Рішення № 29031509, 28.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р.Справа № 5023/5485/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Росінтертех", м. Санкт-Петербург до 1) Приватне АТ НДІ "Техностандарт", м. Харків , 2) Integra Group K/S Резидент Данії) про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - Гнатченко П.М., за дов.

1-го відповідача - Жукова Н.Д., за дов.

2-го відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Росінтертех" про визнання недійсним з моменту укладання договору уступки права вимоги №2310IG від 24.10.2012 року, укладеного між ПАТ НДІ "Техностандарт" та INTEGRA GROUP K/S.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, витребувані ухвалою суду документи не надав.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову, крім того звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.01.2013 року було оголошено перерву з 23.01.2013 року по 28.01.2013 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

31 березня 2011 року між ЗАТ «НДІ «Техностандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтертех» було укладено договір поставки №7.

Відповідно до умов п.2 вказаного договору постачальник - ЗАТ «НДІ «Техностандарт» зобов"язується поставити, а покупець - ТОВ «Росінтертех» прийняти та оплатити товар, вказаний у специфікаціях, оформлених по формі додатку №1 до договору, що є невід"ємною частиною даного договору. Найменування товару, кількість, ціна та строк поставки вказуються в специфікаціях до даного договору.

У зв"язку із виконанням умов зазначеного договору поставки у ТОВ «Росінтертех» виникла заборгованість перед ЗАТ «НДІ «Техностандарт».

Пунктом 12.3 договору поставки №7 від 31.03.2011 року встановлено, що у випадку, якщо спори не врегульовані сторонами за допомогою переговорів та в порядку пред"явлення претензій, то вони передаються зацікавленою стороною до Арбітражного (господарського) суду за місцем знаходження відповідача.

У п.15.2 договору поставки №7 сторони визначили, що права та обов"язки сторін по даному договору не можуть бути передані третім особам, за виключенням випадків, прямо передбачених законом.

02.11.2012 року на адресу позивача від 1-го відповідача надійшло повідомлення про уступку права вимоги (вх.н.1176-970-11-Н). У вказаному повідомленні зазначалося, що у відповідності до договору уступки права вимоги №2310IG від 24.10.2012 року ЗАТ «НДІ «Техностандарт» уступило право вимоги основного боргу, без переходу права на несплачені проценти та пеню по договору поставки №7 від 31.03.2011 року. Уступка права вимоги проведена INTEGRA GROUP K/S - юридичній особі - резиденту Данії.

На думку позивача договір уступки права вимоги №2310IG від 24.10.2012 року суттєво порушує його права і укладений всупереч приписам п.15.2 договору поставки №7 та вимогам закону.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові ( ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.1 ст. 515 Цивільного кодексу України визначено єдину заборону на заміну кредитора у зобов'язання, а саме передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 15.2. договору поставки № 7 від 31.03.2011 р. передбачено, що права та обов'язки сторін по Договору не можуть бути передані третім особам, за виключенням випадків, прямо передбачених законом.

Тобто, договір Поставки № 7 від 31.03.2011 р. не встановлює заборони відповідачу - ЗАТ «НДІ «Техностандарт» відступати свої права, зокрема, права вимоги INTEGRA GROUP K/S - юридичній особі - резиденту Данії.

Не передбачена також і така заборона нормами цивільного законодавства України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України умовами цивільно-правового договору є ті його положення, про які домовилися сторони та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а не самі сторони. Отже, зміна сторін договору не являється зміною його умов.

Відступлення права вимоги здійснюється у формі правочину і відповідно до положень статті 202 Цивільного кодексу України таким правочином може бути лише договір.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких умов, виконання умов Договору Поставки № 7 від 31.03.2011 р. не є підставою для визнання спірного договору недійсним, як укладеного з порушенням вимог закону.

Відповідно до статтей 512, 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора в зобов'язанні, за загальним правилом не потребує згоди боржника, та не є забороною на таку передачу, оскільки це визначено законом.

Таким чином, враховуючи, що ні законом, ні договором не заборонено заміну кредитора у спірних правовідносинах, відступлення права вимоги 1-м відповідачем до 2-го відповідача шляхом укладення договору уступки права вимоги №2310IG від 24 жовтня 2012 року, є цілком законним.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України по справі № 3/1/10.

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір залишається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,12,22,33,43,49,75,82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повіністю.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №5023/5485/12