №477 від 21.05.12р. за поставлений товар Сідопрід,т.к.с. - 30% суми до 06.07.12р., що становить - 8 327,95 грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить - 19 431,89 грн.; №430 від 17.05.12р. за поставлений товар Старгезан 500,к.с. - 30% суми до 15.05.12р., що становить 37 976,40грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить 88 611,60грн., Харус плюс,к.е - 30% суми до 15.05.12р., що становить 16 899,84грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить 39 432,96грн., Ацетоган 900к.е. - 30% суми до 15.05.12р., що становить 7 375,54грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить 17 209,58грн.; №456 від 18.05.12р. за поставлений товар Лазуріт,СП, - 30% суми до 06.07.12р., що становить 6 887,92грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить 1 6071,80грн.; №423 від 15.05.12р. за поставлений товар Дітан М-45 - 30% суми до 08.05.12р., що становить 16 634,88грн., 70% суми до 15.10.12р., що становить 38 814,72грн.; №404 від 14.05.12р. за поставлений товар Лазуріт,СП - 30% суми до 06.07.12р., що становить 20 663,75гнр., 70% суми до 15.10.12р., що становить 48 215,41грн.

З огляду на вище наведене, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язався сплатити позивачу 30% суми товару в обумовлені додатковою угодою (специфікацією) №1 від 23.04.12р. строки (08.05.12р., 15.05.12р., 20.05.12р., 06.07.12р.), перерахувавши на рахунок позивача всього 140 652грн.08коп., у строк до 15.10.12р. - відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 328 188,15грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовує відповідач, останній в обумовлені строки оплати - 30% суми та 70% суми товару своєчасно та в повному обсязі не проводив.

В підтвердження проведення відповідачем часткової оплати вартості товару позивачем надано копії банківських виписок (т.1 а.с.77-89), відповідно до яких відповідач перерахував позивачу 03.05.12р. - 17 193,24грн.; 14.05.12р. - 20 000,00грн., 11.07.12р. - 5 000,00грн., 13.07.12р. - 5 000,00грн., 20.07.12р. - 20 000,00грн., 31.07.12р. - 5 000,00грн., 02.08.12р. - 5 000,00грн., 17.08.12р. - 20 000,00грн., 21.08.12р. - 10 000,00грн., 30.08.12р. - 10 000,00грн., 17.09.12р. - 20 000,00грн., 21.09.12р. - 3 457,82грн., 15.11.12р. - 20 000,00грн., а всього 160 651,06грн.

Суд не прийняв до уваги твердження відповідача, що платіж в сумі 10 000,00грн. проведено ним 29.08.12р., оскільки згідно виписки банку по рахунку від 30.08.12р. (а.с.86), наданої позивачем до матеріалів справи, та банківської виписки від 30.08.12р. (а.с.184), копія якої надана відповідачем до матеріалів справи, банківська операція по перерахуванню відповідачем коштів у сумі 10 000,00грн. по платіжному документу № 382 від 29.08.12р. на рахунок позивача здійснена 30.08.12р.

Дослідивши подані сторонами документи, суд дійшов висновку, що відповідач з урахуванням платежу проведеного на користь позивача 21.09.12р. здійснив фактичне перерахування коштів у сумі 140 651,06грн., в той час як зобов'язання відповідача по сплаті 30% суми товару становила - 140 652грн.08коп., недоплата зі сторони відповідача на користь позивача становила 01грн.02коп.

Здійснивши 15.11.12р. перерахування коштів у сумі 20 000,00грн. на рахунок позивача, з яких 01грн.02коп. враховані позивачем в оплату заборгованості яка рахувалася за відповідачем в частині виконання зобов'язання по сплаті 30% суми, відповідач, в свою чергу, виконав у повному обсязі із порушенням строків зобов'язання по сплаті 30% суми товару за умовами додаткової угоди (специфікації) №1 від 23.04.12р. у сумі 140 652грн.08коп. Решта суми оплати 19 998,98грн. (20 000,00грн.-01,02грн.) зарахована позивачем в рахунок виконання відповідачем зобов'язання по сплаті до 15.10.12р. - 70% суми товару.

За таких обставин, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача по оплаті за отриманий товар на підставі додаткової угоди (специфікації) №1 від 23.04.12р. до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р. становить 308 189грн.17коп., що підтверджується матеріалами справи, актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.11.12р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, та не спростовується відповідачем.

Суд не прийняв до уваги зазначення позивачем в заяві про зменшення позовних вимог від 23.01.13р. суми боргу в розмірі 308 189грн.18коп., оскільки первинними документами підтверджується поставка відповідачу товару на суму 468 840,23грн. та оплата відповідачем товару на суму 160 651,06грн. (468 840,23грн. - 160 651,06грн. = 308 189,17грн.), а відповідно борг становить 308 189,17грн.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг в сумі 308 189,17грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

У п. 8.5.1. договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п.8.9 договору сторони домовились, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.8.5.1.-8.5.2 договору встановлюється у 3 роки.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сум 9 739,99грн. за період з 09.05.12р. по 13.05.12р. і за період з 16.05.12р. по 07.12.12р. та штраф 5% - 21 738,32грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару у строк 08.05.12р., 15.05.12р., 20.05.12р., 06.07.12р. та 15.10.12р.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар, дослідивши наведений позивачем розрахунок штрафу та пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтовані, оскільки фактичне нарахування штрафу відбувалося на суму боргу, який безпосередньо рахувався за відповідачем на дату виникнення прострочки платежу, а саме станом на 09.05.12р., на 16.05.12р., на 22.05.12р., на 07.07.12р., на 16.10.12р. Виконання відповідачем станом на 15.11.12р. у повній сумі зобов'язання по сплаті 30% суми товару (140 652,08грн.) з прострочкою платежів не звільняє відповідача від відповідальності перед позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у строк 08.05.12р., 15.05.12р., 20.05.12р., 06.07.12р. та 15.10.12р. за умовами договору поставки, укладеного між сторонами.

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% боргу у сумі 21 738,32грн. підлягають задоволенню у повній сумі.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, враховуючи, що відповідачем не спростовано факт прострочки виконання ним грошового зобов'язання по оплаті товару перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 9739,98грн., у зв'язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою при проведенні підрахунку загальної суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача проти нарахування штрафних санкцій за період з 09.05.12р. по 15.10.12р. з посилання на претензію позивача від 11.09.12р. з вимогою погасити заборгованість в строк 7 днів судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання і саме договором визначено строки оплати товару, а пред'явлення позивачем претензії як способу досудового врегулювання спору є правом особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. (Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. по справі №1-2/2002).

Заперечення відповідача проти одночасного нарахування пені та штрафу судом не приймаються до уваги, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна позиція міститься в постанові ВСУ від 27.04.12р. у справі №06/5026/1052/2011.

Частиною 3 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно ч. 2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п.8.5.2 договору позивач і відповідач зазначили про те, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача відсотки за неправомірне користування чужими коштами в сумі 23 375,32грн. за період з 09.05.12р. по 13.05.12р., з 16.05.12р. по 07.12.12р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 23 375,32грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 5359,81грн. курсової різниці згідно п.4.1 договору.

Згідно п.4.1 договору ціна товару вказується у додаткових угодах (специфікаціях). Ціна товару розрахована по курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, згідно додаткових угод (специфікацій), до української гривні, визначеному банком постачальника, на дату підписання договору. На день фактичної оплати покупцем ціни товару, у разі зростання курсу продажу іноземної валюти на МВРУ до української гривні, визначеного банком постачальника, ціна товару автоматично збільшується на таку різницю, а сума належна до оплати розраховується за наступною формулою:А=В1/В2хС, де А - сума належна до оплати на день фактичного перерахування коштів згідно умов договору, В1 - курс продажу відповідної іноземною валюти (яка зазначена в специфікації) на МВРУ до української гривні визначений банком постачальника, на день фактичного перерахування коштів, В2 - курс продажу відповідної іноземною валюти (яка зазначена в специфікації) на МВР до української гривні визначений банком постачальника, на дату підписання договору, С - сума належна до оплати на дату підписання відповідної специфікації, згідно умов договору.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5359,81грн. курсової різниці необґрунтовані і не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування.

Таким чином, позивач повинен був надати документи на підтвердження курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України до української гривні, визначеного банком постачальника на день фактичного перерахування коштів.

Доданий позивачем до матеріалів справи Витяг з розпорядження «Про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні для всієї мережі АТ «Райффайзен Банк Аваль» на робочий день 07.12.12р. свідчить про курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні у касах відділень АТ «Райффайзен Банк Аваль», а не на МВРУ.

Надана в судовому засіданні 29.01.13р. довідка №6 від 28.01.12р. про курси продажу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України до української гривні складена ТОВ «Сервісагро-Київ», а не банком постачальника.

Суд також не приймає до уваги подану позивачем в судовому засіданні 29.01.13р. Довідку про середньозважений курс долара США на МВРУ до української гривні №13-24/278 від 24.01.13р., оскільки вона видана ПАТ «Банк Кіпру», а банком постачальника відповідно до договору поставки та наведеного позивачем розрахунку в позовній заяві курсової різниці є АТ «Райффазен Банк Аваль».

Під час розгляду справи позивач та відповідач підтвердили, що між ними підписувалася тільки одна додаткова угода (специфікація) №1 від 23.04.12р. до договору поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва, що додаткові угоди (специфікації) №2 від 27.04.12р. та №5 від 14.05.12р., на які йдеться посилання у додатковій угоді №1 від 25.06.12р. про внесення змін до договору (додаток №6 до договору поставки №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ продукції для сільгоспвиробництва, т.2 а.с.18) між позивачем та відповідачем не підписувалися.

Окрім того, суд звертає увагу сторін, що в судовому засіданні 23.01.13р. судом не було озвучено про внесення змін додатковою угодою №1 від 25.06.12р. до специфікації №5 від 06.07.12р., про що зазначає відповідач у поясненні вих.№18 від 28.01.13р., оскільки мова йшла про Специфікацію №5 від 14.05.12р.

Твердження відповідача, що підписанням додаткової угоди №1 від 25.06.12р. сторони домовилися внести зміни саме щодо строку оплати за товар в розмірі 30% суми зазначеного в додатковій угоді (специфікації) №1 від 23.04.12р. додатку до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ, укладеного між позивачем та відповідачем, не знайшло свого документального підтвердження матеріалами справи у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, зміст додаткової угоди №1 від 25.06.12р. про внесення змін до договору, копія якої додана позивачем до матеріалів справи, а оригінал оглянуто судом та представником відповідачу у судовому засіданні, також не містить доказів домовленості сторін щодо внесення змін до додаткової угоди (специфікації) №1 від 23.04.12р., і відповідачем не подані належні та допустимі докази змін умов договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №КИ-ЧН-22-230412/ЗЗР-РЯ від 23.04.12р. щодо строків оплати, які встановлені сторонами у додатковій угоді (специфікації) №1 від 23.04.12р.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 308 189,17грн., в частині стягнення штрафу в сумі 21 738,32грн., в частині стягнення пені в сумі 9739,98, в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 23 375,32грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір в сумі 7260,85грн.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при подачі позовної заяви платіжним дорученням №1757 від 07.12.12р. сплачено 7 409,65грн. судового збору виходячи з вимоги майнового характеру в сумі 370482,12грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 23.01.13р., яка прийнята судом, позивачем зменшено розмір позовних вимог на загальну суму 2079,50грн. та визначено ціну позову 368 402,62грн. і відповідно сума судового збору повинна становити 7 368,05грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про судовий збір» та відповідно до статті 7 вказаного закону Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Київ» підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 41грн.60коп., який сплачений згідно платіжного доручення №1757 від 07.12.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5028/14/68/2012 господарського суду Чернігівської області.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 546, 549, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» (смт. Седнів, вул. Лизогуба, 13, Чернігівський район, Чернігівська обл., р/р 26008935000766 в ЧОД ФАТ «Укрсоцбанк», МФО 353014, код 00497377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Київ» (м. Київ, вул. Каменярів, 21, р/р 26008179049 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль» МФО 380805, код 36555493) 308189грн.17коп. боргу, 21738грн.32коп. штрафу, 9739грн.98коп. пені, 23375грн.32коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 7260грн.85коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Київ» (м. Київ, вул. Каменярів, 21, р/р 26008179049 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль» МФО 380805, код 36555493) з державного бюджету (УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/22030001, рахунок №31217206783002 ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) 41грн.60коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №1757 від 07.12.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5028/14/68/2012 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Повний текст рішення складено 04.02.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш