Рішення № 29036364, 28.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р.Справа № 5023/4795/12

Господарський суд Харківської області

у складі судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр", пр. Леніна, 38, офіс 618, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 32135675;

до фізичної особи підприємця - ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1;

про стягнення 13670,47грн. та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

позивача -Молочко Н.Г., довіреність №563 від 02.03.2012 р.;

відповідач - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач - Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 13670,47грн., з яких: заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором №4301 від 03.12.2010р. у розмірі 1145,88грн.; пеня за неповну сплату платежів Договором №4301 від 03.12.2010р. у розмірі -159,85грн.; неустойка за прострочення повернення місця за Договором №4301 від 03.12.2010р. -11591,79грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором №4301 від 03.12.2010р. у розмірі -741,49грн.; витрати зі зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 10.10.2012 року по 22.10.2012 року у розмірі -31,46грн.; про зобов`язання відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_2 Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1609,50грн. та 1073,00грн., сплаченого позивачем, судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №4301 від 03.12.2010р. та ст.ст. 526, 530, 611, 627, 628, 629 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2012р. підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень позовних вимог, наданих позивачем до суду 21.11.2012р. за вх.№19232, де позивач, окрім вимог, заявлених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача 20,40грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Разом із уточненнями позивач надав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, докази понесення ним судових витрат у розмірі 20,40грн. для отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву від 21.11.2012р., враховуючи, що вказана заява подана позивачем із дотриманням ст. ст. 22, 56, 57 ГПК України, приймає її до розгляду та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, разом з тим в матеріалах справи міститься копія судової ухвали від 13.11.2012р. про відкладення розгляду справи, яка повернулась до суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з положеннями ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам у справі за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

03 грудня 2010 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" («КП») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Користувач) було укладено договір № 4301 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 01 січня 2011 року до Договору №4301 від 03.12.2010р. (а.с. 18) позивач надав в користування відповідачу місце (Додаток №1 до договору, а.с. 19), що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_2, строком з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011р. (п.1.4 Договору).

Згідно до умов Договору № 4301 від 03.12.2010р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1., 4.5 та Додатку № 1 до даного Договору відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі -572,94 грн.

Відповідач не виконував свої зобов'язання за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не повністю сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість за листопад 2011 року та грудень 2011 року в сумі 1145,88грн.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію №554 від 01.03.2012р. (а.с.22-24) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за Договором №4301 від 03.12.2010р., але вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за надане у користування місце, у відповідача виникла заборгованість за договором, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором №4301від 03.12.2010 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обє'ктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором №4301 від 03.12.2010 року у розмірі 1145,88грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нарахована пеня в сумі 159,85грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Договору № 4301 від 03.12.2010р., а саме пунктом 6.6. передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 6.1 - 6.5 Договору, нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців.

Отже сторони в договорі збільшили строк нарахування пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Розрахунок пені зроблений позивачем з врахуванням вимог чинного законодавства, за періоди протягом яких існувала заборгованість, наданий розрахунок приймається судом.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 159,85 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 8.1.5. Договору № 4580 від 21.12.2010 р. цей договір припиняє свою дію, якщо "Користувач" не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

Відповідно до п.п.8.1.6. п.8.1. Договору, цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії договору, а згідно п.2.1. Договору, він набирає чинності з 01.01.2011р. і діє по 31.12.2011р.

Таким чином, станом на 01.01.2012 року Договір № 4301 від 03.12.2010р. вважається таким, що припинив свою дію.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом семи днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.

Відповідно до п.5.2 Договору, встановлено, що місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання Актів прийому-передачі.

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках, а саме, у разі несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору.

При цьому, у відповідності до п.3.4.8 Договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі п.3.1.1. Договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.п. в) п.4.1 „Порядку виявлення, демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" (Додаток до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.06.2011 р. №444, із змінами та доповненнями внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.07.2012р. №425) спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Позивач, на підставі п.п.4.3-4.5. „Порядку виявлення, демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними", направляв на адресу відповідача повідомлення № 10712 від 24.01.2012р. (а.с.20) та № 10810 (за вих.№562 від 01.03.2012р.а.с. 21) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за Договором та попередженням про те, що у разі невиконання вимог даного повідомлення спеціальна конструкція буде демонтована позивачем з покладенням на відповідача витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції та її зберіганням.

Дані повідомлення направлені відповідачу на його юридичну адресу, яка співпадає з адресою вказаною у позовній заяві та витягу з ЄДР, але відповідач не ніяких дій, спрямованих на виконання умов Договору в цій частині не вчинив.

У зв'язку з чим, на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МІЦ" від 17.09.2012 року №112-Д (а.с.27) позивачем 10.10.2012 року було здійснено демонтаж спеціальної конструкції за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальної конструкції від 10.10.2012 року (а.с.25), що відповідає приписам п.4.12. „Порядку виявлення, демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" та після проведення демонтажу позивачем складено калькуляцію витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції, які склали 741,49грн.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у сумі 741,49 грн. підтверджуються розрахунком витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, Рахунком-фактурою №СФД-000121 від 11.10.2012 р., калькуляцією витрат на надання послуг, кошторисом, а тому вимога позивача щодо стягнення витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 741,49грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2.13. „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"), демонтовані спеціальні конструкції зберігаються КП „МІЦ" у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

Відповідно до п.2.15 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"), власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій лише після звернення до КП „МІЦ" і надання документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП „МІЦ", пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.

При цьому, у відповідності до п.3.4.8 Договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі п.3.1.1. Договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних із зберіганням спеціальних конструкцій.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачеві витрати, понесені ним за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 31,46грн., відповідно.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно приписів ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.2. Договору сторонами встановлено, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач сплачує позивачу неустойку, яка складає 7% від розміру плати за використання місць (з ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим Договором.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи, що відповідач не повернув позивачеві надане йому в користування місце у встановлений п.5.1. договору строк, внаслідок чого, позивачем обґрунтовано нараховано неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці за період з 08.01.2012р. до 22.10.2012р. у розмірі 11591,79грн.

Як встановлено вище, договір №4301 від 03.12.2010р. припинив свою дію, проте відповідач у встановленому порядку та строки не передав надане в користування місце, отже позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою : АДРЕСА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по повній та своєчасній оплаті платежів за договором, а також прострочив повернення місць для розміщення спеціальної конструкції, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення місця у сумі 11591,79 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач вказує, що ним були понесені витрати, пов"язані із розглядом справи, у розмірі 20,40грн. (до заяви про уточнення позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 1047 від 14.11.2012р. про сплату 20,40 грн.), в зв"язку з отриманням довідки щодо знаходження відповідача в ЄДР.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, які складаються з 1609,50грн. судового збору за позовні вимоги майнового характеру, 1073,00грн. судового збору за немайнові позовні вимоги та 20,40грн. витрат, пов'язаних із розглядом справи, повністю покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166 м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті Ворота" м. Харків, МФО 351931, код 32135675) заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором №4301 від 03.12.2010р. у розмірі 1145,88грн.; пеню за неповну сплату платежів Договором №4301 від 03.12.2010р. у розмірі -159,85грн.; неустойку за прострочення повернення місця за Договором №4301 від 03.12.2010р. -11591,79грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором №4301 від 03.12.2010р. у розмірі -741,49грн.; витрати зі зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 10.10.2012 року по 22.10.2012 року у розмірі -31,46грн.;. 2682,50грн. судового збору, 20,40грн. витрат, пов'язаних із розглядом справи.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166 м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті Ворота" м. Харків, МФО 351931, код 32135675) на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_2

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.11.2012 р.

Суддя Френдій Н.А.