Постанова № 29031989, 31.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. № 2-а-14272/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ловис "Лімітед" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про про визнання дій незаконними ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ловис "Лімітед", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому з врахуванням уточнень просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001740221, № 0001750221, № 0002010172, № 0002900223, № 0002910223 від 28.11.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" код ЄДРПОУ 21216678 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт № 3628/221/21216678 від 25.10.2012 р., на підставі висновків якого прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001740221 від 28.11.2012 р., яким ТОВ фірмі "Ловис "Лімітед" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності на суму 1874988,75 грн., з яких: за основним платежем - 1499991 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 374997,75,75 грн.; № 0001750221 від 28.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1785703,75 грн., з яких: за основним платежем - 1428563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 357140,75 грн., № 0002010172 від 28.11.2012 р., яким ТОВ фірмі "Ловис "Лімітед" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2709,56 грн., з яких: за основним платежем - 1759,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 949,91 грн.; № 0002900223 від 28.11.2012 р., яким до ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 340,00 грн.; № 0002910223 від 28.11.2012 р., яким до ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3578433,75 грн.

Позивач вважає, що Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ТОВ фірма "Ловис "Лімітед", зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.03.1993 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 02.03.1993 р. № 148012000000014632.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.03.1993 р. за № 247, знаходиться на податковому обліку в Основ'янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 29001278 від 29.12.1998 р., індивідуальний податковий номер 212166720321.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" код ЄДРПОУ 21216678 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р.

Матеріали справи свідчать, що зазначена перевірка позивача проведена на підставі направлень від 28.09.2012 р. № 1028, 1029, 1030, 1031, виданих Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та на підставі наказу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про продовження терміну документальної планової виїзної перевірки від 11.10.2012 року №1281 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 3628/221/21216678 від 25.10.2012 р.

У висновках акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності підприємства позивача встановлено порушення:

1. п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1499991 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 630311 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 869680 грн.

2. п.п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ, зі змінами та доповненнями, підприємством ТОВ фірма "Ловис" Лімітед" встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1428563 грн., у т.ч. за лютий 2012 року у сумі 304106 грн., за березень 2012 р. у сумі 296190 грн., за квітень 2012 р. у сумі 303267 грн., за травень 2012 р. у сумі 273608 грн., за червень 2012 р. у сумі 251392 грн.

3. п. 6.3.3 "е". п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889- VІ від 22.05.2003 р. зі змінами та доповненнями - додатково донараховано податку у сумі 1759,65 грн. за квітень-грудень 2010р.

4. п.51.1 ст.51 та п.п. б п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755 - VI.

5. У відповідності до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, а саме: 715686,75x5=3578433,75 грн.

6. У відповідності до п.4 ст.17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями, передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу двадцяти неоподаткованих доходів громадян (340,00 грн.).

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001740221 від 28.11.2012 р., яким ТОВ фірмі "Ловис "Лімітед" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності на суму 1874988,75 грн., з яких: за основним платежем - 1499991 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 374997,75,75 грн.; № 0001750221 від 28.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1785703,75 грн., з яких: за основним платежем - 1428563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 357140,75 грн., № 0002010172 від 28.11.2012 р., яким ТОВ фірмі "Ловис "Лімітед" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2709,56 грн., з яких: за основним платежем - 1759,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 949,91 грн.; № 0002900223 від 28.11.2012 р., яким до ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 340,00 грн.; № 0002910223 від 28.11.2012 р., яким до ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3578433,75 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р. фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС зазначено про їх завищення на загальну суму 7142815 грн., в т.ч.: 1 квартал 2012 р. - 3001480 грн., 2 квартал 2012 р. - 4141335 грн. Вказані порушення, на думку податкового органу, призвели до заниження податку на додану вартість. В акті № 3628/221/21216678 від 25.10.2012 р. відповідачем зазначено, що до перевірки ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед" не надано первинні підтверджуючі документи, яким саме чином здійснювалось відвантаження товарно-матеріальних цінностей, яка кількість працівників була задіяна при відвантаженні продукції (процес навантаження); яким транспортом здійснювалось транспортування товару, або яка техніка була задіяна при проведенні робіт.

Враховуючи вищенаведене, Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Перевіряючи цей висновок податкового органу і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ТК "Мегаполіс Україна", ТОВ "Сандора", СП "Вітмарк-Україна" ТОВ ХФ СП "Вітмарк-Україна ТОВ".

Між та ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс Україна" (код ЄДРПОУ 30622532) було укладено договір поставки № 0041-ХА/12 від 03.01.2012 р.

За даним договором ТОВ "ТК "Мегаполіс Україна" (Продавець) зобов'язується передавати тютюнові та інші вироби (товар) у власність ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" (Покупець) відповідно до його замовлень, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Придбання тютюнових виробів за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: № ХА 12-00008845 від 04.04.2012 р., № ХА 12-000040701 від 07.04.2012 р., № ХА 12-000040843 від 07.04.2012 р., № ХА 12-000042022 від 11.04.2012 р., № ХА 12-000044751 від 18.04.2012 р., № ХА 12-000046765 від 21.04.2012 р., № ХА 12-000050262 від 28.04.2012 р., № ХА 12-000047905 від 25.04.2012 р., № ХА 12-000052451 від 04.05.2012 р., № ХА 12-000053820 від 08.05.2012 р., № ХА 12-000056484 від 12.05.2012 р., № ХА 12-000059769 від 19.05.2012 р., № ХА 12-000059908 від 19.05.2012 р., № ХА 12-000057797 від 16.05.2012 р., № ХА 12-000061167 від 23.05.2012 р., № ХА 12-000063416 від 26.05.2012 р., № ХА 12-000064679 від 30.05.2012 р., № ХА 12-000026386 від 07.03.2012 р., № ХА 12-000025272 від 03.03.2012 р., № ХА 12-000029472 від 15.03.2012 р., № ХА 12-000031044 від 17.03.2012 р., № ХА 12-000031046 від 17.03.2012 р., № ХА 12-000032236 від 21.03.2012 р., № ХА 12-000035622 від 28.03.2012 р., № ХА 12-000035698 від 28.03.2012 р., № ХА 12-000034283 від 24.03.2012 р., № ХА 12-000037726 від 31.03.2012 р., № ХА 12-000010270 від 28.01.2012 р., № ХА 12-000011296 від 01.02.2012 р., № ХА 12-000012904 від 04.02.2012 р., № ХА 12-000015781 від 11.02.2012 р., № ХА 12-000013787 від 08.02.2012 р., № ХА 12-000019120 від 18.02.2012 р., № ХА 12-000017190 від 15.02.2012 р., № ХА 12-000022040 від 25.02.2012 р., № ХА 12-000020197 від 22.02.2012 р., № ХА 12-000023345 від 29.02.2012 р., № ХА 12-000066679 від 02.06.2012 р., № ХА 12-000067964 від 06.06.2012 р., № ХА 12-000071214 від 13.06.2012 р., № ХА 12-000070017 від 09.06.2012 р., № ХА 12-000074686 від 20.06.2012 р., № ХА 12-000073403 від 16.06.2012 р., № ХА 12-000078068 від 27.06.2012 р., № ХА 12-000076880 від 23.06.2012 р., № ХА 12-000080116 від 30.06.2012 р., прибутковими накладними, що не заперечується відповідачем та зазначено в акті. За придбаний товар позивачем була здійснена оплата, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ТОВ "ТК "Мегаполіс Україна" на адресу ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи: № 18275/24 від 27.06.2012 р., № 18028/24 від 23.06.2012 р., № 17500/24 від 20062012 р., № 17221/24 від 16.06.2012 р., № 16729/24 від 13.06.2012 р., № 16463/24 від 09.06.2012 р., № 15893/24 від 06.06.2012 р., № 15575/24 від 02.06.2012 р., № 15062/24 від 30.05.2012 р., № 14783/24 від 26.05.2012 р., № 14226/24 від 23.05.2012 р., № 13873/24 від 19.05.2012 р., № 13404/24 від 16.05.2012 р., № 12397/24 від 08.05.2012 р., № 12106/24 від 04.05.2012 р., № 11555/24 від 28.04.2012 р., № 10976/24 від 25.04.2012 р., № 10713/24 від 21.04.2012 р., № 10257/24 від 18.04.2012 р., № 10029/24 від 14.04.2012 р., № 9560/24 від 11.04.2012 р., № 9253/24 від 07.04.2012 р., № 8792/24 від 04.04.2012 р., № 8534/24 від 31.03.2012 р., № 8035/24 від 28.03.2012 р., № 7745/24 від 24.03.2012 р., № 7050/24 від 13.03.2012 р., № 7306/24 від 21.03.2012 р., № 6717/24 від 15.03.2012 р., № 5877/24 від 07.03.2012 р., № 5527/24 від 03.03.2012 р., № 5084/24 від 29.02.2012 р., № 4801/024 від 25.02.2012 р., № 4374/024 від 22.02.2012 р., № 4146/024 від 18.02.2012 р., № 3683/024 від 15.02.2012 р., № 3437/024 від 11.02.2012 р., № 2895/024 від 08.02.2012 р., № 2702/024 від 04.02.2012 р., № 2318/024 від 01.02.2012 р., № 2054/024 від 28.01.2012 р.

В матеріалах справи наявні акти звірки взаєморозрахунків станом на 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., 30.06.2012 р.

Також на підтвердження здійснення розрахунків за договорами з контрагентом позивачем надані платіжні доручення та банківські виписки з відміткою банку, які засвідчують факт виконання позивачем грошових зобов'язань за спірним правочином, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Судом встановлено, що між ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед" та ТОВ "Сандора" (код ЄДРПОУ 22430008) укладено договір поставки № 29-45/2010 від 14.09.2010 р.

За даним договором ТОВ "Сандора" (Постачальник) зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати Покупцю у власність, а Покупець - приймати та оплачувати продукцію (соки, безалкогольні та алкогольні напої та ін.). Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент продукції вказуються в накладній (рахунку - фактурі), що складається відповідно до замовлення Покупця.

Придбання напоїв, чіпсів підтверджено видатковими накладними: № ХА\РНв-071845 від 18.05.2012 р., № ХА\РНв-066221 від 11.05.2012 р., № ХА\РНв-066222 від 11.05.2012 р., № ХА\РНв-066761 від 11.05.2012 р., № ХА\РНв-013473 від 02.02.2012 р., № ХА\РНв-012470 від 01.02.2012 р., прибутковими накладними.

ТОВ "Сандора" на адресу ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи: № 1100018 від 01.02.2012 р., № 1100993 від 02.02.2012 р., № 1106323 від 11.05.2012 р., № 1106324 від 11.05.2012 р., № 1106802 від 11.05.2012 р., № 1100988 від 02.02.2012 р.

Матеріали справи містять товарно-транспортні накладні: № СА-ХА\РНв-012470 від 01.02.2012 р., № СА-ХА\РНв-013473 від 02.02.2012 р., № СА-ХА\РНв-071845 від 18.05.2012 р., № СА-ХА\РНв-066221 від 11.05.2012 р., № СА-ХА\РНв-066761 від 11.05.2012 р., № СА-ХА\РНв-066222 від 11.05.2012 р., маршрутні листи: № ХА\МЛА-000271 від 01.02.2012 р., № ХА\МЛА-000290 від 02.02.2012 р., № ХА\МЛА-000271 від 01.02.2012 р., № ХА\МЛА-001586 від 18.05.2012 р., № ХА\МЛА-001493 від 11.05.2012 р., № ХА\МЛА-001492 від 11.05.2012 р., подорожні листи вантажного автомобіля: № 1245 від 01-14.02.2012 р., № 4167 від 02.02.2012 р., № 1397 від 14-24.05.2012 р., № 1381 від 03-12.05.2012 р., № 1390 від 07-12.05.2012 р., листи завантаження до накладних: № ХА\РНв-071845 від 18.05.2012 р., № ХА\РНв-066221 від 11.05.2012 р., № ХА\РНв-066222 від 11.05.2012 р., № ХА\РНв-066761 від 11.05.2012 р., № ХА\РНв-013473 від 02.02.2012 р., № ХА\РНв-012470 від 01.02.2012 р.

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата, що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями. В матеріалах справи наявні акти звірки взаєморозрахунків позивача з ТОВ "Сандора" за 1 квартал 2012 р., 2 квартал 2012 р., 3 квартал 2012 р.

Між ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед" та СП "Вітмарк-Україна" укладено договір поставки № КН - 0857/11 від 22.11.2011 р. Згідно умов вказаного договору СП "Вітмарк-Україна" (Постачальник) зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати Покупцю у власність, а Покупець - приймати та оплачувати продукцію (соки, нектари і соковмісні напої в асортименті, можливе постачання інших продуктів харчування). Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент Товару вказуються в накладній, що складається відповідно до замовлення Покупця.

Придбання ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед" у СП "Вітмарк-Україна" ТОВ ХФ СП "Вітмарк-Україна ТОВ" (код ЄДРПОУ 22480087) соків підтверджується видатковими накладними: № ХА 000498005 від 07.04.2012 р., № ХА 000511873 від 17.05.2012 р., № ХА 000506057 від 28.04.2012 р., № ХА 000492280 від 21.03.2012 р., № ХА 000486774 від 02.03.2012 р., прибутковими накладними.

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

СП "Вітмарк-Україна" ТОВ ХФ СП "Вітмарк-Україна ТОВ" на адресу ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи: № 227/0008 від 02.03.2012 р., № 1525/0008 від 21.03.2012 р., № 425/0008 від 07.04.2012 р., № 2518/0008 від 28.04.2012 р., № 1276/0008 від 17.05.2012 р.

Матеріали справи містять товарно-транспортні накладні: № 0006376 від 07.04.2012 р., № 0006336 від 17.05.2012 р., № 0006714 від 28.04.2012 р., № 0006136 від 21.03.2012 р., № 0005920 від 02.03.2012 р.

Товари, що придбані позивачем за вказаними договорами, поставлялись на склад позивача за адресою: м. Харків, вул. Єнакієвська, 19.

Матеріали справи містять договір оренди № 1 від 31.12.2011 р. та додаткову угоду до договору № 1 від 20.04.2012 р., укладені між ТОВ фірмою "ШАФРАН" ЛТД та ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед", згідно якого позивач отримує для використання під склад зазначене приміщення.

Суд зазначає, що факт фактичного отримання товару позивачем від ТОВ "ТК "Мегаполіс Україна", ТОВ "Сандора", СП "Вітмарк-Україна" ТОВ ХФ СП "Вітмарк-Україна ТОВ" відповідачем не заперечується.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В акті № 3628/221/21216678 від 25.10.2012 р. податковим органом не відображено порушень щодо змісту первинної документації за перевіряємий період.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Проведення господарських операцій підприємства позивача підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, з огляду на системний аналіз вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Окремо суд звертає увагу, що податковим органом не виявлено порушень законодавства в контексті правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеним в акті контрагентом, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не мав.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ фірма "Ловис "Лімітед" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентів ТОВ "ТК "Мегаполіс Україна", ТОВ "Сандора", СП "Вітмарк-Україна" ТОВ ХФ СП "Вітмарк-Україна ТОВ", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ фірмі "Ловис "Лімітед" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ фірма "Ловис "Лімітед" та ТОВ "ТК "Мегаполіс Україна", ТОВ "Сандора", СП "Вітмарк-Україна" ТОВ ХФ СП "Вітмарк-Україна ТОВ" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На момент укладення договорів контрагенти ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" - ТОВ "ТК "Мегаполіс Україна", ТОВ "Сандора", СП "Вітмарк-Україна" ТОВ ХФ СП "Вітмарк-Україна ТОВ" пройшли передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, мали Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. В акті перевірки та матеріалах справи не міститься відомостей, які б спростовували вищезазначену інформацію.

Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа. Вказане підтверджується і податковим органом.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому. Таким чином, належно оформлені між продавцями та покупцем податкові та видаткові накладні були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання та реалізації товару.

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що позивачем під час перевірки не були надана первинна бухгалтерська документація по вище зазначеним господарським операціям, що підтверджується даними запиту направленого відповідачем на адресу позивача 12.10.2012 року № 13090/10/22-204 то зазначене посилання відповідача суд вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту вище зазначеного запиту не вбачається які саме документи по яких господарських операціях необхідно було надати, крім цього відсутні данні, що позивачем не були надані первинні бухгалтерські документи по вище зазначених господарських операціях.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0001740221 від 28.11.2012 р., яким ТОВ фірмі "Ловис "Лімітед" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності на суму 1874988,75 грн., з яких: за основним платежем - 1499991 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 374997,75,75 грн.; № 0001750221 від 28.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1785703,75 грн. винесено Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з порушенням норм чинного законодавства України.

Щодо висновків акту про порушення позивачем п. 6.3.3 "е". п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889- VІ від 22.05.2003 р. зі змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ фірма "Ловис "Лімітед" у перевіряємому періоді здійснювало діяльність з наймом працівників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

За заявами про застосування податкової пільги вказаних працівників від 01.01.2011 р. позивачем застосовано податкові соціальні пільги. Як зазначено в акті перевірки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є приватними підприємцями. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безпідставність застосування позивачем до зазначених працівників податкової соціальної пільги.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача про порушення ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед" вимог п. 6.3.3 "е". п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Абзацом "е" підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Суд аналізуючи вказані норми матеріального права приходить до висновку проте, що єдиною підставою для незастосування податкової соціальної пільги є факт отримання найманим працівником у звітному податковому періоді доходу від підприємницької діяльності.

Доказів отримання зазначеними працівниками доходу від підприємницької діяльності ні акт перевірки ні матеріали справи не містять.

Згідно з пп. 6.3.4. та пп.6.3.5. ст.6 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо у порушення норм цього пункту платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні доходів, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту, подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що якщо працівник подав заяву про застосування податкової соціальної пільги, одержуючи при цьому дохід від підприємницької діяльності, працедавець звільняється від відповідальності за застосування до заробітної плати такого працівника податкової соціальної пільги (винятком є випадок, коли працедавець і працівник є пов'язаними особами або якщо суд установлює факт змови між працедавцем і працівником). Відповідальність за таке порушення покладається на такого працівника.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачено можливості відмови працедавця від застосування податкової соціальної пільги за умови отримання від найманого працівника відповідної заяви. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги", податкова соціальна пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, у якому платник податку подав заяву про її застосування з відповідними підтвердними документами.

Таким чином, позивач, отримавши заяви про застосування податкової соціальної пільги, мав єдину можливість, передбачену законодавством, такі пільги застосувати.

ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед" застосовано податкові соціальні пільги на підставі отриманих заяв найманих працівників, перевірка правомірності та обґрунтованості яких не віднесена законом до обов'язків роботодавця, а отже позивач не несе відповідальності за порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в зв'язку із застосуванням таких пільг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0002010172 від 28.11.2012 р., яким ТОВ фірмі "Ловис "Лімітед" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2709,56 грн., з яких: за основним платежем - 1759,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 949,91 грн. винесено Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з порушенням норм чинного законодавства України.

Щодо висновків акту про порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суд зазначає наступне.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" слугував висновок про незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку РРО (Z-звіт) № 0001 від 02.06.2010 р. у книзі обліку розрахункових операцій № 2032004568р/1 від 24.04.2009 р.

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Зазначена норма враховує особливості роботи реєстраторів, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Відповідно до п.4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.02.2001 р. за № 105/5296) суб'єкт господарювання повинен забезпечити, зокрема, друкування X-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО. При виконанні Z-звіту обнуляється інформація в оперативній пам'яті та заноситься до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМУ від 18.02.2002 р. № 199, Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора. Зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Матеріали справи свідчать, що 02.06.2010 р. прийнято в ремонт реєстратор розрахункових операцій Datecs MP-500Т № ДГ04007027 з характером несправності "помилка зчитування/запису фіскального блоку РРО", що підтверджується листом ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" № 228 від 22.10.2012 р. та листом ПП "Магнат-Трейд" № 48 від 24.10.2012 р. В процесі ремонту несправний блок реєстратора було замінено на новий, в якому була відновлена інформація щомісячних звітів реєстратора за останні три роки. Підтвердженням відновлення інформації є Z-звіт № 0001 від 02.06.2010 р.

В матеріалах справи наявний акт № 561 від 02.06.2010 р. про введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій, який свідчить, що на момент введення в експлуатацію РРО Datecs MP-500Т № ДГ04007027 23.04.2009 р. дані фіскальної пам'яті - 703515,10 грн.

Наявність у позивача на час проведення перевірки вищевказаного акту представником відповідача не заперечувалася.

Залучені до матеріалів справи копії сторінок книги обліку розрахункових операцій ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" (розділ. 2 облік руху готівки та сум розрахунків, розділ 4 облік ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО) та копії фіскальних звітних чеків свідчать про те, що позивачем в випадку після виходу з ладу РРО за час роботи, що передував виходу РРО з ладу були виконанні всі вимоги чинного законодавства, а саме: Z-звіт за 02.06.2010 р. роздрукований після того як РРО було отримано з ремонту.

Суд вважає доцільним зазначити, що в п. 4.9 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. № 107/5298, встановлено, якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням КОРО та РК, то після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнуління оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, після чого слід виконати Z-звіт. При потребі виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.

Таким чином, суд з урахуванням положень вищенаведених норм права та наданих письмових доказів по справі дійшов до висновку про відсутність з боку позивача порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". А тому у відповідача не було законних підстав застосовувати до підприємства штрафні санкції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0002900223 від 28.11.2012 р., яким до ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 340,00 грн. винесено Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з порушенням норм чинного законодавства України.

Щодо висновків акту про порушення позивачем п. 2.6 розд. 2 Постанови № 637 "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", суд зазначає наступне.

Як слідує зі змісту Акту перевірки, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 2.6 розд. 2 Постанови № 637 "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" слугував висновок про неповне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (Z-звіту) на загальну суму 5800,00 грн.

Суд зазначає наступне. Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320 визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до абз. 1 п. 2.6. Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно із абз. 3 п. 2.6. Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Абзацом п'ятим пункту 2.6. Положення № 637 встановлено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

За визначенням пункту 1.1. даного Положення книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Згідно з приписами п. 4.6. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2011 р. за №107/5298 (далі по тексту - Порядок № 614) СПД повинен забезпечити ведення в установленому порядку поточної, а також зберігання у господарській одиниці останньої використаної книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО.

У відповідності до п. 7.5. Порядку № 614 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Позивачем ведеться книга обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій, розділ 1 "Фіскальні звітні чеки" якої містить вклеєні Z-звіти за перевіряємий період, що відповідає записам розділу 2 КОРО "Облік руху готівки та сум розрахунків" та записам у касовій книзі підприємства.

Позивачем за перевіряємий період було належним чином, в повному обсязі та своєчасно оприбутковано готівкові кошти.

Висновок про неповне та несвоєчасне оприбуткування готівки зроблено відповідачем виходячи з неврахування необхідності постійної наявності у касі банкнот та монет для видачі здачі.

Згідно із п.2.13. Положення № 637 підприємства мають забезпечувати постійну наявність у касі банкнот та монет для видачі здачі. Пунктом 2.9 Положення передбачена можливість використання підприємством готівкової виручки (готівки) для забезпечення потреб, що виникають у процесі функціонування (в т.ч. на господарські потреби). Вилучення таких готівкових коштів зі скриньки РРО відповідно до п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, може бути здійснено операцією "службова видача", яка застосовуються для реєстрації через РРО видачі готівки, не пов'язаної з розрахунковими операціями.

Крім того, Положення № 637 не містить приписів щодо обов'язкової відповідності зазначеної у денному Z-звіті суми коштів, проведених як "службова видача", сумі оприбуткованих цього дня в касі коштів.

Оскільки "службовий внесок" та "службова видача" не є результатом одержання готівкових коштів при здійсненні господарських операцій (реалізація товарів), то відображення їх КОРО не передбачено.

З огляду на викладене, перевищення суми, зазначеної у фіскальному звітному чеку як "службова видача" над сумою оприбуткованих у цей день готівкових коштів, за умови не перевищення ліміту каси та відповідності даних фіскальних звітних чеків записам у Книзі обліку розрахункових операцій і касовій книзі, не свідчить про неповне або несвоєчасне оприбуткування в касі підприємства коштів та не є порушенням п.2.6 Положення № 637.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення ТОВ фірмою "Ловис "Лімітед" вимог п. 2.6 розд. 2 Постанови № 637 "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" не відповідає дійсним обставинам справи.

За таких обставин, зважаючи на те, що факт оприбуткування позивачем готівки за перевіряємий період шляхом відображення відповідних сум у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО є підтвердженим, підстави для застосування до ТОВ фірми "Ловис "Лімітед" штрафних (фінансових) санкцій на суму 3578433,75 грн. згідно абз. 3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 - відсутні.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару (послуг), просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яким встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в України" та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ловис "Лімітед" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001740221 від 28.11.2012 року, № 0001750221 від 28.11.2012 року, № 0002010172 від 28.11.2012 року, № 0002900223 від 28.11.2012 року, № 0002910223 від 28.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ловис "Лімітед", код. 21216678 суму сплачених судових витрат в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 31.01.2013 року.

Суддя Спірідонов М.О.