Рішення № 29036332, 31.01.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 р. Справа № 5010/1575/2012-20/83 Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Атаманчук І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Криворізький Маслоекстракційний Завод",

вул.Коломойцівська, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм",

вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Рогатинський район,

Івано-Франківська область,77000

про: стягнення заборгованості у сумі 627 113,20грн., з яких: 544 218,20грн. - основний борг, 6 140,45грн. - пеня, 76 754,55грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

За участю представників сторін:

Від позивача: Міхно М.В., (довіреність № б/н від 25.01.2013р.);

Від відповідача: Печенюк В.О., (довіреність №083/12 від 10.01.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТзОВ "Криворізький Маслоекстракційний Завод", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ТзОВ "Рогатин-Корм" заборгованість в сумі 627 391,40грн., з яких: 544 496,40грн. - основний борг, 6 140,45грн. - пеня, 76 754,55грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні, використовуючи своє право надане йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву №1666/13 від 31.01.13р., в якій просить суд, зменшити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу, просить суд, стягнути з відповідача 544 218,20грн. - заборгованості, 6 140,45грн. - пені, 76 754,55грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки №190912 від 19.09.12р., згідно умов якого, позивач передав у власність відповідача по видаткових накладних №106 від 03.11.12р., №113 від 04.11.12р., № 115 від 06.11.12р. товар (шрот соняшника) на загальну суму 544 218,20грн.;

- невиконання відповідачем умов п.4.4. Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 544 218,20грн.;

- п. 6.4. Договору, згідно якого, відповідачу нараховано 6 140,45грн.- пені;

- п.6.6. Договору, ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 76 754,55грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов"язання;

- приписи ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, факт поставки товару на підставі Договору №190912 від 19.09.12р. підтвердив. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача і відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Між ТзОВ "Криворізький Маслоекстракційний Завод" (Продавець/позивач) та ТзОВ "Рогатин-Корм" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки №190912 від 19.09.12р.

В порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий (п.1.1. Договору).

Згідно п.2.1. Договору кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у Додатку до Договору (Специфікації), в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару, який повинен укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід"ємною частиною від дати його підписання сторонами.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у Специфікації.

Відповідно до 3.5. Договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця після підписання видаткової накладної або товаро-транспортної накладної.

Розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника протягом двох банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії товару визначеної в Специфікації або з дати поставки товару.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Продавець/позивач передав у власність Покупця/відповідача, по видаткових накладних №106 від 03.11.12р., №113 від 04.11.12р., № 115 від 06.11.12р. (а.с.16-18) товар (шрот соняшника), погоджений сторонами у Специфікаціях до Договору, на загальну суму 544 218,20грн. Факт поставки товару на підставі Договору №190912 від 19.09.12р. підтверджується товаро - транспортними накладними, податковими накладними (а.с. 48-58).

Однак, в порушення п. 4.4. Договору, виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару №105 від 03.11.12р., №110 від 04.11.12р., №112 від 06.11.12р. (а.с.45-47), залишились неоплаченими відповідачем, і як наслідок виникла заборгованість в сумі 544 218,20грн.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності заборгованості за отриманий товар в розмірі 544 218,20грн.

Станом на 31.01.13р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаного боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договір поставки №190912 від 19.09.12р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав своє зобов"язання, яке випливає з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 544 218,20грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.6. Договору, передбачено, що за невиконання грошових зобов"язань крім визначених умовами Договору, сторона що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов"язання за кожен день такого прострочення.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не виконав своє зобов"язання, яке випливає з Договору та закону, то, з огляду на ст. ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, п. 6.4. Договору, правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 76 754,55грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов"язання (розрахунок а.с.8).

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов"язується на вимогу Постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 0,5% від суми простроченого грошового зобов"язання.

Таким чином, враховуючи вище зазначені норми права та п. 6.4. Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 6 140,45грн.- пені (розрахунок а.с. 8).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позов визнав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 627 113,20грн., з яких: 544 218,20грн. - основний борг, 6 140,45грн. - пеня, 76 754,55грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов"язання, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 629, 692 Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький Маслоекстракційний Завод", до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" про стягнення заборгованості у сумі 627 113,20грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм", вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77000 (код ЄДРПОУ 13655286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький Маслоекстракційний Завод", вул.Коломойцівська, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106, (код ЄДРПОУ 38031810) 544 218,20грн. (п"ятсот сорок чотири тисячі двісті вісімнадцять грн. 20коп.) - заборгованості, 6 140,45грн. (шість тисяч сто сорок грн. 45коп.) - пені, 76 754,55грн. (сімдесят шість тисяч сімсот п"ятдесят чотири грн. 55коп.)- процентів за користування чужими грошовими коштами, 12 542,26грн. (дванадцять тисяч п"ятсот сорок дві грн. 26 коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.13р.

Суддя С.Кобецька