Постанова № 29042991, 31.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-2995/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Обрежи В.Л.

відповідача: Ніколаєва С.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сонек»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Сонек»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровогралської об'єднаної державної податкової інспекці Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000850225 від 30.08.2012 року.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що господарські операції з ТОВ «НВФ «Іріда є реальними та відповідають дійсному економічному змісту. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про встановлення відсутності надання робіт (послуг) та укладання угоди з метою настання реальних наслідків - встановлено порушення позивачем п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у розмірі 965,00 грн.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, які дають право на формування податкового кредиту.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Суд не погоджується з висновками акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонек»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НВФ «Іріда»за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.08.2012 року №88/22-5/33520384 (а.с. 10 - 16).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення, в т.ч. п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого, підприємством занижено суму податку на додану вартість у сумі 965,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012р. №0000850225, яким ТОВ «Сонек»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 965,00 грн. основного платежу та 241,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 7).

Суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Сонек»та ТОВ «НВФ «Іріда», обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «НВФ «Іріда»(продавець) був укладений договір №1/046 від 01.04.2011 року (а.с. 17).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «НВФ «Іріда»передано у власність позивачеві товар, що підтверджується видатковою накладною до договору (а.с. 18-21).

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ «НВФ «Іріда» поставило позивачеві підшипник балансира в кількості 2.000 штук, насос ГУР в кількості 1.000 штук трос газу FOTON в кількості 2.000 штук, накладка гальмівна задня 16.000 штук та заклепка до гальмівної накладки у кількості 130.000 штук. Всього поставлено товару на загальну суму 5792,94 грн. в тому числі ПДВ на суму 965,49 грн.

ТОВ «НВФ «Іріда»виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідний період віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих товарів.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «НВФ «Іріда»грошові кошти в сумі 5792,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 26-29).

Відповідно до оборотно-сальдової відомості та актів списання товар придбаний у ТОВ «НВФ «Іріда»використаний у власній господарській діяльності (а.с. 86-91).

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту-Кодекс), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 198.3 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до статті 201 Кодексу, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом статті 198.2 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «НВФ «Іріда»був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товарів чи робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим Податковим кодексом України.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ «НВФ «Іріда»є будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену; добування піску та гравію; добування глини та коаліну; інші види оптової торгівлі; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Товарно матеріальні цінності придбані у ТОВ «НВФ «Іріда»позивачем були в подальшому використані в господарській діяльності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції ТОВ «Сонек»з ТОВ «НВФ «Іріда»здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Сонек»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення є помилковими, відтак збільшення ТОВ «Сонек» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. №0000850225 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 30 серпня 2012р. №0000850225.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонек»судові витрати у розмірі 107,30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук