Постанова № 29036421, 29.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/2481/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженнями в.о. голови суду №1008 від 20.12.2012р., голови суду №55 від 28.01.2013р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Негоциант-Агро" - Пущенська О.А. - по довіреності;

від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС - не з'явився;

від прокуратури - Лянна О.А. - прокурор відділу прокуратури Одеської області

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби

на рішення господарського суду Одеської області від 05 листопада 2012 року

по справі №5017/2481/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Негоциант-Агро"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби

за участю прокуратури Одеської області

про визнання недостовірними відомостей та зобов'язання вчинити певні дії

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 29.01.13р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

22.08.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю „Негоциант-Агро" (надалі - позивач, ТОВ „Негоциант Агро") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати недостовірними відомості, розповсюджені відповідачем, які викладені в Акті перевірки від 02.08.2012 року №4360/22-5/34598776, а саме: - операції ТОВ "Негоциант-Агро", контрагентів-покупців та контрагентів постачальників не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (сторінка 17 Акту); - наслідком діяльності ТОВ "Негоциант-Агро" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів (сторінка 17 Акту); - перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант-Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 17 Акту перевірки); порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Негоциант-Агро" з постачальниками та покупцями (сторінка 17-18 Акту перевірки); - відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (сторінка 17-18 Акту перевірки); - відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України (сторінка 18 Акту перевірки) та зобов'язання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС відкликати Акт перевірки від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Негоциант-Агро" зазначило, що в Акті про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Негоциант-Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року №4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року відповідачем зазначено про порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216,228 ЦК України та про те, що в ході проведення перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийшла до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ "Негоциант-Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Проте висновки Акту не ґрунтуються на нормах законодавства, інформація, яка зазначена в Акті, має негативний характер у відповідності до ч.3 ст.277 ЦК України. Службові особи відповідача перевищили свої службові повноваження, коло яких встановлено Податковим кодексом України та ЗУ „Про державну податкову службу в Україні" і необґрунтовано та незаконно дійшли висновків про те, що правочини позивача з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Правочин може бути визнаний нікчемним лише за рішенням суду, а не Актом перевірки податкової інспекції. Відповідно вказаний Акт перевірки суттєво шкодить діловій репутації позивача серед його контрагентів, з якими він продовжує співпрацювати, оскільки органи податкової служби розповсюдили недостовірну інформацію та направили запити до контрагентів позивача - ТОВ „Ферко" та ТОВ „Вторметекспорт" щодо надання копій документів та пояснень про взаємовідносини з ТОВ „Негоциант-Агро".

18.09.2012р. відповідач подав суду клопотання про припинення провадження у справі, оскільки вказана справа, на його думку, підлягає розгляду не господарським судом, а адміністративним судом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

05.10.2012 року ТОВ „Негоциант-Агро" до суду першої інстанції була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач доповнив первісні позовні вимоги вимогами про визнання недостовірними відомостей, які викладені в Акті перевірки від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776, а саме: - перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант-Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 28 Акту перевірки); - відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (сторінка 28 Акту перевірки); - відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України (сторінка 28 Акту перевірки); - операції купівлі-продажу ТОВ "Негоциант-Агро" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нереальності, та зобов'язання відповідача відкликати Акт перевірки від 30.08.2012 року №5218/22-5/34598776.

05.11.2012р. ТОВ „Негоциант-Агро" подало до господарського суду Одеської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій відмовилось від позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС відкликати акти перевірок від 02.08.2012р. за №4360/22-5/34598776 та від 30.08.2012р. за №5218/22-5/34598776.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2012р. (суддя Меденцев П.А.) задоволено позов ТОВ „Негоциант-Агро", визнано недостовірними наступні відомості, що містяться в Акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, а саме: операції ТОВ „Негоциант-Агро", контрагентів-покупців та контрагентів постачальників не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (сторінка 17 Акту); наслідком діяльності ТОВ „Негоциант- Агро" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів (сторінка 17 Акту); перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ „Негоциант-Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 17 Акту перевірки); порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Негоциант-Агро" з постачальниками та покупцями (сторінка 17-18 Акту перевірки); відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України (сторінка 17-18 Акту перевірки); відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст.185 ПК України (сторінка 18 Акту перевірки).

Визнано недостовірними наступні відомості, що містяться в Акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 30.08.2012 року №5218/22-5/34598776, а саме: перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ „Негоциант-Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 28 Акту перевірки); відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України (сторінка 28 Акту перевірки); відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст.22, ст.185 ПК України (сторінка 28 Акту перевірки); операції купівлі-продажу ТОВ „Негоциант-Агро" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нереальності. Стягнуто з ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС на користь позивача суму судового збору у розмірі 1073грн.

Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач не надав докази визнання правочинів, які зазначені в Актах перевірки, судом недійсними, а тому не довів достовірності зазначених ним в оскаржуваних актах перевірки негативних відомостей про позивача; ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС ухилилась від виконання своїх обов'язків, встановлених ЗУ „Про державну податкову службу в Україні", ПК України та ст.3 ст.228, ч.2 ст.234 ЦК України стосовно необхідності звернення до суду з позовом про визнання правочинів недійсними та самостійно визнала правочини, вчинені позивачем, нечинними в порушення вимог ч.3 ст.228, ч.2 ст.234 ЦК України, п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України без звернення до суду. Відсутність судових рішень про визнання правочинів недійсними свідчить про недостовірність висновків про нечинність правочинів, вчинених позивачем. Тому недостовірними є й похідні від цього висновки про відсутність об'єктів оподаткування у зв'язку з нереальністю проведених операцій. Недостовірність спірних відомостей, вказаних в Актах перевірок, підтверджується наданими ТОВ „Негоциант-Агро" первинними бухгалтерськими документами на підтвердження реального здійснення господарських операцій з контрагентами. Оскільки відповідачем була поширена негативна інформація, яка порушує охоронюваний законом інтерес ТОВ „Негоциант-Агро", позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також суд у рішенні відмовив у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі з посиланням на ст.2, п.п.1,2 ст.17 КАС України, відповідно до яких до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а тому до адміністративного суду можливо оскаржити лише податкове повідомлення-рішення, яке приймається на підставі акту перевірки.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення від 05.11.2012р. та припинити провадження по справі з посиланням на п.2 ст.17 КАС України, відповідно до якого до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Господарським судом Одеської області під час розгляду справи не прийнято до уваги, що в ході проведення перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ „Негоциант-Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог вищезазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ „Негоциант-Агро", з постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.01.2013р. поновлено ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2013р.

Представник ТОВ „Негоциант-Агро" у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Представник ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС до засідання апеляційної інстанції не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, 29.01.2013р. подав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи для надання доказів підтверджуючих факт порушення кримінального провадження за ознаками злочину ч.3 ст.212 КК України. Судова колегія відхилила дане клопотання та розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, визнавши безпідставним відкладення розгляду справи з цих мотивів.

Представник прокуратури (заява прокуратури Одеської області про вступ у справу від 29.01.2013р., вх.№3808/12/Д2) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що даний спір не може розглядатись в порядку господарського судочинства.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 05.07.2012р. по 25.07.2012р. на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 02.07.2012р. №1288 та згідно направлень від 02.07.2012р. року за №002004/1582, №002003/1582, №002005/1582 працівниками ДПІ у Приморському районі м.Одеси було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Негоциант-Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012р. За результатами даної перевірки був складений акт №4360/22-5/34598776 від 02.08.2012р. „Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „Негоциант-Агро", код ЄДРПОУ 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012р." Відповідно до даного акту під час проведення перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ „Негоциант-Агро" у вищезазначений період та встановлено - порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ „Негоциант-Агро", з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, 198.2,198.6 ст.198 ПК України; відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст.22, ст.185 ПК України.

Також, судом встановлено, що з 10.08.2012р. по 23.08.2012р. на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 07.08.2012р. №1599 та згідно направлень від 07.08.2012р. року за №002176/1857, №00217/1846, №002175/1858 працівниками ДПІ у Приморському районі м.Одеси було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Негоциант-Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012р. За результатами даної перевірки був складений акт №5218/22-5/34598776 від 30.08.2012р. „Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „Негоциант-Агро", код ЄДРПОУ 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012р." Згідно даного акту під час проведення перевірки встановлено - відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п.198.1, 198.2,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого у періоді травень 2012р. неправомірно відображено податковий кредит з ПДВ на суму 19961421грн.; відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст.22, ст.185 ПК України у періоді травень 2012р., в результаті чого неправомірно відображено податкові зобов'язання на суму 19968294грн.; на порушення п.п. 20.1.8 ст.20 ПК України ТОВ „Негоциант-Агро" порушено право посадових осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС в частині ненадання під час перевірки регістрів бухгалтерського обліку, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, ненаданням пояснень відповідальних осіб, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Звертаючись до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, ТОВ „Негоциант-Агро" посилалось на недостовірність відомостей, які містяться в вищезазначених актах.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ „Негоциант-Агро", суд першої інстанції виходив з того, що відомості, які зазначені відповідачем в Актах перевірки від 02.08.2012р. та 30.08.2012р., є недостовірними, а тому відповідачем була поширена негативна інформація, яка порушує охоронюваний законом інтерес ТОВ „Негоциант-Агро".

Проте з таким висновком господарського суду Одеської області суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст.32 Конституції гарантується право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09р. N1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Відповідно до ст.9 ЗУ „Про інформацію" основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача органом державної податкової служби було складено акти №4360/22-5/34598776 від 02.08.2012р. та №5218/22-5/34598776 від 30.08.2012р., на підставі яких направлені запити до контрагентів позивача.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що відображені в акті певні відомості не є достовірними, а також відповідачем поширено недостовірні відомості також і шляхом направлення актів перевірки іншим органам державної податкової служби.

Крім того, факт поширення недостовірних відомостей засвідчується зверненням до позивача контрагентів.

Апеляційна інстанція вважає таким, що не відповідає наведеним вимогам закону, висновок суду першої інстанції про поширення відповідачем недостовірної інформації, що завдає шкоди особистим немайновим правам позивача.

Відповідно до п.п.20.1.4.,20.1.6.,20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже звернення органу державної податкової служби до контрагентів позивача щодо надання інформації про взаємовідносини, в якому міститься та чи інша інформація в межах виконання повноважень, визначених законодавством, подальше підтвердження чи не підтвердження відповідної інформації, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація органом податкової служби визначених законом повноважень щодо отримання інформації, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.

Крім того, звернення відповідача до іншого органу державної податкової служби, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих осіб, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, що порушують право на недоторканість репутації або завдають шкоди інтересам.

Висновок господарського суду про перевищення посадовими особами службових повноважень, необґрунтованість та незаконність висновків органу державної податкової служби щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, не свідчить про недостовірність інформації, викладеної в актах перевірки.

Крім того, судження господарського суду про недостовірність висновків ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, які викладені в оскаржених актах від 02.08.2012р. та 30.08.2012р., є неправомірним, оскільки оцінка висновків органу державної податкової служби про порушення позивачем вимог податкового законодавства виходить за межі предмету дослідження у справі щодо характеру інформації та не відповідає компетенції господарського суду, визначеної ст.12 ГПК України.

Згідно до положень ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як роз'яснено в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09р. N1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК, та враховувати положення статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

Місцевий господарський суд правильно відхилив клопотання відповідача про припинення провадження у справі, проте вмотивував цей висновок помилковими мотивами, оскільки юрисдикція господарського суду з розгляду такого спору визначається виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету спору.

Спірні правовідносини стосуються захисту особистих немайнових прав юридичної особи (недоторканість ділової репутації), правовою підставою позовних вимог є положення ст.ст.94,277 ЦК України, отже навіть за умови наявності на стороні відповідача суб'єкта владних повноважень даний спір не має публічно-правового характеру та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Так наприклад, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в аналогічній справі (справа №60/38-10 (27/187-09), не вказував на непідвідомчість такого спору господарському суду та остаточно вирішив спір по суті у постанові від 14.09.2010р.

Відповідно до ст.10 ЗУ „Про інформацію" податкова інформація є видом інформації.

Згідно ст.16 цього Закону податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Згідно ст.4 ЗУ „Про інформацію" органи податкової служби, як суб'єкти владних повноважень, є суб'єктами інформаційних відносин.

Отже у розумінні норм чинного законодавства відомості, що містяться в актах перевірки ДПІ стосовно суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, є податковою інформацією, правовий режим якої є відмінним від інших видів інформації, недостовірність якої може бути спростована згідно із нормами ст.277 ЦК України.

Таким чином, вирішуючи спір, господарський суд першої інстанції дійшов неправильних висновків щодо характеру інформації, невірно надав оцінку обставинам щодо поширення інформації, а відтак дійшов неправомірного висновку про наявність юридичного складу правопорушення та, як наслідок, - підстав для задоволення позову про визнання відомостей недостовірними.

На підставі викладеного, за наслідками скасування оскарженого рішення у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права суд апеляційної інстанції приймає відповідно до ст.103 ГПК України нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ „Негоциант-Агро".

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ч.2 ст.49 ГПК України покладаються на позивача, а саме, стягується до Державного бюджету судовий збір в сумі 536,50грн.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2012р. по справі №5017/2481/2012 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ТОВ „Негоциант-Агро" до Державного бюджету України 536,50грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04.02.2013р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.