Рішення № 29031467, 29.01.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/2669/2012

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Овен"

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одісей-Сервіс"

Фірма "Гомер" дочірнє підприємство

Про визнання договору недійсним

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Гладка Н.О. - директор.

Від відповідача ТОВ "Одісей-Сервіс": Глущенко Р.І. - довіреність від 15.10.2012р.,

Нан Д.М. - довіреність від 15.03.2012р.

Від відповідача: Фірма "Гомер":- не з'явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Овен", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «Одісей -Сервіс" та Фірми „Гомер" дочірнє підприємство (далі - Фірма „Гомер") про визнання недійсними Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р., укладеного між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач - ТОВ „Одісей-Сервіс" проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Відповідач - Фірма „Гомер", згідно листа, що надійшов до господарського суду Одеської області 30.10.2012р., проти позову не заперечує та просить розглядати справу за відсутністю свого представника.

23 січня 2012р. до суду надійшло клопотання позивача щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи ВАТ „Одеснафтопродукт", яке є власником суміжних приміщень з приміщеннями, що бути об'єктом купівлі-продажу за оспорюваним договором. В обґрунтування клопотання позивач посилається на невизнання сторонами у справі меж користування та підстав для набуття права власності, у зв'язку з чим рішення у даній справі буде стосуватися прав та обов'язків ВАТ „Одеснафтопродукт".

Зазначене клопотання судом залишено без задоволення, адже, відповідно до

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05 травня 2001р. між Фірмою „Гомер" (Продавець) та ТОВ „Одісей-Сервіс" (Покупець) був укладений Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив долю Продавця в розмірі 154/1000 в колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова , 102. Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами.

Згідно п.1.3 Договору право Продавця на долю об'єкта у розмірі 154\1000 підтверджується Свідоцтвом №003648, виданим виконкомом Одеської міської Ради 10.08.1999р.

Згідно додатку №1 до Договору співвласник колективної власності - ВАТ „Одеснафтопродукт" надав свою згоду на продаж Фірмою „Гомер" своєї долі у колективній власності у розмірі 154/1000 ТОВ „Одісей -Сервіс", та відмовився від переважного права покупки.

07 травня 2001р. бук складений акт приймання-передачі об'єкта та проектної документації на будівлю.

Відповідно до п.2.1 Договору договірна ціна об'єкта складає 50 000 грн. (з ПДВ).

Позивач у справі вважає, що даний договір має бути визнаний судом недійсним, адже, засновником Фірми „Гомер" є ТОВ „Овен". Відповідно до п. 6.1 Статуту Фірми „Гомер" вищим органом управління Фірми є його засновник, який здійснює управління Фірмою в силу права власності безпосередньо або через побудовані ним органи. Згідно п.6.4 Статуту директор Фірми „Гомер" має право розпоряджатись майном Фірми у відповідності до Статуту. Згідно ж до п.7.3 Статуту Фірма „Гомер" має право продавали, передавати безкоштовно, здавати в оренду організаціям, громадянам із дозволу власника майно Фірми „Гомер".

Позивач зазначає, що на укладення Договору купівлі-продажу долі у колективній власності ТОВ „Овен" свого дозволу не надавало і з приводу відчуження цього майна Фірма „Гомер" та/або ТОВ „Одісей -Сервіс" не звертались. ТОВ „Овен", як засновник Фірми „Гомер" не ставило перед Фірмою „Гомер" задач щодо відчуження долі у колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 102, та будь-яких рішень з цього приводу не приймало.

За таких обставин, позивач вважає, що Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності від 05.05.2001р. був укладений всупереч інтересам з встановленими цілями діяльності Фірми „Гомер", що в силу ст. 50 Цивільного кодексу УРСР тягне за собою недійсність угоди.

Виходячи з викладеного позивач просить суд визнати недійсним Договір №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.05.2001р., укладений між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова,102.

Крім того, позивач просить суд поновити строки позовної давності на оскарження зазначеного Договору, адже, про існування оскаржуваного Договору ТОВ „Овен" стало відомо лише у червні 2012р. у зв'язку із наявністю судового спору між ТОВ „Одісей -Сервіс" та Фірмою „Гомер" ( справа №5017/1579/2012), адже, весь цей час в реєстрі права власності частина комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м.Одеса, вул..Ак.Корольова ,102 значилася зареєстрованою за Фірмою „Гомер" і ТОВ „Овен" не знало і не могло знати про існування Договору купівлі- продажу нерухомого майна.

Відповідач - Фірма „Гомер", згідно листа, що надійшов до господарського суду Одеської області 30.10.2012р., проти позову не заперечує та просить розглядати справу за відсутністю свого представника. При цьому, слід зауважити, що зазначений лист підписаний представником Фірми „Гомер" Літвинчук В.В. Але, жодного документу у підтвердження повноважень цієї особи до суду не надано.

Відповідач - ТОВ „Одісей-Сервіс" проти позову заперечує, посилаючись на те, що оспорюваний Договір, на думку відповідача, повністю відповідає вимогам цивільного законодавства , яке діяло на час його укладення та відповідає вимогам ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, так як укладений у простій письмовій формі та підписаний особами, що його уклали в межах своїх повноважень.

Відповідач також зазначає, що відповідно до п.п. 3.2.2 Статуту Фірми „Гомер" предметом діяльності Фірми є купівлі-продаж нерухомості. Згідно п.п.5.1.1. Статуту Фірма має право виступати стороною у право чинах, в тому числі: укладати договори з юридичними та фізичними особами - кредитні, купівлі-продажу ( як по безготівковому розрахунку, так і готівкою), орендні, підряду, страхування, поруки, комісії, сумісної діяльності, укладати ліцензійні, лізингові та інші угоди.

Відповідно до п.6.2 Статуту Фірми „Гомер" до виключної компетенції засновника Фірми відноситься затвердження договорів, що укладаються на суму вищу розміру статутного фонду. Згідно п. 7.2 Статуту уставний фонд Фірми складає 736 188 грн., що значно перевищує суму Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р. За таких обставин, відповідач вважає, що при укладанні оспорюваного Договору Фірма „Гомер" не потребувала будь-яких дозволів від її засновника.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Предметом оспорювання у даній справі є Договір №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р., укладений між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова ,102. Отже, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2001р. між Фірмою „Гомер" (Продавець) та ТОВ „Одісей-Сервіс" (Покупець) був укладений Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив долю Продавця в розмірі 154/1000 в колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 102. Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами.

Відповідно до ст..41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво - або багатосторонніми (договори). Згідно ст. 42 цього ж Кодексу угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. За приписами ст.44 Цивільного кодексу УРСР повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; 3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Отже, у зв'язку з тим, що оспорюваний Договір був укладений у простій письмовій формі, у цій частині він не суперечить нормам законодавства, що було чинним на дату його укладання.

Згідно ст.. 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові (ст. 225 Цивільного кодексу УРСР). Відповідно до ст..4 Закону України „Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання Договору Фірма „Гомер" є власником 154\1000 комплексного нежитлового будинку загальною площею 757,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, Ак. Корольова, 102, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Одеської міської Ради 10.08.1999р.

Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу УРСР продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами. За умовами п. 2.1 Договору договірна ціна об'єкта складає 50 000 грн. (з ПДВ). Отже, визначивши у Договорі ціну об'єкта купівлі-продажу за згодою сторін, сторони не допустили порушення норм законодавства.

Що стосується порушення посилання позивача на укладання оспорюваного Договору всупереч інтересам та цілям ТОВ „Овен", що відповідно до ст.. 50 Цивільного кодексу УРСР є підставою для визнання цієї угоди недійсною, а також за відсутності дозволу ТОВ „Овен" на відчуження майна, то з цього приводу слід зазначити таке:

Дійсно, відповідно до п. 1.1, п. 2.1 Статуту Фірми „Гомер", зареєстрованого 01.08.1995р., дочірнє підприємство Фірма „Гомер" створене його засновником - ТОВ „Овен". Відповідно до п. 5.1.1. Статуту Фірма має право виступати стороною в угодах, у тому числі: укладати договори з юридичними та фізичними особами, зокрема, купівлі-продажу (як по безготівковому розрахунку, так і готівкою), орендні, підряду, страхування, поруки, комісії, сумісної діяльності, укладати ліцензійні, лізингові та інші угоди.

Відповідно до п. 6.2 Статуту Фірми „Гомер" до виключної компетенції засновника Фірми відноситься, зокрема, затвердження договорів, що укладаються на суму вищу розміру статутного фонду. Згідно п. 7.2 Статуту уставний фонд Фірми складає 736 188 грн., що значно перевищує суму Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р.

Згідно п. 6.3 Статуту до компетенції директора Фірми „Гомер" відноситься, зокрема, укладання на Україні та за кордоном угод, договорів від імені Фірми. Відповідно до п. 6.4 Договору директор має право розпоряджатися майном Фірми, включаючи її грошові кошти відповідно до Статуту.

Що стосується посилання позивача на порушення Фірмою „Гомер" положень п. 7.3 Статуту Фірми, то з цього приводу слід зазначити, що у позовній заяві позивач вільно трактує зазначений пункт, адже, наявний у матеріалах справи Статут Фірми „Гомер" містить п. 7.3 у такій редакції: „ДП имеет право продавать, передавать безвоздмездно, сдавать в аренду организациям и гражданам с разрешения владельца имущество ДП». Отже, мова у данному пункті Статуту йде не про власника майна, яким є само дочірнє підприємство, та не про засновника Фірми «Гомер», а саме про володільця майна.

Враховуючи те, що ці поняття не є тотожніми, і повноваження засновника щодо здійснення управління ДП силу права власності визначені у п.6.2 Статуту Фірми «Гомер» , суд вважає безпідставним посилання позивача на порушення Фірмою «Гомер» при укладанні Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р. п. 7.3 Статуту Фірми „Гомер".

Будь-яких дозволів засновника Фірми „Гомер" на укладання нею договорів Статутом Фірми „Гомер" не передбачено.

За таких обставин, у суду не має підстав вважати, що Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності від 05.05.2011р. був укладений в суперечності з встановленими цілями діяльності Фірми „Гомер".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з матеріалів справи, на думку суду, вимоги ТОВ „Овен" є неправомірними, матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). За приписами ст. 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач у справі - ТОВ „Одісей-Сервіс" у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності на націй підставі відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Одночасно з позовом позивачем подано до суду клопотання про поновлення строків позовної давності на оскарження Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р., укладеного між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 102. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що про існування оскаржуваного Договору ТОВ „Овен" стало відомо лише у червні 2012р. у зв'язку із наявністю судового спору між ТОВ „Одісей -Сервіс" та Фірмою „Гомер" (справа №5017/1579/2012), адже, весь цей час в реєстрі права власності частина комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова,102 значилася зареєстрованою за Фірмою „Гомер" і ТОВ „Овен" не знало і не могло знати про існування Договору купівлі- продажу нерухомого майна.

Виходячи з матеріалів справи, враховуючи те, що, відповідачами у справі не надано доказів того, що ТОВ „Овен" знало або могло знати про укладання Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р. між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 102 до порушення провадження у справі №5017/1579/2012, а також те, що відповідно до листа Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" №12558-06\2509 від 08.11.2012р. станом на 07.11.2012р. право власності на 154/1000 частин комплексної нежилої будівлі площею 757,7 кв.м по вул. Ак.Королева ,102 у м. Одесі було зареєстровано за Фірмою „Гомер", суд доходить до висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Овен» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 лютого 2013р.

Суддя Рога Н. В.