Постанова № 29036466, 29.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.13 Справа № 5015/4396/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна", м.Львів №18 від 03.01.13 року.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2012 р.

у справі № 5015/4396/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", м.Київ

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна", м.Львів

про: стягнення 25 508,23 грн.

За участю представників сторін :

від позивача : не з'явився;

від відповідача : Астапович О.В.- представник за довіреністю;

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2012 р. у справі №5015/4396/12 (суддя Сухович Ю.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", м.Київ до відповідача приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна", м.Львів про стягнення 25 508,23 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2012 р. у справі №5015/4396/12 відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" - подав апеляційну скаргу.

Скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що заява Никопоренка В.Г. не містить волевиявлення щодо коштів страхового відшкодування, згідно із страховим актом від 13.12.2010 р. сума страхового відшкодування була виплачена не готівкою з каси ЗАТ "УЕСК" Никопоренку В.Г., а на рахунок у банку без належного зазначення призначення платежу, додаток №1 до договору про надання фінансових послуг факторингу від 31.05.2012 р. містить не підпис, а відбиток факсиміле, а особа, яка вчинила ДТП неправомірно керувала транспортним засобом, хоча відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхується відповідальність водіїв, котрі керують на законних підставах.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2012 р. у справі № 5015/4396/12 скасувати та прийняти нове яким в задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.01.13 р.

В судове засідання 29.01.2013 року представник скаржника з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі , надав усні пояснення по суті спору.

29.01.2013 року представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представника скаржника в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 17.12.12 р. у справі № 5015/4396/12 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та вірно встановлено місцевим господарським судом 19.05.2010 р. між ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія" (страховик) та Нікопоренко Вікторією Григорівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ 06-1/10-271, а саме автотранспорту марки NISSAN MICRA 1.2 (д.н.з. АА0760ОО, 2007 р.в.), цивільної відповідальності водія та пасажирів по ризиках КАСКО. У тому числі застраховано ризик згідно п.4.1.1. дорожньо-транспортної пригоди.

19.11.2010 р. об 11:30 год. по вул. Новоконстянтинівська в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля а також автомобіля MITSUBISHI LANCER (д.н.з. АА3418СМ, власник Бондар Олександр Анатолійович) та автомобіля ЗАЗ-ДЕУ (д.н.з. АА0196ВО, власник Харєвіна Алла Іванівна, застрахована відповідачем згідно полісу № ВЕ/0250697) під керуванням Максименко Наталії Олександрівни, внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль NISSAN MICRA (д.н.з. АА0760ОО). Вина Максименко Наталії Олександрівни встановлена Подільським районним судом м. Києва, про що 07.12.2010 р. прийнята постанова у справі №3-9058/10.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на час існування спірних відносин, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу). У відповідності до п. 4.2.5. договору від 19.05.2010 р. визначені особи, які мають право керувати транспортними засобами: на законних підставах із стажем більше 2-х років.

Скаржник посилається на те, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.11.2010 р. Максименко Н.О. була притягнута до адміністративної відповідальності за неправомірне керування автомобілем ЗАЗ-Деу д.н.з. АА0196ВО, відповідальність водіїв якого була застрахована відповідачем згідно поліса ОСЦПВ ВНТЗ №ВЕ/0250697, а тому на даний випадок не поширюється обов'язок відповідача виплачувати страхове відшкодування. Однак, зазначеної постанови відповідач місцевому господарському суду не надав; не подав її також суду апеляційної інстанції з обґрунтуванням поважності причини неподання такого доказу суду першої інстанції. В матеріалах справи (а.с. 19) міститься постанова Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2010 р. у справі №3-9058/10 відносно Максименко Н.О., зі змісту якої не вбачається встановлення судом факту неправомірного керування нею транспортним засобом.

Звітом №0979 від 01.12.2010 р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного автотранспортного засобу автомобіля марки NISSAN MICRA (д.н.з. АА0760ОО) встановлено вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля 27269,86 грн.. На підставі заяви власника застрахованого автомобіля про виплату страхового відшкодування від 23.11.2010 р., страховиком складено страховий акт №КИ-06-1/10-271/2/165 від 13.12.2010 р., яким дорожньо-транспортну пригоду, що трапилась із застрахованим автомобілем визнано страховим випадком та встановлено розмір страхового відшкодування в сумі 25508,23 грн..

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. З цієї підстави скаржник посилається на відсутність у заяві застрахованої особи волевиявлення щодо коштів страхового відшкодування. Однак, відсутність запису у графі бланку заяви "Страхове відшкодування прошу виплатити" чи на рахунок СТО, чи на рахунок вигодонабувача, особистий рахунок не свідчить про заперечення застрахованої особи щодо отримання коштів та не впливає на обов'язок відповідача щодо сплати коштів у порядку регресу. З матеріалів справи вбачається відсутність розбіжностей між страхувальником та його страховиком щодо порядку та адресата виплати коштів. Зазначене також спростовує посилання скаржника на сплату страхового відшкодування на банківський рахунок з оформленням документів, які не дозволяють чітко встановити його належність страхувальнику та підстави платежу в світлі відсутності спорів між вказаними особами щодо цієї обставини. Згідно п. 37.4. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. При цьому, в призначеннях платежу наявних у матеріалах справи платіжних доручень вказано ідентифікаційний код Никопоренко В.Г. та зазначено, що це є поповнення карткового рахунку №4149500009839211

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія" здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 25508,23 грн., згідно платіжних доручень.

31.05.2012 р. між ТзОВ "Маркс.Капітал" (фактор) та правонаступником страхувальника - Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" (клієнт) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, за умовами якого клієнт надає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (регресна вимога). Перелік таких вимог визнчається згідно додатку №1 до данного договору. Ідентифікація переданих регресних вимог відбувається за одним критерієм: номером страхового акту складеного клієнтом. Вся інша інформація зазначена в додатку №1 є інформативною, і зазначається виключно для зручності подальшого використання, будь-які неточності такої інформації не впливають на дійсність переданих регресних вимог. Згідно із додатком №1 до договору про надання фінансових послуг факторингу від 31.05.2012р. під порядковим №355 зазначена зобов'язана особа: ПрАТ "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" (Максименко Наталія Олександрівна) за страховим актом під №КИ-061/10-271/2/165. У зв'язку із цим місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про набуття позивачем права вимоги до відповідача у спірних відносинах.

Посилання скаржника на ч. 3 ст. 207 ЦК України, згідно із якою використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів підстанво не було прийнято до уваги місцевим господарським судом. Так, згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Зазначений додаток №1 до договору від 31.05.2012 р. недійсним не визнавався, сторонами цього договору не оскаржувався, а з матеріалів справи вбачається, що його сторони визнають його обов'язковість у своїх відносинах. При цьому, таке заперечення скаржника впливає не на сам його обов'язок виплатити страхове відшкодування, а лише на уповноважену вимагати виконання такого зобов'язання особу. Сторони не заявляли клопотань про залучення ПАТ "УЕСК" до участі у справі.

09.07.2012р. ТзОВ "Маркс. Капітал" звернулося до відповідача з вимогою в порядку регресу вих. №055 про сплату 25508,23 грн., однак, відповіддю від 06.08.2012 р. №27943 відповідач відмовився розглядати вимогу по суті до надання документів, які б підтверджували повноваження позивача у спірних відносинах. Такі документи були надані відповідачу з листом №055 від 28.08.2012 р., однак, відповіддю №29525 відповідач витребував у позивача чергові документи.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Згідно п. 22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.

На підставі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 17.12.12 р. у справі № 5015/4396/12 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна"- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2012 р. у справі № 5015/4396/12 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 01.02.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.