Рішення № 29046549, 31.01.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/10114/12

Справа №121/10114/12

2/119/158/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Бойко З.О., при секретарі Джалілові Ю.В., за участю представника відповідачів, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми індексу інфляції та відсотків річних,-

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1, уточнивши свої позовні вимоги просить суд стягнути з відповідачів солідарно суму індексу інфляції за час прострочення боргу у сумі 10958,22 грн. та три відсотки річних у сумі 1656, 10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Феодосійського міського суду від 21 жовтня 2004 року був задоволений позов ОСОБА_1І до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 9868 грн. та моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 02 лютого 2005 року зазначене рішення суду було частково змінено, а саме було зменшено розмір компенсації моральної шкоди до 1000 грн., в іншій частині рішення було залишено без змін. Через те, що відповідачі відмовилися добровільно виконати рішення суду, стягнення виконувалося у примусовому порядку Відділом державної виконавчої служби м. Феодосія. Однак, обовязок щодо повернення вказаної грошової суми відповідачами вчасно не був виконаний, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачів на її користь три відсотки річних від простроченої суми за рішенням Феодосійського міського суду АР Крим за період прострочення з 03.02.2005 року по 01.03.2010 року у розмірі 1656,10 грн. та суму інфляційного індексу інфляції у розмірі 10958,22 грн.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 листопада 2012 позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі. 05 грудня 2012 року представником позивача ОСОБА_5 подана заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних, відповідно до якої вона просить стягнути три відсотки річних за 1854 дні у сумі 1656, 10 грн. Загалом просить стягнути суму коштів у розмірі 12614,43 грн.

До судового засідання, яке відбулося 31 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 не зявилася, надіславши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_6, діючий на підставі довіреностей, з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки з відповідачів рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21.10.2004 року на користь позивача стягнуті суми в рахунок відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, на які не повинні нараховуватись проценти за користування чужими коштами, оскільки це фактично буде подвійною мірою відповідальності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Феодосійського міського суду від 21.10.2004 року частково зміненим в частині розміру компенсації моральної шкоди ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2005 року, з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9868, 00 грн. та моральної шкоди 1000 грн., спричинених внаслідок залиття квартири (а.с.9-10 ). Згідно з постановою Відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції від 13 квітня 2010 року виконавче провадження за примусовим виконанням виконавчого листа № 2-127/2004, виданого Феодосійським міським судом на підставі вищезазначеного рішення, закінчено у звязку з погашенням заборгованості (а.с.64).

Аналіз заявлених позовних вимог вказує на те, що зобов'язання відповідачів відшкодувати позивачу суми грошових коштів в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок залиття квартири позивача є деліктними зобов'язаннями та виникли з рішення суду, а відтак це не дає підстав для застосування щодо боржників положень статті 625 Цивільного кодексу України про обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України за № 10-74/0/4-13 від 16.01.2013 року, положення статті 625 ЦК України регулюють зобовязальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, наявність між сторонами деліктних, а не договірних зобовязань, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобовязання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обовязок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

При цьому частина третя статті 11 ЦК, в якій йдеться про те, що цивільні права та обовязки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобовязань. Крім того, із рішення суду зобовязальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобовязання, у звязку з чим на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у звязку із завданням шкоди.

Отже, положення частини другої статті 625 ЦК України застосовується при порушенні грошового (договірного) зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення судом, тоді як в даному випадку між сторонами наявні деліктні правовідносини, які виникли з рішення суду.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача суми індексу інфляції та трьох відсотків річних слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми індексу інфляції та відсотків річних відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/ ОСОБА_7

Копія вірна:

Суддя

Секретар