Рішення № 29039299, 09.01.2013, Гагарінський районний суд міста Севастополя

09.01.2013 Перша інстанція

Справа № 2702/7150/12

2/763/782/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.

при секретарі -Казаковій А.С. (Лазутіній А.С.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про витребування майна шляхом стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

17 липня 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_7, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.10.2010р. позивачем була видана довіреність на ім'я відповідача строком до 21.10.2012р. на представлення її інтересів у тому числі з питань, пов'язаних з користуванням та розпорядженням квартирою АДРЕСА_1. 13.06.12р. позивачу стало відомо, що відповідач продав вищезазначену квартиру, яка є її власністю, уклавши 23.08.2011р. договір купівлі-продажу, згідно якого квартира була продана за 399 981грн., які відповідач отримав під час оформлення договору. На вимогу позивача до відповідача про передачу їй суми за продаж квартири, відповідач відповів відмовою, у зв'язку з чим позивач 27.06.2012р. скасувала видану на ім'я відповідача довіреність. Оскільки виручені від продажу квартири кошти знаходяться в незаконному володінні відповідача, який є недобросовісним володільцем, позивач просить суд витребувати належне їй майно, яке знаходиться у відповідача, шляхом стягнення з ОСОБА_7 на її користь грошових коштів в розмірі 399 981грн. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача на її користь 4400грн. -суму інфляції та 10816грн. -3% річних. Також позивач просить стягнути на її користь з відповідача 7000грн. сплачених нею за правову допомогу та 3306грн. сплаченого нею судового збору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що з позивачем з 2006 року вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, після чого у 2009 році уклали шлюб. У 2006 році у них народилася дитина, фактично він проживав з позивачем до 31.08.2011р. Вважає квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя. Крім того, зазначив, що про продаж квартири позивачу було відомо на час продажу, виручені кошти пішли на погашення боргів, лікування дитини та навчання позивача, грошима розпорядилися разом.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані по справі докази у їх сукупності, знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем ОСОБА_2 у ТОВ «Севстроймаркет»в особі директора ОСОБА_7 (відповідача по цій справі), що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.11.2008р. (а.с. 8) та не заперечується сторонами.

З наведеного вбачається, що зазначена квартира до моменту її відчуження за довіреністю належала на праві власності позивачу по справі ОСОБА_2

Доводи відповідача про те, що ця квартира була спільним майном подружжя є безпідставними, оскільки позивач придбала її до укладення між сторонами шлюбу 12.09.2009р. (а.с. 72), на час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів того, що квартира визнана у встановленому законом порядку їх спільною сумісною власністю.

21.10.2010р. позивачем ОСОБА_2 була видана довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_7, згідно якої останній був уповноважений бути її представником в органах державної влади та місцевого самоврядування, інших перелічених у довіреності органах, з усіх без винятку питань, що стосуються прав та інтересів позивача, також з питань, пов'язаних з користуванням та розпорядженням належною ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1, за ціну та на умовах, які їй попередньо відомі та не потребують будь-якого додаткового узгодження з нею. Для цього, позивачем відповідачу були надані визначені цією довіреністю та перераховані в ній нижче права.

При цьому, умовами довіреності обов'язки про зберігання та про повернення довірителю виручених від продажу квартири грошей не визначалися (а.с. 12).

23.08.2011р. відповідач ОСОБА_7, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 на підставі вищевказаної довіреності (від 21.10.2010р., реєстровий № 2457), уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з покупцем ОСОБА_5, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_6 Продаж, за домовленістю сторін було вчинено за 399 981грн. (а.с. 13). Факт укладення цього договору також не заперечується сторонами.

У даному випадку позовні вимоги позивача ґрунтуються на довіреності, згідно якої відповідач був наділений правом користуватися та розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1.

Дані правовідносини регулюються ст. ст. 244-250 ЦК України (представництво за довіреністю), а також загальними положеннями ЦК України про правочини та про право власності.

Стаття 317 ЦК України визначає зміст права власності як право володіння, користування і розпорядження своїм майном. Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Позивач, як власник квартири АДРЕСА_1, на підставі довіреності передав відповідачу своє право користуватися та розпоряджатися цією квартирою.

Право розпорядження, згідно довіреності від 21.10.2010р., складалося, крім іншого, з права укладання та підписання від імені ОСОБА_2 будь-яких дозволених законодавством договорів щодо визначеної квартири, у тому числі й договорів купівлі-продажу (а.с. 12).

Таким чином позивач, як власник квартири, на підставі довіреності, передала відповідачу своє право розпоряджатися квартирою, тобто на здійснення будь-яких дій, у тому числі укладання договорів купівлі-продажу, яким відповідач ОСОБА_7 й скористався.

Крім того, суд враховує, що згідно пояснень сторін в судовому засіданні, позивач та відповідач проживали однією сім'єю до 31.08.2011р. (коли між ними відбувся конфлікт), а договір купівлі-продажу квартири було укладено 23.08.2011р. При цьому сторони в судовому засіданні наголошували, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 жили дружньо, повністю довіряли один одному та обмінялися довіреностями на розпорядження належним їм майном. Тому у суду викликає сумнів посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_2 стало випадково відомо про продаж квартири лише 13.06.2012р., крім вищезазначеного ще і тому, що на протязі тривалого часу -10 місяців від продажу квартири позивач, як убачається зі змісту позову та не заперечується стороною позивача, не цікавилася цією квартирою, у тому числі її відчуженням.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про витребування у відповідача майна шляхом стягнення 399 981грн., одержаних від продажу квартири, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Інші викладені у позові вимоги -про стягнення з відповідача 4400грн. -суми інфляції, 10816грн. -3% річних та 7000грн. сплачених позивачем за правову допомогу є похідними від зазначеної вище вимоги позову, тому також не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 238, 244-250, 317, 319 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про витребування майна шляхом стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі через Гагарінський районний суд м. Севастополя апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополя /підпис/ О.В. Гаврилова

З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополя О.В. Гаврилова