Рішення № 29041835, 11.12.2012, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0520/6252/2012

2/0520/1451/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кашицьку С. А., при секретарі Усенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», третя особа ОСОБА_2 , про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу при звільненні та моральної шкоди, стягнення судових витрат , про негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покладення на начальника Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» обов» язку відшкодувати , заподіяну шкоду за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу при звільненні, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 03 квітня 2008 року він працював в КП "МВУ ВКГ" на посаді заступника начальника управління по кадрам і претензійній роботі, а з 07 липня 2010 року на посаді заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням. Наказом №85к від 03 травня 2012 року (із змінами внесеними наказом № 86к від 03.05.2012р.) він був звільнений з займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України згідно з яким , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Своє звільнення вважає незаконним та таким, що не відповідає трудовому законодавству . Вважає , що адміністрацією КП "МВУ ВКГ" не було взято до уваги те, що з 2008 року , працюючи на підприємстві позивач сумлінно виконував , покладені на нього обов'язки, виконував значний обсяг роботи, має достатню кваліфікацію та високу продуктивність праці. Також поза увагою були залишені й такі підстави переважного права на залишені на роботі як: наявність в нього двох утриманців; тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві на посаді заступника начальника управління. 18 січня 2012 року під час попередження про звільнення, та 20 березня 2012 року позивачу було запропоновано посаду юрисконсульта 2 категорії юридичної служби. Він дав згоду і написав письмову заяву, у якій зазначив, що погоджується зайняти вищезазначену посаду, проте відразу після надання цієї заяви адміністрацією КП "МВУ ВКГ" запропоновану посаду було скорочено. 02 березня 2012 року позивачу була запропонована посада начальника аварійно-диспетчерської служби, проте після того, як він надав згоду та написав письмову заяву, ця посада також була скорочена. Також йому не були запропоновані всі посади, які він міг би обіймати за своєю освітою та кваліфікацією, а за їх відсутності - інші посади, що є на підприємстві, проте це не перешкоджало адміністрації КП "МВУ ВКГ" приймати на вакантні посади, які він міг би займати відповідно до своєї освіти та кваліфікації нових працівників. Також він вважає , що фактичного скорочення посади, яку займав позивач не було. У зв'язку з такими порушеннями встановленого законодавством переважного права на залишення на роботі, доводи адміністрації КП "МВУ ВКГ" стосовно відмови ним від запропонованої йому роботи є не обґрунтованими . Звільнення працівника на підставі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч.і ст. 40 КЗпП України) повинно відбуватись за таким порядком - перш ніж видати наказ про звільнення працівників за скороченням штату, слід довести необхідність скорочення штату та звільнення. Підприємства, установи, організації повинні приготувати техніко-економічне обґрунтування на скорочення посад чи штату працівників, що обов'язково погоджується з профспілковим комітетом, якщо він діє на підприємстві, установі, організації. Після цього складається і затверджується новий штатний розпис. До нового штатного розпису не заносяться посади, які скорочено. Після затвердження нового штатного розпису працівники, посади яких скорочуються, згідно зі ст. 49-2 КЗпП України персонально попереджаються про вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Таким чином, працівники, яких попереджено про наступне звільнення, і посади яких вже вилучені із штатного розпису, продовжують працювати ще не менше двох місяців і отримують заробітну плату. В порушення вказаного порядку, відбулося звільнення позивача . Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації . Згода на звільнення позивача з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП була надана профспілковою організацією 24 лютого 2012 року (відповідно до протоколу №6.41), проте його було звільнено з посади лише 03 травня 2012 року . У зв'язку з незаконним звільненням він перебував у вимушеному прогулі з 03 травня 2012 року. Незаконним звільненням з роботи позивачу було завдано значну моральну шкоду, оскільки він залишився без засобів існування за наявності в нього двох утриманців, це також призвело до погіршення сімейних стосунків. Знехтування адміністрацією КП "МВУ ВКГ" його переважним правом на залишення на роботі , була принижена його честь, гідність, престиж та репутація, була поставлена під сумнів його кваліфікація, а також значний вклад в розвиток КП "МВУ ВКГ". Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 5000,00 грн. На підставі викладеного позивач просить суд визнати наказ №85к від 03 травня 2012 року (із змінами внесеними наказом №86к від 03 травня 2012 року) незаконним, поновити його на роботі на посаді заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням в КП «МВУ ВКГ», стягнути з КП «МВУ ВКГ» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі - 53192 , 00 грн. грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та стягнути судові витрати , допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покласти на начальника Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_2 обов» язок відшкодувати , заподіяну йому шкоду за час вимушеного прогулу .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що дійсно перебував у трудових відносинах із КП «МВУ ВКГ». З 03 квітня 2008 року він працював в КП "МВУ ВКГ" на посаді заступника начальника управління по кадрам і претензійній роботі, а з 07 липня 2010 року на посаді заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням. Наказом №85к від 03 травня 2012 року (із змінами внесеними наказом № 86к від 03.05.2012р.) він був звільнений з займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Він вважає , що при його звільненні , адміністрацією КП "МВУ ВКГ" не було взято до уваги те, що з 2008 року працюючи на підприємстві позивач сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, виконував значний обсяг роботи, має достатню кваліфікацію та високу продуктивність праці. У зв'язку з незаконним звільненням він перебував у вимушеному прогулі з 03 травня 2012 року. На підставі викладеного позивач просить суд визнати наказ №85к від 03 травня 2012 року (із змінами внесеними наказом №86к від 03 травня 2012 року) незаконним, поновити його на роботі на посаді заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням в КП «МВУ ВКГ», стягнути з КП «МВУ ВКГ» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі - 53192 , 00 грн., моральну шкоду в розмірі - 5000 грн. та стягнути судові витрати , допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покласти на начальника Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_2 обов» язок відшкодувати , заподіяну йому шкоду за час вимушеного прогулу .

Представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 та просили суд задовольнити їх повністю.

Представники відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють на підставі довіреностей в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та пояснили, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах із КП «МВУ ВКГ» В звязку зі змінами в організації виробництва та праці, в цілях вдосконалення організації структури виробництва та оптимізації штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ» 17 січня 2012 року , КП «МВУ ВКГ» був винесений наказ №38 «Про скорочення штатної чисельності робітників КП МВУ ВКГ». 03 травня 2012 року згідно наказу №85к з урахуванням змін (наказ №86к від 03 травня 2012 року) позивач ОСОБА_1 був звільнений в звязку зі скороченням штатної чисельності робітників. Дані накази винесені з дотриманням норм трудового законодавства. Порушень з боку КП «МВУ ВКГ» норм статей 42, 49-2 КЗпП України з приводу переважного права залишення на роботі не допущено, оскільки у випадках ст..42 КЗпП України передбачено переважне право залишення на роботі в межах однорідних професій та посад. В звязку з тим, що посада заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням, яку займав позивач, згідно штатного розкладу була одна. Таким чином, позивачу могла бути запропонована лише інша робота на новій посаді. Згідно ст..49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. 02 березня 2012 року позивачу була запропонована посада начальника аварійно-диспетчерської служби, 18 січня 2012 року, 20 березня 2012 року запропонована посада юрисконсульта 2 категорії, 28 лютого 2012 року запропонована вакантна посада майстра мереж водопроводу та каналізації Орджонікідзевського району м.Маріуполя. В цілях вдосконалення структури виробництва та оптимізації штатної чисельності, були передбачені скорочення вакантних та інших посад. Адміністрацією КП «МВУ ВКГ» було прийнято рішення в тому числі й на скорочення посад начальника аварійно-диспетчерської служби, юрисконсульта 2 категорії, що підтверджується наказами №122 від 02 березня 2012 року «Про зміну в штатному розпису КП МВУ ВКГ», №155 від 20 березня 2012 року «Про оптимізацію чисельності апарату керування КП МВУ ВКГ». В період процедури скорочення вакантною залишалась посада майстра мереж водопроводу та каналізації служби по ремонту й обслуговування мереж водопроводу й каналізації Орджонікідзевського району, від якої позивач відмовився. Позивач посилається на ст..43 КЗпП України, відповідно до якої розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, однак відповідно до ст..43-1 ч.1 п.7 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими обєднаннями громадян. Протоколом №6.41 засідання профспілкового комітету П/О КП «МВУ ВКГ» від 24 лютого 2012 року була надана згода на звільнення позивача ОСОБА_1 Згідно п.16 Постанови Пленуму ВСУ, згода відповідної профспілкової організації повинна бути і в випадках, коли згідно ст..43-1 КЗпП України допускається звільнення без згоди профспілкової організації. Крім того, відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, ст..237-1 КЗпП України, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає при умові порушення права даної особи, наявності шкоди та причинного звязку між порушенням та моральною шкодою. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів звільняє відповідача від обовязку відшкодовувати моральну шкоду. Вважають, що ствердження позивача про спричинену йому моральну шкоду через те, що він залишився без коштів на існування є необґрунтованими, оскільки він є пенсіонером МВС, отримує пенсію , вважають , що відсутні порушення норм трудового законодавства з боку КП «МВУ ВКГ» та наявність шкоди. Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки позивачем не наведені обставини та не представлені докази на підтвердження його позовних вимог.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в звязку зі змінами в організації виробництва та праці, в цілях вдосконалення організації структури виробництва та оптимізації штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ» проходило скорочення штатної чисельності робітників управління. Посада, яку займав позивач - заступника начальника управління по кадрам і претензійній роботі підлягала скороченню, в звязку з чим, позивача про подальше вивільнення завчасно було попереджено та запропоновані вакантні посади відповідно до кваліфікації позивача. До звільнення позивачу було запропоновано обійняти вакантні на той час і відповідні його спеціальності та кваліфікації посади , інші посади , які в той період теж були вакантні позивачу не пропонувались , оскільки на переконання відповідача , цим посадам , він не відповідав за своєю спеціальністю , кваліфікацією та досвідом роботи . Вважає, що скорочення штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ» проводилось у відповідності до трудового законодавства, права позивача не порушені, в звязку з чим, підстав для задоволення позовних вимог немає. Просить відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд , вислухавши позивача, представників позивача, представників відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів даної справи та встановлено в судовому засіданні , позивач звернувся до суду з зазначеним позовом , пославшись на те , що його звільнення було проведено без вмотивованого рішення про скорочення штату працівників та за відсутності техніко-економічного обґрунтування такого скорочення , до того ж йому не було запропоновано обійняти одну з усіх вакантних посад , які б відповідали його досвіду роботи та кваліфікації , позивач просив визнати наказ №85к від 03 травня 2012 року (із змінами внесеними наказом №86к від 03 травня 2012 року) незаконним, поновити його на роботі на посаді заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням в КП «МВУ ВКГ», стягнути з КП «МВУ ВКГ» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 53192 , 00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та стягнути судові витрати , допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покласти на начальника Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_2 обов» язок відшкодувати , заподіяну йому шкоду за час вимушеного прогулу .

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представників відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають повністю .

Так , судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 з 03 квітня 2008 року працював в КП "МВУ ВКГ" на посаді заступника начальника управління по кадрам і претензійній роботі згідно наказу №57к від 03 квітня 2008 року, а з 07 липня 2010 року переведений на посаду заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням згідно наказу №127к від 07 липня 2012 року, що підтверджується копією його трудової книжки , яка мається в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з протоколу №1.12 засідання профкому П/О КП «МВК ВКГ» від 11 січня 2012 року, були погоджені проекти наказів №31 від 13 січня 2012 року «Про оптимізацію чисельності робітників КП «МВК ВКГ» в 2012 році», №32 від 13 січня 2012 року «Про оптимізацію чисельності робітників КП «МВУ ВКГ» в 2012 році», №36 від 16 січня 2012 року «Про оптимізацію чисельності робітників КП «МВУ ВКГ» в 2012 році», №38 від 17 січня 2012 року «Про скорочення штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ».

Згідно із наказом №31 від 31 січня 2012 року в цілях вдосконалення організації структури виробництва та оптимізації штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ» із штатного розпису виведені вакантні професії робітників по службам мереж водопроводу та каналізації, на комплексах насосних станцій та обєктах управління у кількості 55 одиниць, з яких в тому числі електромонтері по ремонту й обслуговуванню електрообладнання 3,4,5 розрядів.

Згідно із наказом №32 від 13 січня 2012 року в цілях оптимізації штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ», зі штатного розпису виведена посада інструктора по фізичній культурі у кількості 0,5 одиниць.

Відповідно до наказу №36 від 16 січня 2012 року в цілях упорядкування штатної структури КП «МВК ВКГ», зі штатного розпису виведені керівники, професіонали, спеціалісти та службовці КП «МВУ ВКГ»: майстер служби біологічної очистки стоків, зоотехнік.

В матеріалах справи мається наказ №38 від 17 січня 2012 року, підписаний в.о. начальника управління КП «МВУ ВКГ», головою профкому КП «МВУ ВКГ», відповідно до якого в звязку зі змінами в організації виробництва та праці, в цілях вдосконалення організації структури виробництва та оптимізації штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ», скорочено штатну чисельність робітників управління у кількості 4 одиниці за наступними посадами з 22 березня 2012 року: заступник начальника управління по кадрам та претензійній роботі у кількості однієї особи, заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням у кількості однієї особи, заступника начальника управління по експлуатації виробництва у кількості однієї особи, заступника головного інженера по екологічній безпеці.

18 січня 2012 року позивач був ознайомлений з попередженням про скорочення, про що власноруч розписався в попередженні та в листі для ознайомлення до наказу №38 від 17 січня 2012 року.

Крім того, відповідно до попередження про скорочення , позивачу запропоновано перевестись на вільну вакансію юрисконсульта 2 категорії, про що він також був ознайомлений 18 січня 2012 року та 20 березня 2012 року й надав свою згоду; на вільну вакансію начальника аварійно-диспетчерської служби, про що він був ознайомлений 07 березня 2012 року та надав свою згоду на переведення; на вільну вакансію майстра мереж водопроводу служби по ремонту й обслуговуванню мереж водоводу та каналізації Орджонікідзевського району, про що позивач був ознайомлений 28 лютого 2012 року та відмовився від даного переведення.

Відповідно до наказу №85к від 03 травня 2012 року, виданого начальником управління КП «МВУ ВКГ», ОСОБА_1 заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням звільнено 03 травня 2012 року в звязку зі скороченням штатної чисельності робітників та відмовою від переводу на іншу роботу, п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за 53 календарні дні невикористаної відпустки. Підстава наказ №38 від 17 січня 2012 року (про оптимізацію штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ»), згода профспілкового комітету (протокол 6.41 від 24 лютого 2012 року).

Відповідно до наказу №86к від 03 травня 2012 року про внесення змін з технічною помилкою в наказ №85к від 03 травня 2012 року, ОСОБА_1 заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням звільнено 03 травня 2012 року в звязку зі скороченням штатної чисельності робітників та відмовою від переводу на іншу роботу, п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за 47 календарних дня невикористаної відпустки. Підстава наказ №38 від 17 січня 2012 року (про оптимізацію штатної чисельності робітників КП «МВУ ВКГ»), згода профспілкового комітету (протокол 6.41 від 24 лютого 2012 року)

Відповідно до ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч.2 ст.42 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч.2 ст.42 КЗпП України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Таким чином, відповідно до ст..42 КЗпП України передбачене переважне право залишення на роботі в межах однорідних професій та посад.

Судом встановлено, що в звязку з тим, що посада заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням, яку займав позивач, згідно штатного розкладу була одна, то позивачу могла бути запропонована лише інша робота на новій посаді.

Згідно ст..49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В судовому засіданні встановлено, що 02 березня 2012 року позивачу була запропонована посада начальника аварійно-диспетчерської служби, 18 січня 2012 року, 20 березня 2012 року запропонована посада юрисконсульта 2 категорії, 28 лютого 2012 року запропонована вакантна посада майстра мереж водопроводу та каналізації Орджонікідзевського району м.Маріуполя. В цілях вдосконалення структури виробництва та оптимізації штатної чисельності, були передбачені скорочення вакантних та інших посад. Адміністрацією КП «МВУ ВКГ» було прийнято рішення в тому числі й на скорочення посад начальника аварійно-диспетчерської служби, юрисконсульта 2 категорії, що підтверджується наказами №122 від 02 березня 2012 року «Про зміну в штатному розпису КП МВУ ВКГ», №155 від 20 березня 2012 року «Про оптимізацію чисельності апарату керування КП МВУ ВКГ». В період процедури скорочення вакантною залишалась посада майстра мереж водопроводу та каналізації служби по ремонту й обслуговування мереж водопроводу й каналізації Орджонікідзевського району, від якої позивач відмовився.

Позивач посилається на ст..43 КЗпП України, відповідно до якої розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, однак відповідно до ст..43-1 ч.1 п.7 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими обєднаннями громадян.

Протоколом №6.41 засідання профспілкового комітету П/О КП «МВУ ВКГ» від 24 лютого 2012 року була надана згода на звільнення позивача ОСОБА_1

Згідно п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів», згода відповідної профспілкової організації повинна бути і в випадках, коли згідно ст..43-1 КЗпП України допускається звільнення без згоди профспілкової організації.

Таким чином, судом встановлено, що КП «МВУ ВКГ» було внесено зміни в організаційну структуру та штатний розпис, у результаті чого посада заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням, яку обіймав позивач, підлягала скороченню. Про подальше вивільнення позивача було завчасно повідомлено. До звільнення ОСОБА_1 було запропоновано обійняти вакантні на той час і відповідні його спеціальності та кваліфікації посади . 02 березня 2012 року позивачу була запропонована посада начальника аварійно-диспетчерської служби, 18 січня 2012 року, 20 березня 2012 року запропонована посада юрисконсульта 2 категорії, 28 лютого 2012 року запропонована вакантна посада майстра мереж водопроводу та каналізації Орджонікідзевського району м.Маріуполя. В цілях вдосконалення структури виробництва та оптимізації штатної чисельності, були передбачені скорочення вакантних та інших посад. Адміністрацією КП «МВУ ВКГ» було прийнято рішення в тому числі й на скорочення посад начальника аварійно-диспетчерської служби, юрисконсульта 2 категорії, що підтверджується наказами №122 від 02 березня 2012 року «Про зміну в штатному розпису КП МВУ ВКГ», №155 від 20 березня 2012 року «Про оптимізацію чисельності апарату керування КП МВУ ВКГ». В період процедури скорочення вакантною залишалась посада майстра мереж водопроводу та каналізації служби по ремонту й обслуговування мереж водопроводу й каналізації Орджонікідзевського району, від якої позивач відмовився.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, ст..237-1 КЗпП України, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає при умові порушення права даної особи, наявності шкоди та причинного звязку між порушенням та моральною шкодою. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів звільняє відповідача від обовязку відшкодовувати моральну шкоду.

Суд вважає, що ствердження позивача про спричинену йому моральну шкоду є необґрунтованими, оскільки , суд вважає , що відсутні порушення норм трудового законодавства з боку КП «МВУ ВКГ» та наявність шкоди, в звязку з чим, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з КП «МВУ ВКГ» моральної шкоди в розмірі 5000 грн. слід відмовити.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і суд вважає , що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу №85к від 03 травня 2012 року (із змінами внесеними наказом №86к від 03 травня 2012 року) незаконним, поновлення його на роботі на посаді заступника начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням в КП «МВУ ВКГ», стягнення з КП «МВУ ВКГ» на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 53192 , 00 грн., моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та стягнення судових витрат , про негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покладення на начальника Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_2 обов» язку відшкодувати , заподіяну йому шкоду за час вимушеного прогулу , слід відмовити.

Таким чином , при таких обставинах , відмовляючи в позові позивачу про поновлення на роботі , суд виходить із того , що звільнення позивача з роботи проведено з дотриманням , встановленого законом порядку , оскільки судом встановлено , що відповідачем - Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» було внесено зміни в організаційну структуру та штатний розпис , у результаті чого посада начальника управління по охороні праці, техніки безпеки та загальним питанням, яку обіймав позивач, підлягала скороченню. Про подальше вивільнення позивача було завчасно повідомлено. До звільнення позивачу було запропоновано обійняти вакантні на той час і відповідні його спеціальності та кваліфікації посади , інші посади , які в той період теж були вакантні позивачу не пропонувались , оскільки на переконання відповідача , цим посадам , він не відповідав за своєю спеціальністю , кваліфікацією та досвідом роботи і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 10 , 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін , кожна сторона зобовязана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Тому , розглядаючи цивільну справу , суд у відповідності зі ст.. 10, 11 ЦПК України виходив з принципу змагальності й рівності сторін у поданні доказів , а також розглядав спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі представлених ними доказів.

У відповідності з положеннями ст..60 , ч.3 ст.61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . Докази подаються сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі , доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При таких обставинах, суд вважає , що позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог . Але разом з тим, доводи позивача з приводу порушення відповідачем трудового законодавства, були перевірені в судовому засіданні та було встановлено , що ці його доводи є безпідставними та нічим не доказані.

Таким чином, проаналізував зібрані по справі , докази , суд вважає , що порушень трудового законодавства з боку відповідача - КП «МВУ ВКГ» не вбачається.

Оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу при звільненні та моральної шкоди, стягнення судових витрат , про негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покладення на начальника Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_2 обов» язку відшкодувати , заподіяну йому шкоду за час вимушеного прогулу не мається .

При таких обставинах , суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 213 - 215 ЦПК України , ст.ст. 40, 42, 43, 43-1, 49-2, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України , ст..23 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу при звільненні та моральної шкоди, стягнення судових витрат , про негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покладення на начальника Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» обов» язку відшкодувати , заподіяну шкоду за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С. А. Кашицька