Постанова № 29029023, 24.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2013 року Справа № 812/214/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Гришиній О.Ю.,

в присутності представників сторін:

від позивача: Погорєлова С.А., Хома Б.М.,

від відповідача: Власенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 708400,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2013 року державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ в м. Лисичанську Луганської області ДПС, позивач) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» (надалі - ЛКСП «Лисичанськводоканал», відповідач), в якому просить стягнути заборгованості по сплаті податку на додану вартість у сумі 708400,60 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа ЛКСП «Лисичанськводоканал» зареєстрован у якості суб'єкта підприємницької діяльності Лисичанською міською радою Луганської області від 15.06.1992 р. та видане свідоцтво про державну реєстрацію СПД і внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №12745738 від 16.01.2012 держреєстрацію відповідача не скасовано.

У відповідача за період з 01.10.2012 р. по дату звернення до суду утворився податковий борг з податку на додану вартість у сумі 708 400,60 грн., який є основним боргом.

Сума основного боргу складається з самостійно узгодженої суми податкового боргу відповідно до наданих відповідачем податкових декларацій з ПДВ до ДПІ у м. Лисичанську та нарахованого грошового зобов'язання податковим органом, а саме: декларація № 9072994183 від 20.11.2012 на суму 321 592,00 грн.; декларація № 9073558874 від 21.11.2012 на суму 382,00 грн.; декларація №9073635831 від 21.11.2012 на суму 11,00грн.; декларація № 9073129976 від 20.11.2012 на суму 4 817,00 грн.; декларація №9057015121 від 19.09.2012 на суму 94 667,00 грн.; декларація №9064609350 від 19.10.2012 на суму 263 911,00грн.; - податкове повідомлення - рішення від 12.09.12 №0000281530 на суму 23 020,60 грн., яке отримано уповноваженою особою підприємства 12.09.12.

Однак до цього часу податковий борг відповідачем не сплачений і продовжує збільшуватись.

На виконання вимог Закону №2181, ДПІ в м. Лисичанську виставлена відповідачеві перша податкова вимога № 6589 від 08 жовтня 2001р., яка була направлена листом з повідомленням та вручена посадовій особі відповідача 10.10.2001р.

Друга податкова вимога № 2/151 від 10 грудня 2001 р., яка була направлена листом з повідомленням та вручена посадовій особі відповідача 14.12..2001р.

На підставі викладено позивач просить стягнути заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 708400,60 грн., за рахунок коштів, які перебувають у його власності, з рахунків суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал».

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеному у позові, просили позовні вимоги задовольнити повінстю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав. Надав суду заяву в якій, просив визначити спосіб виконання рішення Луганського окружного адмініст ративного суду по справі №812/214/13-а в сумі 708400,60 грн. шляхом встановлення розстрочення заборгованості на 5 років, починаючи з лютого 2013 року по січень 2018 року включно по 11800,00 грн. щомісячно, і лютому 2018 року - 12200,60 грн. відповідно до графіка погашення заборгованості. Та просив зобов'язати позивача внести необхідні зміни відносно розстрочення виконання судового рішення №812/214/13-а в картки особистих рахунків платника податків - ЛКСП «Лисичанськводоканал». Заяву обґрунтував тим, що ЛКСП «Лисичанськводоканал» є підприємством комунальної форми власності, знаходиться в важкому фінансовому становищі, котре викликано низькою платоспроможністю споживач питної води.

Представники позивача щодо встановлення способу, строку та порядку виконання рішення суду шляхом розстрочення заборгованості не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач - Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 27.01.1999 (а.с.10).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що за ЛКСП «Лисичанськводоканал» рахується сума податкової заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 708400,60 грн., з яких за основним платежем - 685380,00 грн., за штрафними санкціями - 23020,60 грн.

Зазначений податковий борг за основним платежем виник у зв'язку з несплатою боржником суми податкових зобов'язань в повному обсязі самостійно визначених платником у декларації з податку на додану вартість №9072994183 від 20.11.2012 на суму 321 592,00 грн.; декларація № 9073558874 від 21.11.2012 на суму 382,00 грн.; декларація №9073635831 від 21.11.2012 на суму 11,00грн.; декларація № 9073129976 від 20.11.2012 на суму 4 817,00 грн.; декларація №9057015121 від 19.09.2012 на суму 94 667,00 грн.; декларація №9064609350 від 19.10.2012 на суму 263 911,00грн. (а.с.13-24).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України відповідач протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку самостійно суму податкового зобов'язання, зазначену у поданих ним податкових деклараціях, не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так відповідно до вимог ст. 126 Податкового кодексу України відповідачу державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області були нараховані штрафні санкції в загальній сумі 23020,60 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення №0000281530 від 12 вересня 2012 року, котре було отримано відповідачем, про що свідчать підпис уповноваженої особи в корінці податкового повідомлення-рішення. (а.с.26).

Зазначене податкове повідомлення - рішення у встановлений законом строк відповідачем не оскаржено та на час розгляду справи сума штрафу не сплачена.

Відповідно до подожень п. 57.2. ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем винисено відносно відповідача першу податкову вимогу від 08 жовня 2001 року № 6589 та другу податкову вимогу від 10 грудня 2001 року № 2/151, які отримано відповідачем особисто 10.10.2001 та 14.12.2001, що підтверджено особистим підписом уповноваженої особи на корінцях вимог.(а.с.29-30).

Податкові вимоги є чинними (сторонами не надано суду доказів відкликання чи оскарження податкових вимог).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися передбачені законодавством заходи щодо погашення податкового боргу про те, вони не призвели до повного погашення відповідачем податкового боргу.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Дії відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Таким чином, наявність у відповідача несплаченого податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 708400,60 грн. знайшла своє підтвердження у судовому засіданні. У зв'язку із тим, що відповідач зазначену суму не сплатив, вона підлягає стягненню з розрахункових рахунків ЛКСП «Лисичанськводоканал» в примусовому порядку.

Згідно з положеннями ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження"при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.263 КАС України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Крім того, при вирішенні даної заяви суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повинно також бути зазначено економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни щодо поліпшення фінансової та економічної політики підприємства.

В даному випадку такі події у відповідача відсутні.

Посилання на тяжке фінансове становище як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки, на думку суду, не є винятковою обставиною, у розумінні ст.263 КАС України.

Окрім того відповідачем не надано доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також доказів поліпшення фінансової та економічної політики підприємства відповідачем до суду не надано.

Враховуючи, що тільки у винятковому випадку, залежно від обставин справи суд має розстрочити виконання рішення, приймаючи до уваги недоведеність заявником необхідності надати розстрочку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду, неможливості виконати рішення у встановлений законом строк, суд, керуючись ст.263 КАС України прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні заяви про встановлення порядку і способу виконання рішення шляхом розстрочення заборгованості на 5 років, починаючи з лютого 2013 року по січень 2018 року включно по 11800, 00 грн. щомісячно, і у лютому 2018 року - 12200,60 грн.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 708400,60 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 708400,60 грн. (сімсот вісім тисяч чотириста гривень 60 копійок), за рахунок коштів, які перебувають у його власності, з рахунків суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» (індентифікаційний код 03339851) у банках, обслуговуючих його.

Заяву Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про встановлення порядку та способу виконання постанови суду шляхом розстрочення заборгованості на 5 років, починаючи з лютого 2013 року по січень 2018 року включно по 11800, 00 грн. щомісячно, і у лютому 2018 року - 12200,60 грн. залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 29 січня 2013 року.

Суддя Є.О. Кисельова