Постанова № 29040186, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 січня 2013 року 16 год. 50 хв. № 2а-14554/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ Сістем ЛТД" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 жовтня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ Сістем ЛТД" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року № 0010022202 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішення відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1523906,00 грн.

Ухвалою суду від 07 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 19 листопада 2012 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складено відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

У судове засідання 21 січня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, 21 січня 2013 року до суду надійшло письмове клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю його участі у судовому засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання та визнавши не поважною причину неприбуття представника відповідача у судове засідання, а також зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 21 січня 2013 року, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Крім того, у ході судового розгляду справи з'ясовано, що повним найменуванням позивача є "підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ Сістем ЛТД".

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 18 по 24 вересня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2012 року № 752/22-2/20010437 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інтегратор" (також далі за текстом - ТОВ "Бізнес-Інтегратор") за період із 01 липня по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, підпункт "а" п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), внаслідок чого занижено суму ПДВ у загальному розмірі 1219125,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 255630,00 грн., вересень 2011 року - 256084,00 грн., жовтень 2011 року - 340046,00 грн., листопад 2011 року - 367365,00 грн.

Перевірку проведено на підставі наказу від 28 серпня 2012 року № 1214, копію якого в той же день позивачу направлено рекомендованим листом з повідомленням.

На підставі акту перевірки, 08 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1219125,00 грн. за основним платежем та у розмірі 304.781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами).

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході перевірки відповідачем виявлено факт взаємовідносин позивача із ТОВ "Бізнес-Інтегратор".

Зокрема, як зазначено в акті перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, між позивачем та ТОВ "Бізнес-Інтегратор" укладено договори поставки від 01 серпня 2010 року № БІ НТТ-1 та від 01 вересня 2011 року № БІ НТТ-2 (також далі за текстом - договори поставки), за умовами яких позивач зобов'язався прийняти у власність та своєчасно оплатити товар, а ТОВ "Бізнес-Інтегратор" - своєчасно передати товар на умовах договорів у власність позивача.

Як пояснили у ході судового розгляду представники відповідача, взаємовідносини позивача із ТОВ "Бізнес-Інтегратор" за договорами поставки не мали реального господарського характеру та не були спрямовані на отримання прибутку від законної господарської діяльності, виходячи з наступного.

До відповідача надійшов акт від 04 квітня 2012 року № 438/22-20/37227058 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю "Біоблок" (також далі за текстом - ТОВ "Біоблок") щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди із 01 по 30 червня, із 01 по 31 серпня та із 01 по 31 жовтня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки ТОВ "Біоблок"), акт від 17 липня 2012 року № 233/22-50/37098785 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бізнес-Інтегратор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Біоблок" за період із 01 липня по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки ТОВ "Бізнес-Інтегратор"), а також пояснення директора і засновника ТОВ "Біоблок", у яких зазначено, що він не здійснював керівництво господарською діяльністю вказаного товариства та не підписував будь-яких документів бухгалтерської та податкової звітності.

Згідно з висновками акту перевірки ТОВ "Біоблок", перевіркою вказаного товариства виявлено неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності у зв'язку з недостатністю майна та ресурсів, а саме основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей, економічно необхідних для досягнення результатів такої діяльності. Також, виявлено факт проведення ТОВ "Біоблок" транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В акті перевірки ТОВ "Бізнес-Інтегратор", у свою чергу, зазначено, що господарські операції між вказаним товариством та ТОВ "Біоблок" здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мали реального характеру (відсутній факт виконання робіт/надання послуг виконавцем для замовника), що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій при подальшому здійсненні робіт/наданні послуг ТОВ "Бізнес-Інтегратор" його контрагентам.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що викладені обставини стали підставою для висновку відповідача про відсутність між ТОВ "Біоблок" та ТОВ "Бізнес-Інтегратор" реальних господарських операцій, спрямованих для отримання результатів від законної господарської діяльності, та, як наслідок, відсутність таких операцій між ТОВ "Бізнес-Інтегратор" та позивачем.

До того ж, як зазначено у Постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Проаналізувавши викладені положенні та обставини, а також дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, підпунктом "а" п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

У листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1111/11/13-10 зазначено, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми, проте не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

З аналізу викладених положень вбачається, що платник податків має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, господарські операції між позивачем та ТОВ "Бізнес-Інтегратор" фактично не здійснювались. Документів, які б підтверджували фактичне здійснення таких операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес-Інтегратор", представниками позивача не надано, хоча про доцільність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

При цьому, документи (копії договорів поставки, виписок по рахунках позивача, видаткових накладних, рахунків-фактур, журналів-ордерів по рахунках "Розрахунки з вітчизняними покупцями"), надані суду як доказ здійснення господарських операцій, враховуючи виявлені у ході перевірок позивача та ТОВ "Бізнес-Інтегратор" обставини, за переконанням суду, не є достатнім доказом здійснення таких операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ Сістем ЛТД" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "НТТ Сістем ЛТД" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 жовтня 2012 року № 0010022202.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин