Рішення № 29047669, 28.01.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 р. Справа № 5024/1715/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД", м.Херсон

до відповідача-1: Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія", м.Херсон

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Херсонської філії приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС",

м. Херсон

про стягнення 151 059 грн. 69 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьома В.В., Дем'янченко І.В., представник за довіреністю від 23.01.2013 р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Верещак А.В., представник за довіреністю № ГО-12/260 від 19.12.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "РЕГІОНАЛЬНА ЗЕРНОТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" та Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" в особі Херсонської філії приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення 151 059 грн. 69 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на Закон України "Про страхування", Податковий кодекс України, ст. 554 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 1, 2, 12, 22, 54, 82 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 14.01.2013 року. Зауважує, що згідно чинного законодавства та умов Договору добровільного комплексного страхування посівів (повна загибель) № А 0251457, розмір страхового відшкодування становить 439 983 грн. 53 коп. Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 439 983 грн. 53 коп., а отже належним чином та в повному обсязі виконало своє зобов'язання (том 3, а.с.1 -3).

Відповідач-1 в судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини своєї нявки не повідомив. У судові засідання, які відбулися 20.12.2012 р., 14.01.2013 р. також не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвал, дату, відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Так, ухвалу про порушення справи, яка надіслана судом на адресу відповідача-1, вказану у позовній заяві: 73481, м. Херсон, селище Зеленівка, вул. Хмельницького Богдана, буд 2-Д отримана відповідачем-1 17.12.2012 р., про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося до господарського суду (а.с. 61).

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. та № 01-8/675 від 14.08.2007 р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

в с т а н о в и в:

06 грудня 2011 року між приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" в особі директора Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДКСИМ, ЛТД " було укладено договір № А 0251457 добровільного комплексного страхування посівів (далі-Договір) озимого ріпаку на площі 450,82 га, що розташовані на території с. Нововоскресенське, Нововоронцовського району, Херсонської області.

Відповідно до п.8 Договору страховими ризиками було визначено: вимерзання відповідно до умов п.17.107.6 Договору, ожеледь (притерта льодова кірка) відповідно до умов п.17.717.10 Договору, вимокання відповідно до умов п.17.107.8 Договору, випрівання відповідно до умов п. 17.107.9 Договору, заморозок відповідно до умов п. 17.10 Договору.

Відповідно до п. 11 Договору була визначена страхова сума в розмірі - 1 324 579 грн. 09 коп. Пунктом 10 Договору була визначена франшиза 30% в розмірі 397 373 грн.73 коп.

Згідно п. 28.1 Договору "у випадку повної загибелі застрахованих посіві розмір збитку визначається як добуток посівної площі постраждалого поля і величини фактично понесених Страхувальником витрат на посів і вирощування застрахованих озимих с/г культур на 1 га, але не більше суми, розрахованої виходячи з планової величини витрат на 1 га, що приведена у Додатку 1 до даного Договору та в технологічній карті вирощування застрахованої культури".

Відповідно п. 28.1.1 Договору "розмір страхового відшкодування при повній загибелі визначається у розмірі збитку, встановленого згідно п. 28.1 Договору, щодо кожного окремого поля культури за вирахуванням безумовної фрашизи" (визначеної п. 10.Договору) відповідного поля та суми несплаченої страхової премії.

Згідно п. 28.2. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 30 (тридцяти) робочих днів, отримання останнього документа згідно п. 27 Договору.

Згідно з Актом про пошкодження посівів сільськогосподарських культур від 03 квітня 2012 року складеного комісією у складі начальника Управління страхування сільськогосподарських ризиків АТ "СГ "ТАС" (приватне) - Золотар Ю.В., зав. відділу інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи ННЦ "інститут землеробства НААН" - Юла В.М. та агронома ТОВ "Продексим, ЛТД" - Сідорова С.М. встановлено загибель посівів озимого ріпаку на полях № 26н площею 114,82 га, № 29н площею 211,34 га на рівні 70-80% та на полі № 27н площею 126,0 га - 80%.

Відповідно до пункту 17.11 Договору "Повна загибель культури - це знищення більше 50% посівів озимих сільськогосподарських культур внаслідок дії ризиків, зазначених у п.8 Договору, та робить неможливим подальше вирощування культури з метою отримання врожаю, що підтверджується висновком фахівця з відповідною агрономічною освітою з науково-дослідних установ".

Спірні правовідносини сторін регулюються умовами договору страхування № А 0251457, нормами Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування".

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Поняття страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування, франшиза наведені у статті 9 Закону України "Про страхування" за правилами цієї статті: страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Франшиза може бути встановлена у вигляді визначеного відсотку від страхової суми (вартості предмету договору страхування тощо), визначеної абсолютної суми або іншим чином (Правила, 2.11).

Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону України "Про страхування").

Згідно п.21 Договору страхова сума розраховується як добуток площі посівів озимих сільськогосподарських культур, прийнятих на страхування, і суми, встановленої у межах фактичних та планових витрат (із розрахунку на 1 га посівної площі). Під фактичними та плановими витратами розуміється вартість мінеральних та мікродобрив, насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин, протруювачів, заробітної плати, вартості паливно-мастильних матеріалів, тощо) страхувальника на посів і вирощування цих озимих сільськогосподарських культур до поновлення вегетації після зими, але не пізніше, ніж до 00 год. 00 хв. "01" травня 2012 року.

Пункт 21.2 Договору передбачає, що розрахунок фактичних та планових витрат проводиться у відповідності до технологічної карти вирощування застрахованої культури, що передається на страхування згідно п. 32.6.6 Договору.

Відповідно до пункту 21.3. Договору технологічні карти вирощування застрахованої культури, надані до Договору, згідно яких визначена планова сума витрат на 1 га, страхова сума та розрахована страхова премія, перевіряються Страховиком на момент розрахунку страхової премії. Виробничі операції на основі фактичних та планових витрат згідно п.21.1 та 21.2 Договору, здійснені до моменту підписання Договору, та включені у розрахунок страхової суми, враховуються при визначенні суми збитків в разі настання страхового випадку (при умові підтвердження Страхувальником первинними документами відповідно до п. 27 Договору).

Оскільки Договором франшиза визначена як у абсолютній сумі 397 373 грн.73 коп. так і у відсотковому вигляді визначена як 30% та оскільки згідно пункту 23 Договору договір укладається із застосуванням безумовної франшизи, що зазначена у п. 10 Договору. При цьому у цілях Договору франшиза безумовна - частина збитку, яка ні за яких обставин не підлягає відшкодуванню Страховиком.

Пунктом 23.2 Договору розмір франшизи встановлюється у фіксованому розмірі, який не змінюється протягом строку дії Договору незважаючи на кількість страхових випадків протягом строку дії Договору та зменшення страхової суми за договором після виплат страхового відшкодування/страхових виплат за Договором.

Відповідно до п. 23.2 Договору для кожного окремого поля озимих сільськогосподарських культур, стосовно яких укладений договір, страхова сума та безумовна франшиза визначаються окремо.

Відповідно до переліку полів (ділянок) прийнятих відповідачем на страхування, що є невід'ємною частиною договору страхування, по кожному полю та кожній ділянці страхова сума визначена окремо, як і сума фактичних та планових витрат. Суд погоджується з думкою позивача, що відповідачем-2 невірно розраховано розмір страхового відшкодування. При обчисленні страхового відшкодування відповідач-2 керувався Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Виитрати", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 №318, - по таким складовим витрат як насіння, пальне, засоби захисту рослин та добрива - суму витрат зменшено на розмір ПДВ (20%), так як податок на додану вартість не відноситься до прямих витрат фактично понесених на виробництві.

Відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати міру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування, господарський суд виходить із того, що сторонами - позивачем та відповідачем-2 узгоджено, що розмір збитку визначається як добуток посівної площі постраждалого поля і величини фактично понесених Страхувальником витрат на посів і вирощування застрахованих озимих сільськогосподарських культур на 1 га, але не більше суми, розрахованої виходячи з планової величини витрат на 1 га, що приведена у Додатку 1 до даного Договору та в технологічній карті вирощування застрахованої культури.

Судом встановлено, що позивач як суб'єкт страхування код ЄДРПОУ 36236014 в рамках договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції зі СТОВ "ЯВІР" не є сільськогосподарським підприємством та при здійсненні операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані), у зв'язку з таким набранням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства при формуванні виробничої собівартості озимого ріпаку податковий кредит по податку на додану вартість не формується. Сума ПДВ збільшує вартість товарно-матеріальних цінностей та послуг (в бухгалтерському обліку включається до рахунку 231 відповідної культури), що є прямими витратами на вирощування озимого ріпаку.

Згідно наданого розрахунку позивача (т.1 а.с.4) страхове відшкодування складає 591043,22 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем-2 виплачено позивачеві страхове відшкодування в сумі 439 983 грн. 53 коп., позивачем заявлено до стягнення 151 059 грн. 69 коп.

Матеріалами справи підтверджується, з метою забезпечення виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором страхування А 0251457 від 06 грудня 2011 року позивачем укладений договір поруки з Приватним підприємством "РЕГІОНАЛЬНА ЗЕРНОТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" № 19/12 від 19 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору страхування А 0251457 добровільного комплексного страхування посіві озимого ріпаку на площі 450,82 га, що розташовані на території С. Нововоскресенське, Нововоронцовського району Херсонської області.

Пунктом 1.3 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Згідно п. 1.4 Договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у випадку порушення боржником зобов'язання, яке забезпечене порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, компенсацію збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2012 р. № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладання такого договору.

З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладання договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочинну.

За таких умов позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 151059,69 грн. є доведеними і обгрунтованими, задовольняються у повному обсязі солідарно за рахунок обох сторін.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, суд з урахуванням положень ст.49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідачів.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи викладені норми права, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65, код ЄДРПОУ 30115243) та з приватного підприємства "РЕГІОНАЛЬНА ЗЕРНОТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (73481, м. Херсон, селище Зеленівка, вул. Хмельницького Богдана, буд.2-Д, код ЄДРПОУ 37839970, р/р 26002005260001 в ПуАТ "КБ "Аккордбанк", МФО 380634) солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продексім, ЛТД" (73000, м.Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, код ЄДРПОУ 36236014, р/р 26008301753489 в ХФ ПАТ "Промінвестбанк", МФО 352286) 151 059 грн. 69 коп. та 3 021 грн. 20 коп. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.02.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська