Ухвала суду № 29044668, 29.01.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2013 р. Справа № 5019/2018/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" 04119, м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових, 11/2, код ЄДРПОУ 34763972

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка" 35360, Рівненська обл.., Рівненський р-н., с.Велика Омеляна, вул.. Ярослава Гашека, 120, код ЄДРПОУ 22572180

про стягнення в сумі 8 904 грн. 97 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : представник не з"явився;

від відповідача : представник не з"явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгридієнти" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Агропереробка" (далі - відповідач) про 8904,97 грн., в тому числі 8000,50 основного боргу, 759,17 грн. пені та 145,30 грн. 3%річних.

В судове засідання представник позивача не з'явився, разом з тим 24.01.2013 року від представника позивача до господарського суду надійшли письмі пояснення, відповідно до яких позивач просить суд розглянути справи буз його участі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, поштове повідомлення з ухвалою про місце дату та час розгляду справи повернулось з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, на основі діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що позову підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд керувався наступним.

30 грудня 2011 року між відповідачем, як покупцем та позивачем, як постачальником було укладено договір поставки №313 (договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити сировину та матеріали (товари) відповідно до умов договору (а.с.7-9).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору ціна на товар та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних, по яким вони поставляються. За поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 7 календарних днів з дати поставки товарів суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар. Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на поточний рахунок постачальника.

Як підтверджується матеріалами справи зокрема довіреністю на отримання товару №488 від 11 червня 2012р. (а.с.14), видатковою накладною №ЭЛ-0000616 від 19 червня 2012 року (а.с. 12) на суму 6949,50 грн. та видатковою накладною № ЭЛ-0000587 від 12 червня 2012 року (а.с.13) на суму 6949,50 грн. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 13899,00 грн.

В свою чергу відповідач розрахувався за поставлений товар частково, взвязку з чим, станом на час розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 8000,50 грн., доказів розрахунку за поставлений товар відповідно до умов договору відповідач суду не надав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України ).

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.3. договору за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За період прострочення виконання зобов'язання за поставлений товар по накладній №ЭЛ-0000587 позивач нарахував відповідачу 262,24 грн. пені, проте з вказаним розрахунком суд погодитись не може так як вважає вірним нарахування пені в сумі 258,35 грн.

За період прострочення виконання зобов'язання за поставлений товар по накладній №ЭЛ-0000616 позивач нарахував відповідачу 496,93 грн. пені, проте з вказаним розрахунком суд не погоджується, оскільки за перерахунком здійсненим судом розмір пені становить 495,58 грн.

Таким чином загальна сума пені, що підлягає стягненню складає 753,93 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 145,30 грн., даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8000,50 грн. основного боргу, 753,93 грн. пені та 145,30 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з пропорційним покладенням витрат по сплаті судового збору на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Агропереробка" (35360, Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Велика Омеляна, вул.. Ярослава Гашека, 120, код ЄДРПОУ 22572180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгридієнти" (04119, м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових, 11/2, код ЄДРПОУ 34763972) - 8000,50 основного боргу, 753,93 грн. пені та 145,30 грн. 3%річних та 1608,05 грн. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення пені в розмірі 5,24грн. - в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2013 року

Суддя Качур А.М.