Постанова № 29034155, 31.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року № 2а-10343/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Самборська І.М.

за участю представників:

позивача - Рудницький О.І.

відповідача - Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003872321 та №0003862321 від 26.11.2012 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шувар» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003872321 та №0003862321 від 26.11.2012 року.

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та повноти нарахування податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Галіо» за вересень 2011р., за результатами якої складено Акт № 2147/22-10/33711331 від 08.11.2012р. На підставі даного Акту винесено податкові повідомлення-рішення №0003872321 та №0003862321 від 26.11.2012 року, якими збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на прибуток на 1307,00 грн. та зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22410 грн.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що підставою для висновків про порушення податкового законодавства стало, ніби то, безпідставне віднесення до складу витрат господарські операції позивача з ТОВ «Галіо» згідно договору підряду №11407від 14.07.2011 р., які пройшли транзитом від ТзОВ «Галіо»- ТзОВ «Лорелея»- ТзОВ «Київбудмонтаж». Таке не відповідає дійсності, так як з характеру господарських операцій вбачається можливість їх здійснення без залучення значної кількості як трудових так і матеріальних ресурсів, по-друге, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов»язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та його контрагентів та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності. Крім того, посилання відповідача на безтоварність та нікчемність договору є безпідставними, так як такий в судовому порядку недійсним не визнавався, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання самостійно договорів недійсними чи нікчемними. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому проти позову заперечив, послався на те, що під час перевірки встановлено безтоварність , що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, вважає дані угоди нікчемними. Операції з придбання та постачання товарів ( робіт, послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення згідно заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та повноти нарахування податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Галіо» за вересень 2011р.

За результатами даної перевірки складено Акт № 2147/22-10/33711331 від 08.11.2012р., яким встановлено порушення:

- 138.4 ст.138,пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1307,0 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення значення ряд.19 «від'ємне значення ріхзниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 17 - рядок 9) у розмірі 22410,00 за вересень 2011 р., що призвело до завищення р.24 Ззалишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок23) (значення цього переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 22410,00 грн.

На підставі даного Акту винесено податкові повідомлення-рішення №0003872321 та №0003862321 від 26.11.2012 року, якими збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на прибуток на 1307,00 грн. та зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22410 грн.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що на виконання умов договору ТзОВ «Галіо» виконано будівельні роботи на суму 547888,21 грн., в т.ч. роботи по безтоварних операціях, які пройшли транзитом від ТзОВ «Галіо» - ТзОВ «Лорелея» - ТзОВ «Київбудмонтаж» в сумі 224094 грн.

В акті перевірки відповідачем використано:

- акт ДПІ у Сихівському районі м.Львова №1855/22-10/35620697 від 28.09.2012 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Галіо» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків при здійсненні взаєморозрахунків із Тзов «Київбудмонтаж»;

- акт ДПІ у Сихівському районі м.Львова №1460/22-4008/23884527 від 31.08.2012 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Лорелея» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12 р;

- акт ДПІ у Печерському районі м.Києва №961/22-2/37143832 від 20.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Київбудмонтаж», так як останній не знаходиться за місцем реєстрації. Згідно із службовою запискою ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва від 01.01.2011 р. №14020/вх./26-06/38 було отримано інформацію, що за результатами висновку спеціаліста науково-дослідного експертно - криміналістичного центру при управлінні МВС встановлено, що підпис від імені директора ОСОБА_4 в податковій звітності виконані іншою особою.

Позивач перебував у взаємовідносинах з ТзОВ «Галіо».

ТзОВ «Шувар» (Замовник) уклав договір підряду з ТзОВ «Галіо» (Підрядник) за №11407 від 14.07.2011 року. Згідно п.1.1 цього договору Підрядник зобов»язався за завданням Замовника виконати монтаж зовнішніх мереж каналізації К2 на ринку сільськогосподарської продукції «Шувар» по вул. Хуторівка, 4б у м. Львові.

Згідно Акту приймання виконаних робіт №1 від 30.09.2011 року роботи за вказаним договором були виконані , позивач здійснив оплату виконаних робіт у вересні 2011 року на загальну суму 547888,21 грн.

Виписано податкові накладні №12 від 02.09.2011 року, №27 від 09.09.2011 р., №68 від 28.09.2011 р.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 14.1.36. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до вимог п. 14.1.27. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст 138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (п. 139.1. ст 139 Податкового кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем на підтвердження реальності господарської операції надано такі документи: договір підряду №11407 від 14 липня 2011 р., акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011р. (КБ-2в), податкові накладні №12 від 02.09.2011 року, №27 від 09.09.2011 р., №68 від 28.09.2011 р., платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунках :6852,631, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ( КБ-3), локальний кошторис №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, ліцензію №516498, видану ТзОВ «ГАліо»,.

Суд зазначає, що у капітальному будівництві для оформлення виконаних будівельних робіт між сторонами використовуються специфічні форми первинної облікової документації, затверджені наказом Мінрегіонбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009 р. № 554, якими є: № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»; № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати». Даний наказ не містить роз'яснень щодо складання і застосування зазначених первинних документів. Пояснення з цього приводу надано у листах Мінрегіонбуду України «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» від 09.03.2010 р. № 12/19-2-9-21-2368, «Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» від 16.03.2010 р. № 12/19-3-9-14-295, якими роз'яснено, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

З огляду на вищенаведене, судом беруться до уваги представлені позивачем первинні документи, які повністю відповідають наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 р. № 554, закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підтверджують реальність вказаних операцій.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, та в судовому засіданні встановлено, що ТзОВ « Галіо» на час здійснення господарських операцій було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Щодо пояснень відповідача про те, що первинні документи підписані від імені ТзОВ «БК Київбудмонтаж» не відповідають вимогам, які встановлені для первинних документів, а тому господарські операції між ТзОВ «БК Київбудмонтаж» та ТзОВ «Лорелея», ТзОВ «Лорелея» та ТзОВ « Галіо», ТзОВ « Галіо» та ТзОВ «Шувар», є такі, що не відбулись, то суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за порушення норм законодавства контрагентами.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС 26.11.2012 року, податкові повідомлення-рішення №0003872321 та №0003862321.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» судовий збір в сумі 240,44 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 04.02.2013 р.

суддя-підпис, з оригіналом згідно

Постанова, на день виготовлення копії, законної сили не набрала

Суддя Кухар Н.А.