Рішення № 29042715, 29.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 5006/8/177/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при помічнику судді Несвіт О.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»,

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вадовського Миколи Володимировича, м. Одеса

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вітченка Ігоря Вадимовича, м. Одеса

про: стягнення 3840,89 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вадовський Микола Володимирович: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вітченко Ігор Вадимович: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ до звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»,

м. Донецьк про стягнення 3840,89 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.12.2012 р. до участ?і у справі залучено третю особ?у, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вадовського Миколу Володимировича, м. Одеса, третю особу, яка не заявляє самостійних в?имог на предмет спору на сторо?ні відповідача - Вітченка Ігоря Вадим?овича, м. Одеса.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір добровільного страхування наземного транспорту № 3576339 від 14.10.2011 р., довідку ДАЇ № 8954356, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2012 р. по адмініст?ративній справі № 1519/2101/2012, страховий акт від 10.02.2012 р. № 2012/U/OMOD00199/UIA1085, розрахунок страхового відшкодування від 10.02.2012 р., платіжне доручення від 14.02.2012 р. № 5763, посвідчення водія ОІА № 201198, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВНС 075376, заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу від 26.10.2012 р. № 1801АР, рахунок № С-300722 від 07.02.2012 р., калькуляцію № 2012/U/OMO від 07.02.2012 р., регресну вимогу від 26.10.2012 р. № 1801 АР, правовстановлюючі документи тощо.

16.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від третьої особи, яка не заявляє самості?йних вимог на предмет спору на? стороні відповідача - Вітченка Ігоря Вадим?овича, надійшов лист, в якому останній просив розглядати справу за його відсутності.

25.01.2013 р. на адресу суду від Малиновського районного суду м. Одеси надійшла адміністрат?ивна справа № 1519/2101/2012 щодо притягнення до адміністративної відповідальності Вітченка Ігоря Вадимовича.

29.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору з доданими до неї документами, що були витребувані судом, просив розгляд справи провести без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач до жодного з судових засідань не з'явився, відзиву не надав, хоча п?овідомлявся про судові засід?ання належним чином шляхом св?оєчасного надсилання ухвал з?а адресою визначеною у якості? місцезнаходження за матеріа?лами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 р. о 09 год. 00 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Водопроводна у зв'язку з порушенням Вітченко Ігорем Вадимовичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Ніссан», державний номер ВН6255ВІ, що належить Вадовському Вадиму Миколайовичу під керуванням Вадовського Миколи Володимировича та автомобіля марки Chevrolet Captiva, державний номер ВН0956СР, що належить Вітченку Ігорю Вадимовичу, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Дані факти засвідчені в довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 8954356.

Судом при розгляді справи були досліджені матеріали адміністративної справи

№ 1519/2101/2012, які надійшли від Малиновського районного суду м. Одеси.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2012 р. по справі

№ 1519/2101/2012 Вітченко І.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за

ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. на користь держави. Вина

Вітченка І.В. підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, поясненнями.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2012 р. по справі є Вітченко І.В.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Вадовським Миколою Володимировичем було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 3576339 від 14.10.2011 р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 22.10.2011 р. до 21.10.2012 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Ніссан», державний номер ВН6255ВІ був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Ніссан», державний номер ВН6255ВІ.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з калькуляцією № 2012/U/OMO від 07.02.2012 р. та рахунком № С-300722 від 07.02.2012 р., вартість ремонту автомобілю марки «Ніссан», державний номер ВН6255ВІ склала 4207,64 грн.

Відповідно до страхового акту від 10.02.2012 р. № 2012/U/OMOD00199/UIA1085, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 3840,89 грн.

На підставі договору добровільного страхування наземного тра?нспорту

№ 3576339 від 14.10.2011 р., страхового ак?ту від 10.02.2012 р.

№ 2012/U/OMOD00199/UIA1085, рахунку № С-300722 від 07.02.2012 р., калькуляції

№ 2012/U/OMO від 07.02.2012 р., здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 3840,89 грн. на користь ТОВ «Адіс-Авто», що підтверджується платіжними доручення?ми № 5763 від 14.02.2012 р.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 3840,89 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

01.02.2012 р. о 09 год. 00 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Водопроводна у зв'язку з порушенням Вітченко Ігорем Вадимовичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Ніссан», державний номер ВН6255ВІ, що належить Вадовському Вадиму Миколайовичу під керуванням Вадовського Миколи Володимировича та автомобіля марки Chevrolet Captiva, державний номер ВН0956СР, що належить Вітченку Ігорю Вадимовичу, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина Вітченка І.В. підтверджена матеріалами адміністративної справи № 1519/2101/2012.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини Вітченка І.В.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність Вітченка І.В. була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії АА № 96533, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50000,00 грн., франшиза 500,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки Chevrolet Captiva, державний номер ВН0956СР, існував діючий поліс.

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки Chevrolet Captiva, державний номер ВН0956СР, яким керував Вітченко І.В. було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 3840,89 грн. Проте, відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, кошти не перерахував.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АА № 96533 розмір франшизи встановлений в сумі 500,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування шкоди підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3 340,89 грн.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк про стягнення 3840,89 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»,

м. Донецьк (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрьська, б. 111, код ЄДР?ПОУ 30244124) на? користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Братська, 14, р/р № 26503253730311 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 20474912) шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 3340,89 грн., судовий збір в сумі 1399,98 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.01.2013 р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Бокова Ю.В.