Рішення № 29036389, 30.01.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Справа № 09/5026/1858/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Пономаренко Л.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" м.Луганськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" м.Ватутіне Черкаської області про стягнення 21419,60 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 21419,60 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі усної домовленості з відповідачем у період травня - липня 2010 року позивач здійснив попередню оплату за цеглу, в рахунок якої до кінця 2010 року відповідач поставляв цеглу окремими партіями; станом на 01.01.2011 року була проведена взаємозвірка розрахунків, в ході якої виявлена недопоставка цегли; однак відповідач відмовив у виконанні поставки на залишок суми попередньої оплати та у серпні - вересні 2011 року повернув частину грошових коштів; на письмову вимогу позивача залишок суми - 21419,60 грн., на яку не поставлена цегла, відповідач не повернув.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 21419,60 грн., однак на вимогу позивача йому було повідомлено про готовність відвантаження потрібної кількості цегли за умови надання транспортних засобів, оскільки власного транспорту відповідач не має. Позивач транспорт для відвантаження цегли до даного часу не подав, однак відповідач був готовий поставити цеглу, як на момент пред'явлення вимоги, так і на даний час. Також відповідач надав двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 по 30.08.2012 року.

Згідно ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про надання часу для проведення переговорів щодо обставин, на які послався відповідач.

На спростування доводів відповідача 30 січня 2012 року позивач подав письмові заперечення, у яких вказав, що від відповідача не надходило письмових відомостей чи звернень щодо поставки цегли, у 2011 році відповідач повернув частину попередньої оплати; зі сторони позивача були неодноразові спроби організувати поставку цегли, забезпечувався транспорт, однак відповідач відмовив у відпуску цегли і тільки після звернення до суду, надав пропозицію поставити товар. На підтвердження залишку суми попередньої оплати, на яку не поставлений товар, позивач надав двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 14.05.2010 по 17.12.2012.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Неявка у судове засідання представника відповідача, явка якого не визнавалась обов'язковою, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити повністю, вказала, що доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам, позивач реалізував своє волевиявлення на отримання цегли у вимозі від 30.08.2012 року, на яку відповідач не відповів, в процесі вирішення спору відповідач не підтвердив наявність цегли та можливість її отримання позивачем.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно усної домовленості із відповідачем у травні - липні 2010 року позивач сплатив відповідачу 165787,60 грн. попередньої оплати за цеглу, у тому числі: платіжним дорученням №1189 від 14.05.2010 року на суму 60387,60 грн. (призначення платежу - оплата за цеглу згідно рахунку №99 від 14.05.2010р. ПДВ 20% 10064,60 грн.); платіжним дорученням №1451 від 09.06.2010 року на суму 62000,00 грн. (призначення платежу - оплата за цеглу згідно рахунку №120 від 08.06.2010р. ПДВ 20% 10333,33 грн.); платіжним дорученням №1718 від 09.07.2010 року на суму 43400,00 грн. (призначення платежу - оплата за цеглу згідно рахунку №146 від 08.07.2010р. ПДВ 20% 7233,33 грн.).

У період з 18.05.2010 року по 13.07.2010 року відповідач відпустив позивачу цеглу рядову на загальну суму 126368,00 грн., що підтверджується накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно виписок з особового рахунку позивача в Луганському відділенні №1 АТ "Фінростбанк" відповідач платіжними дорученнями повернув позивачу 18000,00 грн., у тому числі: від 05.08.2011 року на суму 6000,00 грн., від 15.08.2011 року на суму 6000,00 грн. та від 06.09.2011 року на суму 6000,00 грн., з призначенням платежу "Кредиторська заборгованість за неотриману цеглу згідно акту звірки б/н станом на 01.01.2011".

30 серпня 2012 року позивач направив відповідачу вимогу в порядку ст.530 ГПК України, у якій вказав на наявність заборгованості в сумі 21419,60 грн. та просив виконати зобов'язання з поставки продукції на вказану суму у семиденний термін від дня отримання вимоги, а у випадку відсутності можливості виконати дане зобов'язання повернути сплачені за продукцію грошові кошти.

Відповідач на вимогу не відповів, у встановлений вимогою строк продукцію позивачу не поставив, суму попередньої оплати не повернув.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 14.05.2010 року по 17.12.2012 року, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21419,60 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є повернення грошової суми попередньої оплати, на яку не переданий у встановлений строк товар.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір, як правило, укладається шляхом складання єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками, однак, крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені спрощеним способом - шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє вірогідно установити, що документ виходить від сторони за договором. Письмовою формою договору визнається також підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою суд вважає господарським договором поставки. Письмовою формою договору поставки, укладеного сторонами, є підтвердження прийняття відповідачем до виконання замовлення на товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи накладні, які підтверджують факт передачі відповідачем та отримання позивачем частини товару, платіжні доручення та банківські виписки, які підтверджують здійснення позивачем попередньої оплати за цеглу.

Згідно із частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 670 ЦК України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На вимогу позивача про повернення грошової суми, на яку не переданий товар, відповідач не відповів, у встановлений вимогою строк продукцію позивачу не поставив, суму попередньої оплати не повернув, отже порушив виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та оцінюючи докази у справі, суд вважає, що згідно з ч.2 ст.693, ч.1 ст.670 ЦК України позивач вправі вимагати від відповідача повернення 21419,60 грн. суми попередньої оплати, на яку не поставлений товар.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача про можливість передачі позивачу цегли не підтверджені жодними доказами і не спростовують наявність заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 21419,60 грн. повернення попередньої оплати, тому задовольняє позов повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1609,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" (Черкаська область, м.Ватутіне, вул. Кірова, 25, ідентифікаційний код 32810029) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (м.Луганськ, вул.Інтернаціональная, 17, приміщення 71, ідентифікаційний код 34202711) - 21419,60 грн. попередньої оплати та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 04 лютого 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко