Постанова № 29043035, 15.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-2977/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Господарікова М.О. та представників:

позивача: Гури К.В.:

відповідача: Ніколаєва С.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровограддорсервіс»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровограддорсервіс»(далі -ТОВ «Кіровограддорсервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України щодо визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення -рішення №0000800225 від 23.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказ Кіровоградської ОДПІ № 1012 від 31.07.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства та податкове повідомлення -рішення №0000800225 від 23.08.2012 року, винесені з порушенням вимог чинного законодавства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, позивачем зазначено, що дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємства, за результатами якої складено акт №77/22-5/33520253 від 06.08.2-12 року є неправомірними.

Правовою підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Транс Інвест»Кіровоградська ОДПІ визначила, як не надання ТОВ «Кіровограддорсервіс»пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, ТОВ «Кіровограддорсервіс»посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акта перевірки, яким зроблено висновки про порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту.

Висновок відповідача про відсутність поставок та послуг є надуманим, оскільки відсутній причинний зв'язок між обставинами, встановленими Кіровоградською ОДПІ та висновками податкового органу.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки незалежно від довільних висновків контролюючого органу, укладені між ТОВ «Кіровограддорсервіс»та ТОВ «СВ Транс Інвест» правочини не відносяться до категорії таких, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки не доводить умислу ТОВ «Кіровограддорсервіс»щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Зазначає, що під час перевірки контролюючим органом взагалі не перевірені зміни майнового стану товариства, що знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку. Отриманий від контрагента товар (послуги) були ТОВ «Кіровограддорсервіс» виключно у межах господарської діяльності платника податку.

Вказує на те, що товариство сформувало податковий кредит за результатами взаємовідносин з ТОВ «СВ Транс Інвест» у повній відповідності з вимогами Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що перевіркою встановлено, що правові взаємовідносини ТОВ «СВ Транс Інвест»із суб'єктом господарювання відбулись без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Вказує на те, що податковий орган діяв в межах та у спосіб наданих законодавством повноважень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

На підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ від 31.07.2012 року №1012 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кіровограддорсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Транс Інвест» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011р., за результатами якої було складено акт перевірки та прийнято рішення щодо визначення ТОВ «Кіровограддорсервіс»грошових зобов'язань з податку на додану вартість. (а. с. 16-26).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 31.07.2012 року №1012 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кіровограддорсервіс», виданого Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що керуючись п.п. 75.1.2 п. 75.1, п.п. 78.1.1 п. 78.1, ст. 78, п.п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України начальником Кіровоградської ОДПІ видано наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки №1012 від 31.07.2012 р. ТОВ «Кіровограддорсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Транс Інвест»за червень 2011 року (а.с.26).

Відповідно до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є саме надання ТОВ «Кіровограддорсервіс»не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1.2 ст. 75.1 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Обставинами для проведення документальної перевірки, відповідно до ст.ст.77 та 78 ПК України, можуть бути -якщо платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, а також за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації , що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковою умовою здійснення документальної невиїзної перевірки є наявність обставин для проведення документальних перевірок, визначених статтями 77, 78 Податкового кодексу України та наявність рішення про проведення такого виду перевірки, прийнятого керівником органу державної податкової служби.

Однак, суд зауважує, що у разі наявності умови, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу, контролюючий орган має право ініціювати проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податків, оскільки така підстава передбачена безпосередньо вищезазначеним кодексом

За умови дотримання цих приписів достатньою підставою для проведення такої перевірки є наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки та направлення податкових інспекторів.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених ст.ст.20,21 Податкового кодексу. При цьому такий наказ відповідно до пп.2 п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України є одним із документів, за умови надання яких, податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зазначає, що оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акту перевірки та можливого скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішення податкового органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, тому в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся 06.09.2012 р., тобто після проведення перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що відповідач, видаючи наказ № 1012 від 31.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової перевірки», діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Кіровограддорсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.08.2012 року №77/22-5/33520253 суд зазначає наступне.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Така правова позиція наведена й Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України „Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23 червня 1997 року N 2-зп, справа N 3/35-313).

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Згідно ст. 2 КАС України, яка у визначенні завдання адміністративного судочинства розкриває зміст прав свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Статтею 20 Податкового кодексу Україні передбачено право податкового органу на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз.1 та 2 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 58 Податкового кодексу України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, визначено форму рішення податкового органу, з яким пов'язується виникнення у платника податків обов'язку щодо сплати відповідних сум до бюджету.

У відповідності до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку рішенням контролюючого органу, яке носить зобов'язальний характер та породжує обов'язок зі сплати податків є податкове повідомлення - рішення.

Тому у випадку складання акту державною податковою інспекцією щодо порушень законодавства, встановлених перевіркою, позивач вправі оскаржити податкове повідомлення - рішення, яке буде прийнято податковим органом за результатами розгляду акту перевірки, а не визнання дій під час проведення перевірки неправомірними та складання акту.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення -рішення №0000800225 від 23.08.2012 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до акту перевірки, посадовими особами встановлено порушення з боку позивача пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 13916 грн.

Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення -рішення № 0000800225 від 23.08.2012 року, яким зобов'язано позивача сплатити 13917 грн. за платежем податок на додану вартість в тому числі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16).

Суд, не погоджується з висновками, що були зроблені спеціалістами Кіровоградської ОДПІ виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20.06.2011 року між ТОВ «СВ Транс Інвест» (постачальник) та ТОВ «Кіровограддорсервіс»(покупець), укладено договір поставки №147, за яким, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві матеріали для дорожніх робіт (дорожні знаки, матеріали для розмітки доріг, інші товари) (а.с. 95-97).

Як слідує з акту перевірки та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної виписаної ТОВ «СВ Транс Інвест»№7 від 20.06.2012 р. (а.с. 100).

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковою накладною №1 від 20.06.2012 року (а.с. 99), рахунком -фактурою № 22 від 20.06.2011 року (а.с. 98) та платіжним дорученням №1036 від 22.06.2011 року (а.с. 101).

Також встановлено, що вищевказана продукція використовувалась позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договором підряду №136/52-05/11 від 06.05.2011 року (а.с. 109), відповідно до умов якого позивачем проводився ремонт дорожньої розмітки в м. Южноукраїнськ.

Позиція податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «СВ Транс Інвест»ґрунтується на матеріалах перевірки, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року (акт № 1240/2306/37507330 від 08.09.2011 р.) , у висновках якого зазначено, що встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних транспортних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно контрагентам, які не виконують своїх податкових зобов'язань (а.с. 60-71).

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо визнання договору між позивачем та ТОВ «СВ Траст Івест»нікчемним, то суд, надавши оцінку представленим доводам, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього. Суд вважає за необхідне зазначити, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Більш того, покупець не може нести відповідальність не тільки за несплату податків продавцями своїх постачальників, а й за несплату податків продавцями своїх постачальників і за можливу недостовірність відомостей про таких продавців, включених до Єдиного державного реєстру.

Суд враховує також те, що посилання Кіровоградської ОДПІ на неможливість підтвердити факт сплати такими особами зобов'язань до бюджету, а не на відсутність такої сплати взагалі, що з огляду на строки зберігання інформації щодо платників податків та повноважень відповідача щодо дослідження і виявлення фактів сплати податків або відсутності такої сплати не може заслуговувати на увагу.

Більш того, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку в другій ланці ланцюга господарських операцій права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №06/47 від 11.10.2006 року.

Реальність господарських операцій, за результатами яких у позивача виникло право на податковий кредит, перевірена відповідачем та знайшла підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності осіб з контрагентами своїх постачальників та контрагентів зі своїми постачальниками, зокрема щодо створення їх із протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на вилучення коштів державного бюджету шляхом безпідставного одержання відшкодування ПДВ тощо. Суду також не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг), отримав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією ТОВ «Кіровограддорсервіс»щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам та вимогам ст.71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000800225 від 23.08.2012, яким зобов'язано позивача сплатити 13916 грн. за платежем податок на додану вартість.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування, позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограддорсервіс" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС №0000800225 від 23.08.2012 року.

З.В решті позовних вимог відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограддорсервіс" судові витрати у розмірі 139, 17 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук